Запитання № 20

Коли і як було утворено ЗУНР?

Восени 1918р. внаслідок глибоких соціально-економічних, політичних, національних протиріч, загострених до краю програшем в Першій світовій війні Австро-Угорська імперія розпалася. На політичній карті Європі з'явилися нові суверенні держави: Австрійська республіка (12 листопада), Західноукраїнська Народна республіка (13 листопада), Чехословацька республіка (14 листопада), Угорська республік;) (16 листопада), Королівство сербів, хорватів і словенців (1 грудня, з 1929р. Югославія) та інші. Таким чином ЗУНР стала одним з перших державних утворень, що виникли на уламках так званої «клаптикової» Австро- Угорської імперії/ Цьому передували важливі подій, котрі потребують хоча б короткого аналізу.

18 жовтня 1918р. у Львові зібралися представники усіх політичних українських сил краю, так звана Українська Конституанта (Установчі збори). Реалізувавши право народу на самовизначення. Конституанта проголосила себе Української Національною Радою з повноваженням Парламенту. До неї увійшли 33 українських посли до австрійського парламенту, 34 депутати до Галицького та 16 до Буковинського крайових сеймів і по 3 представники від національ­но-демократичної і християнсько-суспільної і соціал-демократичної партії та студентської молоді. Головою Національної Ради було обрано Є. Петрушевича.

19 жовтня було проголошено про створення з українських територій Австро-Угорської імперії Української держави, правда, у складі монархії, з якою галицькі політики старшої генерації не наважились порвати зв'язки. Великою ілюзією провідних галицьких політиків була думка, що доля Західноукраїнської держави вирішуватиметься у Відні, до якого виїхала делегація Української Національної Ради. Вони сподівалися на легітимну передачу їм влади з ласки імператора. Тим часом у Кракові було утворено польську Ліквідаційну Комісію, яка мала прибути до Львова 1 листопада, щоб перебрати владу в Галичині до рук Польщі. За цих умов гаяння часу з боку українців могло обернутися катастрофою. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада центр українців, на чолі з сотником УСС Д. Вітовським видав розпорядження про захоплення влади у Львові. Операція була проведена блискавично і без кровопролиття. Було заарештовано намісника і міського коменданта, взяті під контроль всі державні установи, казарми і інші важливі об'єкти, над ратушею замайорів синьо-жовтий прапор. У складі українських військових сил, які перебрали владу над двісті тисячним Львовом, було всього близько 1,5 тис. чоловік.

Ранком 1 листопада Українська Народна Рада перебрала владу у свої руки. Було видано відозву «Український народе», де говорилося про утворення незалежної Української держави, у якій «віднині народ є... господарем своєї землі».

9 листопада на засіданні Української Народної Ради було визначено назву держави - Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Вона охоплювала близько 70 тис. км- з 6 млн. населення (71% - українців, 14% - поляків, 13% - євреїв та інші). Правда, невдовзі Північну Буковину захопила Румунія, а Закарпаття - Чехословаччина. Таким чином. ЗУНР охоплювала лише територію Східної Галичини з 4 млн. населення.

У цей же день (9 листопада) було сформовано уряд - Державний Секретаріат, який складався з 14 державних секретарств (міністерств). Головою (прем'єр-міністром) було обрано К. Левицького.

13 листопада УНР прийняла «Тимчасовий Основний закон про державну самостійність українських земель колишньої австро-угорської імперії», який складався лише з 5 артикулів: назва, кордони, державна суверенність, державне заступництво, герб і прапор. В цьому законі закріплювалось верховенство і суверенність народу; який мав здійснювати їх через свої представницькі органи, обрані на основі загального, рівного, прямого, таємного голосування за пропорційною системою. Гербом ЗУНР став золотий лев на синьому полі, прапором - синьо-жовтий.

Владу виявилось легше завоювати, ніж втримати. Польські керівні кола не змирилися з утворення ЗУНР. Уже з перших чисел листопада на вулицях Львова розгорілись збройні сутички між українськими і польськими загонами. Бої проходили з перемінним успіхом, та невдовзі у ніч на 22 листопада українські підрозділи змушені були залишити Львів. Уряд ЗУНР переїхав до Тернополя, а з січня 1919р. до Станіслава. 22 січня 1919р. у Києві, на Садіївській площі, було урочисто проголошено Акт про злуку ЗУНР і УНР. На жаль справжнього об'єднання не відбулося, бо через кілька днів Директорія змушена була покинути Київ під ударами наступаючого з північного-сходу Червоної Армії. В той же час армія ЗУНР УГА вела бої з переважаючою у бойовій силі і техніці польською армією. 16-18 липня 1919р. УГА перейшло р. Збруч, залишивши всю Східну Галичину під польською окупацією.

Висновок:

Отже героїчна спроба українського народу здобути свободу, побудувати свою державу зазнала невдачі. Проте боротьба не була марною. За умов постійної воєнної розрухи урядові ЗУНР вдалося налагодити адміністрацію краю, уникнути голоду і епідемії, забезпечити функціонування щкіл, пошти, телеграфу, залізниці і прийняти цілу низку законів: «Про тимчасову адміністрацію і організацію судів» (16 листопада 1918р.), «Про державну мову» (15 листопада 1918р.), «Про виконання громадських прав і обов'язків» (8 квітня 1919р.), «Про земельну реформу» (14 квітня 1919р.), «Закон про вибори до однопалатного сейму ЗО УНР» (16 квітня 1919р.), «Про восьмигодинний робочий день» (12 квітня 1919р.) тощо.

Слід погодитись з думкою історика І. Лисяка-Рудницького, що значення ЗУНР полягає в тому, що «Галичина 1918—1919 років — єдиний в новітній історії приклад українського державного правопорядку».