
- •Перелік запитань і проблем
- •Запитання № 2
- •Запитання № 3
- •Запитання № 4
- •Революційна українська партія руп.
- •Українська соціалістична партія усп.
- •Українська Народна (,національна) партія /унп/.
- •Українська демократична партія удп
- •Українська Радикальна Партія - урп
- •Запитання №5
- •Запитання № 6
- •Запитання № 7
- •Запитання № 8
- •Запитання № 10
- •Запитання №12
- •Запитання № 13
- •Дайте оцінку ультиматуму рнк ррфср. Центральній Раді та проаналізуйте коли і як було проголошено Радянську владу в Україні ?
- •Запитання № 15
- •Запитання № 16
- •Запитання № 17
- •Запитання №18
- •Запитання № 19
- •Запитання № 20
- •Запитання № 21
- •Запитання № 22
- •Запитання № 23
- •Запитання №24
- •Запитання № 25
- •Запитання № 26
- •Запитання № 27
- •Кількість жертв голодомору.
- •Проаналізуйте процес утвердження режиму та масових репресій в Україні в 20-30-х роках.
- •Проаналізуйте становище українців Західної України в 20-30-х роках.
- •Запитання № 30
- •Запитання № 31
- •Запитання № 32
- •Запитання № 34
- •Запитання № 35
- •Запитання №36
- •Запитання № 39
- •В чому проявилося відновлення тоталітаризму, сталінізму в післявоєнні роки?
- •Запитання № 41
- •Запитання № 42
- •Запитання № 43 Особливості боротьби в радянською репресивною машиною
- •Запитання № 44
- •Запитання № 45
- •Запитання № 46
- •Українська мова та її носії оголошувалися неперспективними, а той підозрілими.
- •Критичний стан склався і в таких сферах культури як театр, кіно, навчальна , наукова і художня література, періодичні видання.
- •Активно застосовувалась асиміляція, змішування народів у "єдиний совестський народ", переселення українців у східні райони республіки і у віддалені регіони радянської імперії.
- •Назвіть і охарактеризуйте основні тенденції розвитку радянської системи в другій половині 60-х - поч. 80-х років.
- •Україна (урср) в цифрах і фактах 70-80-х років.
- •Запитання № 49
- •Запитання № 50
- •Назвіть і дайте коротку характеристику основним етапам горбачовської перебудови з квітня 1985 по серпень 1991 р.
- •II етап - січень 1987 - літо 1988 р. - усвідомлення основних завдань перебудови, формування і розширення її соцільної бази.
- •III етап - літо 1988 - травень 1989 рр. - переміщення центру рушійних сил перебудови зверху вниз.
- •IV етап - травень 1989 - лютий 1990 рр. - розмежування та консолідація полярних політичних сил у суспільстві. Їхнє відкрите протистояння.
- •V етап - лютий - грудень 1990 р. - поступовий відхід політичного керівництва срср від формальних, революційних перетворень і одночасно радикалізація народних мас.
- •Запитання № 52
- •Запитання № 53
- •Охарактеризуйте процес виникнення політичних партій в Україні на початку 90-х років та їх нинішню ситуацію.
- •Як відбувався процес т.З. "оновлення Союзу" і його наслідки?
- •Запитання № 56
- •Запитання № 57
- •Охарактеризуйте Парламенти України в 90-ті роки.
- •Запитання № 59
- •Запитання № 60
- •Особливості геополітичної ситуації та зовнішньополітичної діяльності України в кінці хх століття.
- •Оксана Орестівна Паращак Історія України
- •82100, Вул. Раневицька, 12, м. Дрогобич, Львівська обл.
Запитання № 21
Чому зазнала поразки українська революція 1917-1920рр?
