Запитання № 17

Коли і як було здійснена гетьманський переворот?

В чому суть гетьманського режиму Скоропадського?

29 квітня 1918р. Всеукраїнський хліборобський з'їзд (близько 8тис.чол.) проголосив почесного отамана Вільного козацтва генерала Павла Скоропадського гетьманом України. Центральна Рада була розпущена і в Україні було започатковано нове державне утворення - гетьманат "Українська держава"

Державний переворот відбувся майже безкровно (загинуло кілька офіцерів з гетьманської дружини у короткочасній перестрілці із січовими стрільцями, котрі невдовзі перейшли на сторону П. Скоропадського). Чому? Що забезпечило безкровний характер державного перевороту ?

1. Суттєві помилки допущені Центральною Радою позбавили її підтримки мас:хитання у стратегічних політичних орієнтаціях;

а) хитання у стратегічних політичних орієнтаціях;

б) непослідовність тактичних дій;

в) невиправдані поступки та компроміси;

г) зволікання із вирішенням насущних соціально-економічних проблем;

д) ігнорування та зневага до представників імущих класів:

є) не досить прихильне ставлення до церкви і духовенства;

ж) недалекоглядність, повна ейфорія, втрата почуття реальності, схильність до демагогії і популізму;

з) не повне усвідомлення потреби творення боєздатної національної армії тощо.

2. підтримка П. Скоропадського 450-ти тисячною німецько-австрійською армією, оскільки Центральна Рада не виконувала взятих на себе в Брест- Литовську зобов'язань по поставці продовольства і сировини Німеччині та її союзникам;

3. важке економічне становище України | після 4-річної світової війни, 8-ми місячної "холодної війни" Центральна Рада з Тимчасовим урядом та більш ніж 60-ти денної "гарячої війни" з більшовиками - зубожіння селян, падіння виробництва промислової продукції, руйнування транспорту, зв'язку та ін. Можна погодитись із висновком самого П.Скоропадського: " Бешкети і анархія продовжуються в Україні, економічна розруха і безроботиця збільшуються і розповсюджуються з кожним днем і врешті для багатющої колись України встає грізна мара голоду"].

4. розкол в політичних силах України, які мали більшість в Центральній Раді. [На весну 1918р. найчисельніша партія Українських соціал-революціонерів була близька до розпаду, що і сталося у травні 19І8р; майже така ж доля спіткала й УСДРП - з неї вийшли "українські більшовики'", а також ліві соціал-демокра­ти, пізніше незалежники тощо]

5. водночас через збіг об'єктивних і суб'єктивних обставин стрімко підноситься роль Української демократично-хліборобська партії, яка стала опорою П.Скоропадського тощо.

Мета гетьманського перевороту:

1. зупинити процес паралічу влади, котрий все стрімкіше набирав ходу (влада Центральної Ради обмежувалася лише Києвом та околицями);

2. не допустити дезорганізації та деградації суспільства, що неминуче вело до суспільної катастрофи;

3. покінчити з радикальними перетвореннями, зокрема щодо приватної власності тощо;

4. утворити державну владу, здатну " забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці" (П.Скоропадський).

Якщо узагальнити сили на які опирався гетьманат П.Скоропадького то можна виділити:

1. всі ті хто мав приватну власність, кому було що втрачати (поміщики, буржуазія, заможне селянство та інші);

2. вільне козацтво;

3. проросійські імперські сили, що вбачали в режимі П.Скоропадського надії на відродження "єдиної і неділимої російської імперії";

4. старе чиновництво, здебільшого зрусифіковане і яке прагнуло стабільності та повернення звичних норм життя тощо.

Таким чином якщо Центральна Рада опиралася в своїй діяльності на ліві сили (в її складі були в основному партії соціалістичного спрямування) то гетьманат П.Скоропадського базувався на підтримці правих сил. Ідеологічна платформа тих сил, які привели ло влади П.Скоропадського були викладені в "Грамоті до всього українського народу " підписаній 29 квітня. Прерогативи його влади були розписані в "Законі про тимчасовий державний устрій", оприлюдненому також 29 квітня 1918:

1. гетьман призначав отамана (голову Ради Міністрів);

2. затверджував і скасовував склад уряду;

3. виступав найвищою посадовою особою у зовнішньополітичних справах;

4. був верховним воєнноначальником;

5. оголошував амністію, а також воєнний чи надзвичайний стан.

Вищенаведене свідчить, що суттю державного режиму гетьманату була зміна демократичної парламентської форми правління на авторитарну тобто було здійснено перехід верховної влади, як законодавчої так і виконавчої в руки одної особи-гетьмана П.Скоропадського.

Висновок:

Отже гетьманський переворот був спробою консервативних політичних сил загасити полум'я революції, покласти край радикальним соціальним настроям, силою державної влади та поміркованих реформ спрямувати суспільне життя на рейки правових норм, забезпечити перш за все право приватної власності "як фундаменту культури й цивілізації".