18.3. Система оподаткування. Види податків і зборів

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників регламентують Конституція, Податковий кодекс України (02.12.2010) постанова ВРУ “Про Основні положення податкової політики в України” (4.12.1996), Закони України “Про систему оподатку­ван­ня” та інші нормативно-правові акти.

Податкова система — сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.

Державні цільові фонди — це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов’язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб (Чорнобильський фонд, фонд соціального страхування, фонд сприяння зайнятості населення тощо). Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Пенсійного фонду України.

Встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійс­нюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Тобто, податок — це обов’язковий платіж з доходів чи майна юридичних або фізичних осіб, що стягується державою. Різновидом податків є збір та мито.

Збір — платіж за наявність певного права (акцизний збір на тютюнові та горілчані вироби).

Мито — податок, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію або вивозяться за її межі через митний кордон.

Ознаками податку є:

• обов’язковість (повинні сплачувати усі фізичні та юридичні особи, якщо це передбачено законом);

• безоплатність (платник податків сплачує відповідні суми у одно­сторонньому порядку, нічого не отримуючи взамін з боку держави);

• регулярність (сплачуються періодично);

• адресність до бюджету та нецільовий характер;

• безповоротність (податки не повертаються до платників).

Податки виконують такі функції:

Види податків:

1) За платниками:

а) з фізичних осіб;

б) з юридичних осіб;

2) За формою обкладення:

а) прямі (з зарплати, з майна, з прибутку тощо);

б) непрямі (ПДВ, акцизний податок, мито тощо);

3) За характером використання:

а) загального призначення (йдуть до загального державного бюджету);

б) цільові (відрахування і внески до цільових фондів);

4) За періодичністю сплати:

а) регулярні (сплачуються постійно);

б) разові (сплачуються при здійсненні певних дій (купівля-продаж нерухомості, автомобіля; нотаріальне посвідчення документа тощо);

5) За органами, що їх встановлюють:

а) загальнодержавні,

б) місцеві.

До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов’язкові платежі):

1. податок на прибуток підприємств;

2. податок на доходи фізичних осіб;

3. податок на додану вартість;

4. акцизний податок;

5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

6. екологічний податок;

7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9. плата за користування надрами;

10. плата за землю;

11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12. збір за спеціальне використання води;

13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

14. фіксований сільськогосподарський податок;

15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

16. мито;

17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

До місцевих податків належать:

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2. єдиний податок.

До місцевих зборів (обов’язкових платежів) належать:

1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2. збір за місця для паркування транспортних засобів;

3. туристичний збір.

Місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України, крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами.

З січня 20011 року Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» було введено «єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який не входить до системи оподаткування.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме:

• Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи);

• Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

• Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

• Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Платниками єдиного внеску є:

• Роботодавці(в залежності від професійного ризику виробництва розмір єдиного внеску встановлено від 36,76% до 49,7%);;

• Працівники(3,6%);

• Інші застраховані особи, втому числі ті що отримують різні види допомог.