§16. Особливості організації державної влади в Україні: законодавча та виконавча влади, Президент України
Очікувані результати. Після уроків учні зможуть:
пояснювати: загальні засади організації державної влади, визначені Конституцією України; конституційний статус Верховної Ради, її організаційну структуру та компетенцію; місце Президента України в системі державних органів та розкривати його повноваження;
характеризувати референдум та вибори як форми безпосередньої демократії;
давати: визначення органів виконавчої влади, називати їх види; загальну характеристику Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів державної виконавчої влади.
16.1. Загальні засади організації державної влади в Україні
Стаття 6 Конституції України визначає що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Такий поділ державної влади в Україні створює систему взаємних противаг і взаємовідносин між гілками влади, що запобігає її узурпації або надмірній концентрації в одних руках. Як уже зазначалося, розподіл влад є однією з рис правової держави, він необхідний для того, щоб влада не перетворювалась у ніким не обмежену силу, яка придушує суспільство. Законодавча, виконавча і судова влада мають можливості контролювати одна одну. Для здійснення найважливіших повноважень вони повинні взаємодіяти.
Будівля Верховної Ради України
Будівля Кабінету міністрів України
Будівля Конституційного Суду України
Конституція України закріплює чіткий поділ влад, про що свідчать такі положення:
заборона народним депутатам перебувати на державній службі;
право президента на розпуск парламенту;
право парламенту усунути президента зі свого поста в порядку імпічменту;
спільне призначення президентом і парламентом окремих посадових осіб;
наявність відкладального права (вето) у президента тощо.
Конституція України закріплює положення про те, що органи, які представляють ту чи іншу гілку влади, здійснюють свої повноваження у встановлених законодавством межах. Тому особливо важливим є чітке визначення компетенції гілок влади.
16.2. Референдум і вибори як способи безпосереднього волевиявлення народу: поняття, види
З метою забезпечення народовладдя і безпосередньої участі громадян в управлінні державними та місцевими справами законодавство України передбачає проведення референдумів та виборів.
Р
еферендум
—
це спосіб прийняття громадянами України
шляхом голосування законів України,
інших рішень з важливих питань
загальнодержавного і місцевого значення.
Порядок проведення референдуму в Україні
регламентує Закон України «Про
всеукраїнський та місцевий референдуми»
(3.07.1991).
Відповідно до Конституції України проводяться:
всеукраїнські референдуми;
референдуми Республіки Крим;
місцеві (в межах адміністративно-територіальних одиниць) референдуми.
Питання, що виносяться на всеукраїнський референдум:
затвердження Конституції України, її окремих положень та внесення до Конституції України змін і доповнень;
прийняття, зміна або скасування законів України або їх окремих положень;
прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції України, законів України та інших правових актів (територія, державний лад тощо).
Винятково всеукраїнським референдумом вирішується питання:
про реалізацію права народу України на самовизначення та входження України до державних федеративних і конфедеративних утворень або вихід з них;
про зміну території України.
На референдум не виносяться питання:
— за Конституцією України:
1) про амністію;
2) про податки;
3) про бюджет;
— за Законом України «Про всеукраїнський та місцевий референдуми»:
1) віднесені законодавством України до відання органів суду і прокуратури;
2) питання амністії та помилування;
3) питання про вжиття державними органами України надзвичайних і невідкладних заходів щодо охорони громадського порядку, захисту здоров’я та безпеки громадян;
4) питання, пов’язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України.
У референдумах мають право брати участь громадяни України, які на день проведення референдуму досягли 18 років і постійно проживають відповідно на території України або області, району, міста, району в місті, селища, сільради. У референдумах не беруть участі психічно хворі громадяни, визнані судом недієздатними, та особи, які утримуються в місцях позбавлення волі.
Референдум та вибори в Україні проводяться за такими принципами (принципи виборчого права):
Загальне виборче право. Право голосу на референдумах та виборах депутатів та президента (право обирати депутатів — активне виборче право) мають громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років. Не має права голосу громадянин, визнаний судом недієздатним.
Рівне виборче право. Кожен виборець на виборах депутатів має один голос. Виборець може використати свій голос тільки на одній виборчій дільниці.
Пряме виборче право. Громадяни України безпосередньо голосують по тому чи іншому питанню або обирають депутатів шляхом голосування.
Вільні вибори. Виборцям забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні. Застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та вільному виявленню волі виборця, забороняється.
Таємне голосування. Голосування на референдумах та виборах депутатів та президента є таємним: контроль за волевиявленням виборців забороняється.
Особисте голосування. Кожен виборець голосує на референдумах та виборах особисто. Голосування за інших осіб чи передача виборцем права голосу будь-якій іншій особі забороняється.
Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України, Президентом України відповідно до їх повноважень, місцеві референдуми — відповідними місцевими Радами народних депутатів.
ВРУ призначає всеукраїнський референдум за вимогою:
а) народних депутатів (не менше половини від конституційного складу;
б) президента України;
в) народу (за вимогою не менш як 3 млн. громадян України, які мають право брати участь у референдумі, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано у не менш як 2/3 областей та не менш як по 100 тис. підписів у кожній області. Підписи збираються протягом 3 місяців ініціативними групами).
