Запитання № 15

Охарактеризуйте обставини прийняття, зміст

та історичне значення IV універсалу.

Початок січня 1918р. характеризувався досить складним політичним становищем в Україні. Російська радянська армія під командуванням В. Антонова-Овсієнко розпочала загальний наступ на УНР. Її чисельність за різними оцінками була від 3 5 до 60 тисяч. Цей наступ мав усі ознаки агресії та окупації. Досить прислухатись до горезвісного наказу №14 одного з більшовицьких командирів М. Муравйова: "Цю владу ми несемо з далекої півночі на вістрях своїх багнетів, і там де її встановлюємо, всемірно підгримуємо її силою цих багнетів." Більшовицький наступ підтримували загони червоної гвардії (близько 100 тисяч). В багатьох містах відбувалися повстання збільшовизованих солдатів та червоногвардійців [Одеса, Катеринослав. Миколаїв. Херсон та інші]. Впродовж січня більшовицькі війська зайняли майже всю Лівобережну Україну. За цих складних обставин, які вщент зруйнували усі плани УНР. у тому числі і скликання на 9 січня Українських установчих зборів перед Центральною Радою постали 3 головні завдання:

1. мобілізувати та організувати український народ для відпору агресору;

2. формально відмежуватись від більшовицького режиму;

3. створити передумови для самостійних переговорів з Німеччиною та її союзниками.

Спробою реалізувати ці завдання став IV універсал (ухвалений на засіданні Малої Ради шляхом поіменного голосування після триденних дискусій 22 січня 1918р.)

В IV універсалі констатувалося повне знесилення України чотирма роками війни. Звинувачувалось у грабежах та насильництвах більшовицьке військо, яке за вказівкою Петрограду насунуло в Україну і "веде криваву боротьбу з нашим народом і Республікою" тощо. Виходячи з цього Центральна Рада в IV універсалі:

1. проголосила УНР самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу, яка хоче жити у злагоді й приязні з усіма сусідами;

2. приписувала вищому виконавчому органові, який віднині почав іменуватися Радою народних міністрів, вести мирні переговори у Брест-Литовському цілком самостійно й укласти мир, щоб УНР розпочала своє господарське життя у спокої і згоді, розпустила армію і на її місці створила народну міліцію;

3. проголошувала тверду й рішучу боротьбу з більшовиками;

4. обіцяла по поверненні солдатів з фронтів переобрати волосні і повітові ради, міські думи, а до цього часу встановити на місцях таку владу, до якої мали б довір'я всі революційно-демократичні верстви народу;

5. робила акцент, що закон про соціалізацію і передачу землі трудовому народові без викупу вже розроблено і він буде розглянутий на IX сесії Української Центральної Ради через кілька днів, а сама передача землі відбудеться ще на початку весняно-польових робіт. Ліси, води, надра мали перейти у підпорядкування УНР;

6. давала вказівку Раді Народних Міністрів негайно приступити до переведення всіх фабрик і заводів з воєнного на мирний стан, на вироблення продуктів потрібних народу, прибрання до рук найважливіших галузей торгівлі, монополізацію залізної, вугільної, тютюнової промисловості, встановлення державного контролю над усіма банками;

7. проголосила боротьбу з безробіттям і курс на соціальне забезпечення скалічених та потерпілих від війни;

8. визнала дійсними всі свободи проголошені в III універсалі і права всіх націй в УНР на національно-персональну автономію;

9. закликала народ якнайпильніше провести вибори до Українських установчих зборів, які могли взяти на себе функцію найвищого господаря і впорядчика української землі, закріпити свободу; лад і добробут народу тощо.

Висновок:

Отже проголошення IV універсалу ознаменувало завершення революції українського національного руху від автономізму-федералізму до самостійництва, до повного розриву з імперським центром. В цьому якраз полягає найбільше значення цього вікопомного державотворчого акту, який давав гасло, що могло об'єднати антибільшовицькі національно-демократичні сили, та ставав межею між автономічним та самостійницьким етапом діяльності Центральної Ради. Не можна погодитись, що IV універсал був прийнятий з тактичних потреб моменту, бо вимоги політичної самостійності не було у програмах, українських партій, які мали більшість у Центральній Раді. Але слід визнати, що IV універсал було прийнято в момент коли кульмінаційна точка розвитку революції була вже позаду, коли революційна ініціатива і підтримка мас і т. п. вже йшли на спад.

Взагалі проголошення IV універсалом самостійності України саме на початку 1918р. в якійсь мірі є закономірним, адже саме тоді, користуючись ослабленням російського імперського центру проголосили свою самостійність 7\.итва (грудень 1917р.), Естонія і Латвія (лютий 1918р.), Білорусія (березень 1918р.), Вірменія і Грузія (травень 1918р.) та інші.

Прийняття IV універсалу звичайно диктувалось і потребою заключення миру з четверним союзом і було також свідченням того, що в лідерів українського національного руху похитнулась віра в можливість порозуміння з російськими соціалістичними силами стосовно задоволення потреб національних прав України. У вогнях пожеж спричинених більшовицькими обстрілами Києва згоріла за словами М. Грушевського: "Наша орієнтація на Московщину на Росію."