Тема 7. Правове регулювання використання та охорони рослинного світу та лісів.

Лекція 1. Правове регулювання використання та охорони рослинного світу та лісів.

Тривалість: 2 год.

План

1.Рослинний світ як об’єкт використання та правові засади його охорони. .

2.Управління і контроль в сфері використання рослинного світу.

3. Ліси як об’єкт використання та правові засади їх охорони.

4. Управління і контроль в сфері лісовикористання.

5.Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону рослинного світу та лісового фонду.

Література: [ 1 - 132 ]; [ 3 - 146]; [ 4 - 122]; [5 - 72]; [ 6 ]; [ 9]; [ 17].

?1.Рослинний світ, як зазначено в ст.3 Закону України «Про рослинний світ» від 09.04.1999р., являє собою сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угрупповань на певній території.

Рослини, як складова та найбільш вагома частина рослинного світу, налічують близько 350 000 видів, і об’єктами рослинного світу є дикорослі (що природно зростають на певній території) та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвитку та утворені ними угруповання.

За екологічною, господарською, науковою, оздоровчою, рекреаційною цінністю та іншими ознаками рослинні ресурси поділяють на природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення.

До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення належать: а) об'єкти рослинного світу у межах: внутрішніх морських вод і територіального моря, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України; поверхневих вод (озер, водосховищ, річок, каналів), що розташовані і використовуються на території більш ніж однієї області, а також їх приток усіх порядків; природних та біосферних заповідників, національних природних парків, а також заказників, пам'яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного зазначення; б) лісові ресурси державного зазначення; в) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, види яких занесені до Червоної книги України; г) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України. Крім того, до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення законодавством України можуть бути віднесені й інші об'єкти рослинного світу.

До природних рослинних ресурсів місцевого значення належать дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, які не віднесені законодавством України до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення.

Відповідно до Закону «Про рослинний світ» використання природних рослинних ресурсів здійснюється в порядку загального або спеціального використання.

У порядку загального використання природних рослинних ресурсів громадяни можуть збирати лікарську і технічну сировину, квіти, ягоди, плоди, гриби та інші харчові продукти для задоволення власних потреб, а також використовувати ці ресурси в рекреаційних, оздоровчих, культурно-освітніх та виховних цілях. Воно здійснюється громадянами з додержанням вимог закону та правил, що затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, без надання їм відповідних дозволів, та безплатно. Збирання в порядку загального використання дикорослих рослин, віднесених до переліку наркотиковмісних рослин, їх плодів, насіння, післяжнивних залишків, відходів сировини тощо, забороняється. Торгівля лікарськими і декоративними видами рослин та їх частинами (корені, стебла, плоди тощо), зібраними в порядку загального використання природних рослинних ресурсів, забороняється.

Загальне використання природних рослинних ресурсів у разі їх виснаження, різкого зменшення популяційної та ценотичної різноманітності може бути обмежене Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.Видами спеціального використання природних рослинних ресурсів, що передбачені Законом «Про рослинний світ», є: збирання лікарських рослин; заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля живиці; заготівля кори, лубу, деревної зелені, деревних соків тощо; збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету тощо; заготівля сіна; випасання худоби.

Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання природних рослинних ресурсів.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про рослинний світ» охорона рослинного світу забезпечується: встановленням правил і норм охорони, використання та відтворення об'єктів рослинного світу; проведення екологічної експертизи та інших заходів з метою запобігання загибелі об'єктів рослинного світу в результаті господарської діяльності; захистом земель, зайнятих об'єктами рослинного світу, від ерозії, підтоплення, заболочення, засолення, висихання, ущільнення, засмічення, забруднення промисловими і побутовими відходами і стоками, хімічними й радіоактивними речовинами та від іншого несприятливого впливу; створенням та оголошенням територій та об'єктів природно-заповідного фонду; організацією наукових досліджень, спрямованих на забезпечення здійснення заходів щодо охорони та відтворення об'єктів рослинного світу; розвитком системи інформування про об'єкти рослинного світу та вихованням у громадян дбайливого ставлення до них; створенням системи державного обліку та здійснення державного контролю за охороною, використанням та відтворенням рослинного світу; занесенням рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин до Червоної книги України, та рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань - до Зеленої книги України; встановленням юридичної відповідальності за порушення порядку охорони та використанням природних рослинних ресурсів; здійснення інших заходів і встановленням законодавством інших вимог щодо охорони рослинного світу.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 6 вересня 2005 р. охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв.У населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом та віком. Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.

Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року.

