§1. Статус категорій естетики

Категорії естетики — найзагальніші та найістотніші поняття естетичної теорії, духовні моделі естетичної практики, естетично­го освоєння світу. В категоріях естетики як логічних формах пред­ставлено весь історичний досвід естетичного ставлення до дійснос­ті та естетичні характеристики світу культури і природи. Естетичні категорії не є нерухомими, незмінними сутностями. Вони історично змінюються і розвиваються, відображаючи етапи розвитку естетич­ного досвіду й пізнання. Система категорій як зміст естетичної тео­рії є мінливою конкретно-історичною єдністю, до того ж вона має культурно-регіональні та національні особливості.

Розвиток і розширення категоріального апарату естетики відбу­вається внаслідок розвитку як естетичної та художньої практики, так і наукової рефлексії щодо них. Теоретичне поняття набуває статусу категорії естетики, якщо воно містить у собі певну закономірність ес­тетичної та художньої діяльності. Естетичні категорії містять не тіль­ки пізнавальний, а й оціночний момент. Це пов'язано із своєрідністю естетичної та художньої сфер культури, що полягає в утвердженні людського, гуманістичного змісту культури.

Сучасна естетична теорія внаслідок бурхливого розвитку нових напрямів дослідження й загальнофілософських методологічних за­сад не має чітко визначеної та структурованої системи категорій, що ускладнює можливість остаточного визначення категоріального статусу деяких понять естетики. Категорії естетики структуруються щодо певних напрямів естетичної теорії, які стосуються різних сфер та аспектів естетичної й художньої практики: 1) метакатегорії— ес­тетичне, гармонія, міра, прекрасне, потворне, піднесене, низьке, геро­їчне, трагічне, комічне, іронія; 2) категорії естетичної діяльності — естетична діяльність, мистецтво, фольклор, декоративно-ужиткове мистецтво, дизайн, художнє конструювання, естетика побуту, мода, садово-паркове мистецтво та інші артпрактики; 3) категорії есте­тичної свідомості — естетичне почуття, естетична оцінка, естетичне судження, естетичний смак, естетичний ідеал, естетичні погляди й теорії; 4) категорії гносеології мистецтва — художній образ, міме-зис (художнє відображення), поетика (художнє мислення), худож­ня форма і художній зміст, художня ідея, художня правда, художня умовність, ідеалізація, типізація, індивідуалізація; 5) категорії пси­хології мистецтва — художня творчість, художнє сприйняття, катар­сис, емпатія, художня здібність, талант, геній, натхнення, фантазія, свідоме, підсвідоме, творча уява, індивідуальна манера і стиль; 6) ка­тегорії соціології мистецтва — художник, публіка, художня критика, меценатство, функції мистецтва, свобода і детермінізм художньої ді­яльності, соціальне замовлення, народність, національне та загально­людське у мистецтві, елітарне та масове мистецтво, художні інститу­ти й політика в галузі культури; 7) категорії онтології та морфології мистецтва — художній твір, артефакт, види мистецтва: архітектура, скульптура, живопис, література, музика, театр, кіно тощо; роди: епос, лірика, драма, станкове або монументальне мистецтво тощо; жанри: роман, повість, оповідання, портрет, пейзаж, натюрморт тощо; 8) ка­тегорії семіотичного та структурного аналізу мистецтва — текст, контекст, знак, композиція, сюжет, фабула, міф, художній час і про­стір, хронотоп, ритм, інтонація, метафора, символ, архетип; 9) кате­горії герменевтичного аналізу мистецтва — розуміння, тлумачення, комунікація, інтерпретація, художня мова, буття, гра, діалогічність, переживання, культурний контекст, герменевтичне коло; 10) кате­горії історичної типології мистецтва — художній процес, традиція, спадкоємність, новаторство, художній канон, художня епоха, напрям, течія, школа, метод, стиль; 11) категорії теорії естетичного вихован­ня — естетичні здібності та потреби, методи й засоби естетичного ви­ховання, всебічний розвиток особистості, художнє спілкування.

Категоріальний апарат естетики постійно збагачується за раху­нок осмислення нових художніх явищ і процесів, залучення термінів суміжних наукових дисциплін (філософії, психології, мистецтвоз­навства, семіотики, структуралізму, культурологи тощо), в процесі розвитку естетичної теорії, які набувають специфічного естетичного змісту. Саме тому осягнення змісту основних естетичних категорій як проникнення в закономірність існування естетичних явищ є важ­ливим завданням естетичної науки.