Наукові дискусії про причини поразки української революції розпочалися зразу ж після самої поразки. Тут зіткнулися два діаметрально протилежні підходи, які в спрощеному вигляді зводилися до питання - хто винен: народ чи політичні лідери(еліта)? Одна група, представлена українськими соціалістами різних спрямувань вбачала головну причину поразки у низькій національній і політичній свідомості народних мас. Друга - консервативна група перекладала всю вину на українську революційну еліту. Звичайно було багато інших думок проміжкового, компромісного характеру. Синтезуючи основні погляди, можна виділити головні причини поразки української революції 1917-1920 рр.:
слабка соціальна база українського національного руху, як результат неповної соціальної структури української нації (відсутність середнього класу, промислової буржуазії, міського елементу тощо);
з усіх соціальних верств найбільш національно свідомими була інтелігенція, але вона складала лише 2-3 % усього населення;
міста не були осередками українства, оскільки були зрусифіковані і являлися базою впливу більшовиків;
український рух під час революції опирався на дві найсміливіші і непостійні у політичному відношенні соціальні групи солдат і селян, які були ще не досить політично зрілими, ще не осягнули ідею національної незалежності в повному обсязі і легко піддавались демагогічним гаслам більшовиків, що стосувалися соціальних проблем і були їм зрозумілими;
лідери української революції не змогли розв'язати дилему, які проблеми потребують першочергового розв'язання: соціальні (земля. 8-годинний робочий день і т.п.) чи національне визволення, чим і скористалися більшовики;
нерішучість у питанні про національну незалежність, панування ідей федералізм} та автономізму також стримувала наступальний темп української революції;
відсутність дієвого адміністративного апарату на місцях, брак відповідно підготовлених кадрів;
українські лідери дуже мало уваги надавали будівництву власних державних структур, очікуючи, що до влади в Росії прийдуть помірковані, демократичні і федералістські налаштовані сили;
не повне усвідомлення нагальної потреби створення боєздатної національної армії (особливо це стосується Центральної Ради);
соціальний максималізм лідерів українського руху (особливо Директорії) відштовхнули від революції велику частину потенційних спільників, які з пересторогою ставилися до соціалістичних експериментів;
на жаль в Україні була відсутня сильна центристська сила, котра б об'єднала політичні сили в боротьбі за національну незалежність (так Центральна Рада і Дерикторія опиралися на ліві сили, гетьман П. Скоропадський лише на праві);
відсутність ясних, не дуже складних для сприйняття, привабливих і простих гасел та розбудованого належного пропагандистського апарату і взагалі недооцінка значення пропаганди і роз'яснення цілей української революції серед народу;
українські лідери були перейняті не духом прагматизму та реалізму, а знаходилися в полоні революційної романтики і соціального утопізму;
відсутність єдності серед лідерів національного руху (досить згадати антагонізм між керівниками Директорії С. Петлюрою та В. Винниченком). Хоча роль особистостей в поразці української революції не варто переоцінювати. Можна погодитись з думкою В.Винниченка про те, що "коли б (весною 1918р.) ожив Олександр Македонський чи Наполеон і захотів допомогти Центральній Раді та Генеральному Секретаріатові, то й то не помогло б";
державне будівництво, спроба самоутвердження України відбувалося не в стабільній, мирній обстановці, а в умовах нескінченних воєн (досить лише сказати, що лише у Києві влада переходила з рук в руки 14 разів!);
Україна перебувала в оточенні ворожих сил, не маючи на міжнародній арені жодного союзника, котрий би підтримав її національні змагання:
трагізм ситуації полягав і в тому, що Антанта відмовилася поширити принцип права націй на самовизначення (відомі 14 пунктів американського президента В.Вільсона) на українців. Проголосивши свою самостійність від Росії й уклавши сепаратний мир з Німеччиною та іншими державами Четверного союзу, Україна автоматично потрапила у табір ворогів переможної Антанти тощо.
Висновки;
Отже поразку української революції 1917-1920рр. спричинила ціла низка причин, як внутрішнього так і зовнішнього порядку. Але говорячи про причини поразки, слід погодитись з досить слушною думкою українського історика з діаспори І.Лисяка-Рудницького, що "було б помилкою говорити про абсолютну поразку української революції. Вона не досягла своєї остаточної мети, але вона внутрішню переродила суспільство України ..." і ще " ...не має сорому в тому, щоб бути переможеним у боротьбі за свободу. Навпаки, така поразка може стати джерелом духовної обнови, що з нього черпатимуть силу наступні покоління, продовжувачі цієї самої боротьби на новому історичному етапі"'.