?2. Державне управління у сфері охорони та використання рослинного світу здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Відповідно до Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 21 грудня 2006 р. Кабінет Міністрів України повинен забезпечувати: розроблення і здійснення заходів щодо створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку рекреаційного господарства; проведення державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування; розроблення та виконання державних і міждержавних екологічних програм (в тому числі програм охорони рослинного світу); здійснювати в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання рослинного світу, інших природних ресурсів; приймати рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища та законодавства про рослинний світ; координувати діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов'язану з охороною навколишнього природного середовища (в тому числі й рослинного світу), виконанням державних, регіональних і міждержавних програм у сфері використання та охорони рослинного світу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» здійснює реалізацію законодавства про охорону довкілля, в тому числі і про охорону рослинного світу; організовує розробку програм у сфері використання та охорони рослинного світу; затверджує за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища для підприємств, установ і організацій ліміти використання рослинного світу, за винятком об'єктів рослинного світу загальнодержавного значення; організовує проведення державної екологічної експертизи об'єктів, що створюються або функціонують на території АРК і які можуть негативно впливати на стан рослинного світу.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування діють в межах, визначених законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законодавчими і нормативними актами, які визначають їх компетенцію в сфері забезпечення охорони та використання рослинного світу.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, положення про яке затверджено Указом Президента України від 27 грудня 2005 року.Зазначене Міністерство відповідно до законодавства забезпечує розроблення і виконання державних програм раціонального використання, відтворення та охорони рослинного світу, сприяє розробленню регіональних програм з цього питання; реалізує єдину науково-технічну політику в сфері раціонального використання, відтворення та охорони рослинного світу, формування, збереження та використання екологічної мережі; забезпечує ведення державного кадастру рослинного світу; встановлює ліміти та квоти на спеціальне використання рослинного світу; забезпечує в межах своїх повноважень збереження ландшафтного та біологічного різноманіття, формування національної екологічної мережі; здійснює державний контроль за додержанням правил, нормативів, норм, лімітів, квот, умов дозволів у сфері використання та охорони рослинного світу; бере участь у проведенні робіт із стандартизації, сертифікації, акредитації, метрологічного забезпечення у сфері використання та охорони рослинного світу.

До компетенції місцевих органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища належить: державний контроль за станом охорони, утримання і використання об'єктів рослинного світу, вжиття заходів щодо розвитку зеленого господарства в населених пунктах; погодження матеріалів для отримання дозволу на виділення земельних озеленених ділянок під нове будівництво, ремонт будівель і споруд відповідно до вимог земельного законодавства; погодження матеріалів для отримання дозволу на вирубку дерев та чагарників, пов'язану з доглядом за зеленими насадженнями, відведенням ділянок під нове будівництво, реконструкцію тощо; подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних знищенням та пошкодженням об'єктів рослинного світу; вибіркова перевірка зведених статистичних звітів підприємств щодо створення нових та утримання існуючих зелених насаджень; контроль за веденням обліку площ зелених насаджень; вирішення інших питань у галузі охорони і використання рослинного світу України.

Здійснення управління в сфері лісокористування та охорони лісових ресурсів (як складової об'єктів рослинного світу загальнодержавного значення] покладено на Державний комітет лісового господарства України. Його основними завданнями є: забезпечення реалізації державної політики у сфері лісового господарства, а також охорони, захисту, раціонального використання і відтворення лісових ресурсів, підвищення ефективності лісового господарства; здійснення державного управління, регулювання та контролю у сфері лісового господарства; розроблення і організація виконання загальнодержавних, міждержавних і регіональних програм у сфері захисту, підвищення продуктивності, раціонального використання і відтворення лісів, а також участь у розробленні та виконанні таких програм.

?3.Ст.3 Лісового кодексу України визначає ліс як сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварини, мікрорганізми, та інші природні компоненти, що у своєму розвитку біологічно взаємопов’язані, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

В свою чергу поняття лісовий фонд є значно ширшим від поняття ліс, так чк окрім лісу включає в себе ще й земельні ділянки, не вкриті рослинністю, але надані для потреб лісового господарства(ст.4 ЛК).

Поняття лісові ресурси також істотно відрізняється від понять ліс та лісовий фонд і включає в себе деревину, технічну і лікарську сировину, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва (ст.7 ЛК).

Об’єктом права лісокористування є частина державного лісового фонду, надана в користування з певною метою.За екологічним та господарським значенням ліси як об’єкт права лісокористування поділяються на дві групи. До першої групи належать ліси, що виконують переважно природоохоронні функції(водоохоронні, захисні, санітарно ггігієнічні, оздоровчі, природно-заповідного фонду), а до другої групи належать ліси, що поряд з екологічними функціями мають експлуатаційне значення.