Місцевий референдум призначається місцевою радою не менш як половиною депутатів або громадянами, які проживають на відповідній території, — не менше 1/10 жителів, котрі мають право брати участь у референдумі. Підписи збираються протягом 1 місяця ініціативними групами.
Після прийняття рішення про проведення референдуму утворюються дільниці для голосування (у містах, селах, лікарнях, військових частинах, на суднах, що перебувають у плаванні тощо), комісії для підрахунку голосів (Центральна, АРК, обласні, міські, районні, сільські, селищні, районні у містах, дільничні).
У бюлетені для голосування міститься назва проекту (проектів) закону, рішення, що виноситься на референдум, і пропонується громадянину відповісти “так” або “ні” на питання про прийняття або відхилення цього проекту (проектів). У разі винесення на референдум двох або кількох питань, для кожного з них встановлюється окремий бюлетень. Громадянин під час заповнення бюлетеня викреслює в ньому одне з двох слів: «так» або «ні». Слід закреслити непотрібне.
Голосування відбувається з 8.00 до 20.00, про що повідомляються громадяни за 10 днів. Голосування проводиться в спеціально відведених приміщеннях, в яких повинні бути обладнані в достатній кількості кабіни або кімнати для таємного голосування, визначені місця видачі бюлетенів і встановлені скриньки для голосування. Скриньки для голосування встановлюються таким чином, щоб громадяни, підходячи до них, обов’язково проходили через кабіни або кімнати для таємного голосування.
Підрахунок голосів на дільниці для голосування проводиться дільничною комісією з референдуму.
Проект закону, рішення вважається ухваленим громадянами, якщо за нього було подано більшість голосів громадян від числа тих, хто взяв участь у референдумі.
Референдум визнається таким, що не відбувся, якщо в ньому взяло участь менше половини громадян, внесених у списки для голосування.
Проведення виборів в Україні регламентується Конституцією та Законами України «Про вибори народних депутатів України» (25.03.2004 зі змінами на 2005 р.), «Про вибори Президента України» (18.03.2004 зі змінами на 2010 р.), «Про вибори депутатів Верховної Ради АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (6.04.2004 зі змінами на 2010 р.).
Виборчий процес в Україні включає такі етапи:
1) утворення виборчих округів;
2) утворення виборчих дільниць;
3) формування складу територіальних виборчих комісій, утворення дільничних виборчих комісій;
4) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення;
5) висування та реєстрація кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови;
6) проведення передвиборної агітації;
7) голосування у день виборів;
8) підрахунок голосів виборців, установлення підсумків голосування і результатів місцевих виборів.
При проведенні виборів в Україні використовуються мажоритарна, пропорційна та змішана системи.
Мажоритарна система використовується для виборів Президента України (система абсолютної більшості, - перемагає кандидат, який набрав більше 50% голосів виборців, а у випадку якщо ніхто із кандидатів у першому турі не набрав більше 50% голосів виборців, до другого виходять перші двоє й Президентом України стає той хто набере більше голосів за іншого) та до органів місцевого самоврядування — сільських та селищних рад, голів сільських та селищних рад, міських голів (система відносної більшості,- перемагає кандидат, який набрав голосів більше ніж інші). Виборчі округи є одномандатними.
Пропорційна система використовується на виборах депутатів до Верховної Ради України. Створюється один багатомандатний округ.
За змішаною системою (50% депутатів обираються за пропорційною системою, а 50% за мажоритарною відносної більшості) відбуваються вибори до Верховної Ради АРК, обласних, районних, міських та районних у містах рад. Відповідно, — виборчі округи одномандатні та багатомандатні.
Види виборів в Україні:
— за територією:
1) загальнодержавні (вибори депутатів до ВРУ, Президента України);
2) місцеві (вибори депутатів до обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, голів рад);
— за об’єктом (органи, посади):
1) вибори парламенту (вибори до Верховної Ради України);
2) вибори на посаду Президента України;
3) вибори до представницького органу територіальної автономії (вибори Верховної Ради АРК);
4) вибори представницьких органів місцевого самоврядування (ради);
5) вибори на посади голів в органах місцевого самоврядування;
— за часом проведення:
1) чергові (проводяться в період закінчення строку повноважень Президента України, ВРУ, ВР АРК, місцевих рад, голів);
2) позачергові (проводяться в разі дострокового припинення строку повноважень, передбаченого Конституцією і законами);
3) повторні (проводяться у випадках, коли вибори у виборчому окрузі визнані недійсними або такими, що не відбулися);
4) проміжні (проводяться замість депутатів, що вибули в результаті смерті, зміни місця роботи, добровільної відставки тощо);
5) перші місцеві вибори (в разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці);
— за правовими наслідками:
1) дійсні — це вибори, проведені відповідно до діючого законодавства про вибори;
2) недійсні — вибори, під час яких були порушення виборчого законодавства, які вплинули на підсумки виборів.