14.2. Передумови прийняття і загальна характеристика Конституції України

З проголошенням державності в Україні постало питання створення нової Конституції. Хоча із проголошенням незалежності України в Конституцію УРСР й було внесено ряд змін і доповнень, та все ж таки це був нормативно-правовий акт, створений на засадах та принципах від яких молода Українська держава відмовилася.

Проте розробка й прийняття нового Основного закону України (конституційний процес) затягнулася й тривала до 1996 року. Це пов’язано, насамперед як із складністю самої роботи (потрібно було створити принципово новий документ), так і з протистоянням різних політичних сил в українському парламенті (в цей час відбувається процес становлення політичних партій в Україні).

Конституційний процес в Україні проходив за такими етапами:

1990 – 1991 рр. Підготовка Конституційною комісією концепції нової Конституції України.

1992 – 1993 рр. Внесення змін до проекту після проголошення незалежності.

1994–1995 рр. Створення нової Конституційної Комісії із статусом тимчасового загальнодержавного органу (попередня була комісією Верховної Ради України).

1 995р. 8 червня 1995 року Президент України Л.Кучма ініціює укладення між Верховною Радою України та Президентом України Конституційного договору. Договір надавав Президенту України додаткових повноважень й за юридичною силою прирівнювався до Конституції України.

1996р. 4 червня 1996 року новий проект конституції було прийнято у першому читанні. Через два тижні розпочався розгляд проекту у другому читанні. Цей процес відбувався в умовах сильного протистояння Президента України та Верховної Ради України. Верховна Рада України приймає рішення працювати у режимі одного засідання до остаточного прийняття нової Конституції України. Робота Верховної Ради України триває безперервно усю ніч з 27 на 28 червня. 28 червня о 9 годині 30 хвилин Верховна Рада України приймає нову Конституцію України, яка вступала у дію з моменту її прийняття.

Д

Ухвалення Конституції України 28 червня 1996 року

ень прийняття нового Основного закону було проголошено державним святом - Днем Конституції України.

Конституція - це Основний закон держави, що визначає основи суспільного і політичного ладу, правове становище людини і громадянина, структуру та організацію діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, державну символіку та інші найважливіші питання функціонування держави.

К онституція України є:

• за формою — писана і кодифікована (єдиний документ),

• за часом прийняття — нова (конституція другої хвилі),

• за способом прийняття — прийнята представницьким органом (парламентом України — ВРУ),

• за способом внесення змін — жорстка (зміни вносяться не менш як 2/3 депутатів від конституційного складу ВРУ, а до розділів І. “Загальні засади”; ІІІ. “Вибори. Референдум”; ХІІІ. “Внесення змін до Конституції України” — винятково всеукраїнським референдумом),

• за рівнем втілення у життя — реальна,

• за терміном дії — постійна,

• за державним устроєм — унітарна (Україна — унітарна держава).

Конституція України є головним законом у нашій державі, оскільки вона регламентує такі найважливіші суспільні відносини:

• державний лад;

• правовий статус особи;

• взаємовідносини особи з суспільством та державою;

• організація та діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування.

Конституція України є основою (базою) для інших галузей права України. Закони та інші нормативно-правові акти, що приймаються в Україні, не повинні суперечити конституції, що визначено у ч. 2 ст. 8 Конституції України «Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй». Контроль за дотриманням конституційних норм в Україні здійснює Конституційний Суд України, компетенцією якого є визначення конституційності (відповідності Конституції) чи некон­ституційності (не відповідності Конституції) нормативно-правових актів, прийнятих у державі. Не можуть суперечити Конституції України міжнародні договори, укладені державою.

Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року, складається з преамбули (фр. preambule — передмова, лат. preambulus — той, що йде попереду, передній) та 15 розділів:

• І. “Загальні засади”;

• II. “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина”;

• ІІІ. “Вибори. Референдум”;

• ІV. “Верховна Рада України”;

• V. “Президент України”;

• VI. “Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади”;

• VII. “Прокуратура”;

• VIII. “Правосуддя”;

• ІХ. “Територіальний устрій України”;

• Х. “Автономна Республіка Крим”;

• ХІ. “Місцеве самоврядування”;

• ХІІ. “Конституційний Суд України”;

• ХІІІ. “Внесення змін до Конституції”;

• ХІV. “Прикінцеві положення”;

• ХV. “Перехідні положення”.

У преамбулі йдеться про те, що ВРУ від імені українського народу, виражаючи його суверенну волю, спираючись на багатовікову історію українського державотворення, на право самовизначення, прийняла цю Конституцію, яка є Основним Законом України. Також у преамбулі визначено основні цілі розвитку суспільства та держави, якими є забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, розвиток та зміцнення демократичної, соціальної, правової держави.

Розділ І “Загальні засади” визначає конституційні ознаки Української держави, символи держави, принципи поділу влади, основи правової системи, основи економічних, національних відносин, основи національної безпеки та зовнішньої діяльності держави.

Розділ ІІ “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина” встановлює права, свободи обов’язки громадян України.

У розділах ІІІ — ХІІ мова йде про структуру та функції органів державної влади та місцевого самоврядування, організацію народовладдя, адміністративно-територіальний устрій України.

Розділи ХІІІ — ХV встановлюють порядок внесення змін до Конституції, набуття її чинності, терміни та напрями законотворчої діяльності, необхідні для приведення українського законодавства у відповідність до норм Конституції.

8.12.2004 року Верховна Рада України приймає Закон України «Про внесення змін до Конституції України» (набрав чинності з 1 січня 2006р., а окремі положення, що стосувалися регламенту Верховної Ради України вступали в дію із обранням нового законодавчого органу України).

30 вересня 2010 року Конституційний Суд України приймає рішення про неконституційність Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8.12.2004, скасувавши таким чином політреформу 2004 року й відновивши дію Конституції 1996 року.