В свою чергу суб’єктами лісокористування є визначені законодавством постійні (лісогосподарські юридичні особи та ті в яких створено спеціалізованя підрозділи для ведення лісового господарства та спеціального використання лісових ресурсів) та тимчасові (юридичні та фізичні особи які згідно з законом користуються лісовим фондом з певною метою) лісокористувачі.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (ст. 8 ЛК України).

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування (ст. 9 ЛК України). Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом (ст. 11 ЛК України).

Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності. Громадяни та юридичні особи, за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом. Громадяни і юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі. Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб (статті 10, 12 ЛК України).

Право лісокористування є важливим інститутом лісового права, нормами якого регулюються умови і порядок багатоцільового раціонального використання, відтворення і охорони лісів, ведення лісового господарства, права і обов'язки лісокористувачів

Суб'єктами права лісокористування можуть бути державні, комунальні, колективні, громадські, приватні підприємства, установи, організації, в тому числі релігійні, громадяни України та їх об'єднання, іноземні юридичні особи та громадяни.

У лісах здійснюються такі види користувань:

-за підставами виникнення права використання лісових ресурсів: загальне та спеціальне використання лісових ресурсів;

-за правовою формою реалізації: первинне використання лісів;

-за цільовим призначенням лісу: використання лісів для потреб лісового господарства; використання лісів для потреб мисливського господарства; використання лісів у науково-дослідних, санітарно-гігієнічних, рекреаційних, оздоровчих, спортивних та інших цілях;

-за строками використання: постійне та тимчасове.

Право загального використання лісових ресурсів здійснюють громадяни в лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності, які мають право вільно перебувати в лісах, безоплатно, без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети без надання земельних ділянок. Отже, види спеціального права лісокористування за цільовим призначенням можна поділити на:

-     використання деревних ресурсів лісу - заготівля деревини, заготівля другорядних лісових матеріалів (пнів, луба, кори та ін.);

- побічні лісові користування - заготівля сіна, випасання худоби, розміщення пасік, заготівля дикорослих плодів, горіхів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету;

- використання лісів для відтворення ресурсів тваринного походження - користування лісом для потреб мисливського господарства;

-          використання корисних властивостей лісів – користування лісом для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних, освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Особливим видом права лісокористування є ведення лісового господарства.

За правовою формою реалізації правом лісокористування може бути наділене лише первинне лісокористування. Таким правом наділені спеціалізовані державні та комунальні лісогосподарські підприємства, інші державні та комунальні підприємства, установи, організації, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Таких суб'єктів законодавство визначає як постійних лісокористувачів (ст. 17 Лісового кодексу України). Праву лісокористування цих суб'єктів передує право постійного користування земельними ділянками лісового фонду, яке посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Своє право лісокористування вони зобов'язані оформляти на загальних підставах (ст. 69 Кодексу).

?4. Відповідно до статей 25-27 ЛК України загальне державне управління в галузі ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів здійснюють Президент України, Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та деякі інші органи відповідно до законодавства.

Спеціальне державне управління в цій сфері здійснюють Державний комітет лісового господарства України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та їх органи на місцях. Компетенція цих органів визначається статтями 28, 29 ЛК України та Положеннями про них, затвердженими, відповідно, постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. та Указом Президента України від 14 серпня 2000 року.

Основними функціями управління у галузі використання, відтворення, захисту та охорони лісів є: розподіл і перерозподіл лісів; ведення державного лісового кадастру та обліку лісів; моніторинг лісів та лісова сертифікація; лісовпорядкування; організація відтворення лісів і лісорозведення; державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів; вирішення спорів у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Основними формами розпорядчих дій стосовно лісів є: а) передача земельних лісових ділянок у власність, надання у постійне та тимчасове користування; б) видача дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів; в) перерозподіл земельних лісових ділянок; г) вилучення земельних лісових ділянок із власності та користування, вилучення лісових ресурсів із користування, анулювання дозволів на спеціальне використання.

Правова охорона лісів спрямована на їх ефективне використання, відтворення, охорону та захист. З метою забезпечення охорони і захисту лісів у структурі спеціально уповноважених державних органів лісового господарства та постійних лісокористувачів створюються державна лісова охорона та лісова охорона інших постійних користувачів і власників лісів (ст. 89 ЛК України).

Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу, основними завданнями якого є: здійснення державного контролю за додержання лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст. 90 Кодексу). Посадові особи державної лісової охорони уповноважені: давати обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень лісового законодавства; доставляти осіб, що його порушують, в органи внутрішніх справ, місцеві органи влади, вилучати в них незаконно добуту продукцію лісових користувань, інструменти, обладнання, транспортні та інші засоби, що були знаряддям правопорушення тощо (ст. 91 Кодексу).

Охорона лісів від пожеж здійснюється на підставі Закону України «Про пожежну безпеку» (1993), Правил пожежної безпеки в лісах України, затверджених наказом Держкомлісгоспу України від 27 грудня 2004 р., Положення про лісові пожежні станції, затвердженого наказом Держкомлісгоспу України від 28 грудня 2005 року.

?5. Цивільно-правова відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ, об'єкти якого знаходяться в межах населених пунктів, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1999 р. «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів», якою затверджені відповідні такси.

До адміністративної відповідальності можуть бути притягнені громадяни або посадові особи у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Адміністративна відповідальність передбачена за такі порушення законодавства про рослинний світ: самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків (ст. 77^і); виготовлення та збут заборонених знарядь добування об'єктів рослинного світу, а також збут незаконно добутої продукції (ст. 85^і); незаконне вивезення з України або ввезення на її територію об'єктів рослинного світу, в тому числі ботанічних колекцій (ст. 88); порушення порядку придбання чи збуту об'єктів рослинного світу (ст. 88^і); порушення правил створення, поповнення, зберігання, використання або державного обліку ботанічних колекцій та торгівля ними (ст. 88²); порушення вимог щодо охорони видів рослин, знесених до Червоної книги України (ст. 90); перевищення лімітів та нормативів використання природних ресурсів (в тому числі і природних рослинних ресурсів) (ст. 91² КпАП України). Крім того, Кодексом про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про захист рослин (ст. 83^і). Зокрема, в цій статті передбачена відповідальність за екологічно не обґрунтоване здійснення захисту рослин; неповідомлення (приховування) або надання неправдивої інформації про загрозу деревним насадженням, іншій рослинності відкритого та закритого ґрунту, а також продукції рослинного походження від шкідливих організмів; завезення на територію України та реалізація засобів захисту рослин, а також речовин і сировини для їх виготовлення, що не пройшли державних випробувань і реєстрації; ухилення від пред'явлення або непред'явлення засобів захисту для проведення їх огляду або дослідження; недодержання вимог нормативно-правових актів з питань захисту рослин, що призвело до пошкодження чи погіршення стану рослин та якості продукції рослинного походження, а також забруднення довкілля.

Кримінальна відповідальність передбачена за знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245), незаконну порубку лісу (ст. 246), порушення законодавства про захист рослин (ст. 247 КК України). Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-за-повідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах - карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добутого. Порушення правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, що спричинило тяжкі наслідки, - карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

Дисциплінарна відповідальність є одним із засобів впливу на осіб, для яких дії з охорони, використання та відтворення дикорослих та інших несільськогосподарського призначення природних рослинних ресурсів є посадовим обов'язком. Види дисциплінарних стягнень за відповідні порушення передбачені Кодексом законів про працю України.

Сутність цивільно-правової відповідальності полягає в обов'язку фізичних і юридичних осіб відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Це пов'язано з широким застосуванням при обчисленні шкоди таксового та витратного методів, які є об'єктом регулювання лісового законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 1996 р. затверджені такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству. Кратність розміру стягнень визначається пропорційно до неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відповідно до характеру порушень. Наприклад, за пошкодження дерев і чагарників до ступеня неприпинення росту одного дерева діаметром (у корі біля шийки кореня в сантиметрах) до 10 см - 0,2 щодо лісів першої групи та 0,1 щодо лісів другої групи; до 12,0 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян залежно від групи лісів.

Підставою для притягнення винних осіб у порушенні вимог лісового законодавства до адміністративної відповідальності є відповідне адміністративне правопорушення (проступок), передбачене КпАП України. Усі адміністративні правопорушення у цій галузі поділяють на кілька груп. До першої групи належать проступки, спрямовані на порушення права державної власності на ліси: самовільна переуступка права лісокористування, а також укладення інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на ліси (ст. 49); використання ділянок земель державного лісового фонду для розкорчовування, спорудження будівель, переробки деревини, влаштування складів тощо без належного дозволу на використання цих ділянок (ст. 63); порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини, заготівлі живиці (ст. 64); незаконна порубка і пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення (ст. 65); перевищення лімітів та нормативів використання природних ресурсів, у тому числі лісових ресурсів (ст. 91²) .

До другої групи належать: знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень вздовж берегів річок, каналів, навколо водних об'єктів, гідротехнічних споруд, на смугах відводу автомобільних доріг, залізниць та інших захисних лісових насаджень (ст. 65^і); знищення або пошкодження підросту в лісах (ст. 66); порушення вимог пожежної безпеки в лісах, знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем, а також порушення вимог пожежної безпеки в лісах, що призвело до виникнення лісової пожежі або поширення її на значній площі (ст. 77); самовільне випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу, а так само невжиття особою, яка одержала дозвіл на випалювання зазначеної рослинності або її залишків та опалого листя, заходів щодо своєчасного їх гасіння (ст. 77^і).

Третю групу становлять порушення правил використання лісових ресурсів: здійснення лісових користувань не у відповідності з метою або вимогами, передбаченими в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку (ст. 67); самовільне сінокосіння і випасання худоби в лісах і на землях державного лісового фонду, не вкритих лісом, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід тощо на ділянках, де це заборонено або допускається тільки за лісовим квитком; збирання дикорослих плодів, горіхів, ягід тощо з порушенням установлених строків їх збирання (ст. 70); пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду (ст. 69); пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, промисловими і комунально-побутовими викидами, відходами і покидьками, що спричиняє його усихання чи захворювання (ст. 72); засмічення лісів побутовими відходами (ст. 73).

До четвертої групи правопорушень належать: порушення правил та інструкцій з відновлення, поліпшення стану і породного складу лісів, підвищення їх продуктивності, а також з використання ресурсів спілої деревини (ст. 68); введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, транспортних шляхів, магістральних трубопроводів, комунальних та інших об'єктів, не забезпечених обладнанням, що запобігає шкідливому впливу на стан і відтворення лісів (ст. 71); знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем і шляхів на землях державного лісового фонду (ст. 74); знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах (ст. 75).

П'ята група - це порушення за незаконне вивезення з України або ввезення на її територію об'єктів рослинного світу, в тому числі ботанічних колекцій, ті ж дії щодо видів рослин, занесених до Червоної книги України, або використання і охорона яких регулюється відповідними міжнародними договорами України (ст. 88); порушення порядку придбання чи збуту об'єктів рослинного світу (ст. 88^і); погіршення середовища перебування (зростання) рослин, види яких занесені до Червоної книги України, знищення, незаконне або з порушенням встановленого порядку вилучення їх з природного середовища, а також порушення умов утримання (вирощування) рослин цих видів у ботанічних садах, дендрологічних парках, інших спеціально створених умовах, що призвело до їх загибелі (пошкодження) (ст. 90); порушення правил створення, поповнення, зберігання, використання або державного обліку ботанічних колекцій та торгівля ними (ст. 88²). Окремо виділяють порушення, передбачене ст. 153: знищення або пошкодження зелених насаджень, окремих дерев, чагарників, газонів, квітників та інших об'єктів озеленення в населених пунктах, невжиття заходів для їх охорони, а також самовільне перенесення в інші місця під час забудови окремих ділянок, зайнятих об'єктами озеленення.

На винних у порушенні лісового законодавства за зазначені правопорушення накладаються такі види адміністративних стягнень: штрафи: на громадян - від 0,1 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від 0,4 до 4 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; конфіскація незаконно добутого, об'єктів, знарядь і засобів вчинення правопорушення або без такої. Притягати до адміністративної відповідальності та накладати адміністративні стягнення за лісопорушення уповноважені органи Держкомлісгоспу України (ст. 241) та органи Мінприроди України (ст. 242 ^і Кодексу).

Кримінальна відповідальність передбачена за кілька злочинних діянь у галузі лісокористування та охорони лісів. Зокрема, відповідно до ст. 245 КК України знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, уздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Позбавлення волі не звільняє винних осіб від відшкодування збитків, завданих цим злочином. Згідно зі ст. 246 Кодексу карається незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших охоронюваних лісах.

Ці дії зумовлюють покарання у вигляді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк від шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добутого.

Дисциплінарна відповідальність у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів настає для керівників та працівників лісогосподарських підприємств, установ, організацій за порушення установлених правил використання лісових ресурсів, які вони зобов'язані виконувати в межах посадових повноважень. Застосування дисциплінарної відповідальності здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом законів про працю України.

Питання для закріплення та перевірки засвоєних знань:

1.Дайте правове визначення рослинного світу та порядку цого використання?

2.Охарктеризуйте правові заходи спрямовані на охорону рослинного світу?

3.Яку відповідальність встановлено за порушення законодавства про рослинний світ?

4.Дайте правове визначення лісу та лісокористування?

5.Яку відповідальність встановлено за порушення лісового законодавства?