17.3. Правоохоронні органи України
Правоохоронні органи - система державних органів, що діють на основі й відповідно до закону, основною функцією яких є забезпечення законності та правопорядку, боротьба зі злочинністю та іншими правопорушеннями.
Для правоохоронних органів характерні такі ознаки:
здійснюють свою діяльність на основі закону та відповідно до закону;
їхня діяльність спрямована на забезпечення законності та правопорядку (правоохоронна діяльність);
вони наділені відповідними правами та мають специфічну компетенцію для запобігання правопорушень, розгляду справ, що пов’язані з правопорушеннями;
наділені повноваженнями застосовувати певні заходи державного впливу (арешт, штраф, конфіскація майна і т. ін.).
Правоохоронними органами в Україні є:
органи прокуратури,
внутрішніх справ,
служби безпеки,
митні органи,
органи охорони державного кордону,
органи державної податкової служби,
органи і установи виконання покарань,
державної контрольно-ревізійної служби,
рибоохорони,
державної лісової охорони,
інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції (адвокатура).
Прокуратура (лат. procure — піклуюсь, керую) — єдина централізована система державних правоохоронних органів, що здійснює нагляд за дотриманням та виконанням законів у державі.
Прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» покладаються такі функції:
підтримання державного обвинувачення в суді;
представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Відповідно до «Перехідних положень» Конституції України, прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію попереднього слідства до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.
Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури. До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських).
Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який має першого заступника та заступників. Генеральний прокурор України призначається Президентом за згодою ВРУ на 5 років. Звільняється Президентом, а також обов’язково йде у відставку у випадку висловлення недовіри йому ВРУ.
М
іліція
(лат.
militia — військо)
в Україні — державний озброєний орган
виконавчої влади, який захищає життя,
здоров’я, права і свободи громадян,
власність, природне середовище, інтереси
суспільства і держави від протиправних
посягань.
Міліція складається з таких підрозділів:
кримінальної міліції;
м
іліції
громадської безпеки;
транспортної міліції;
державної автомобільної інспекції;
міліції охорони;
спеціальної міліції;
кримінальної міліції у справах неповнолітніх;
судової міліції;
місцевої міліції.
М
іліція
підпорядковується Міністерству
внутрішніх справ України. Міністр
внутрішніх справ України здійснює
керівництво всією міліцією України.
Служба безпеки України — державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Служба безпеки України підпорядкована Президенту України і Верховній Раді України.
Завданнями Служби безпеки України є:
1) захист державного суверенітету;
2) конституційного ладу;
3) територіальної цілісності;
4) економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України;
5) законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб;
6) попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Діяльність СБУ здійснюється на основі дотримання прав і свобод людини. Органи і співробітники СБУ повинні поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не допускати розголошення відомостей про особисте життя людини. У виняткових випадках з метою припинення та розкриття державних злочинів окремі права та свободи особи можуть бути тимчасово обмежені у порядку і межах, визначених Конституцією та законами України. СБУ на вимогу громадян України у місячний строк зобов’язана дати їм письмові пояснення з приводу обмеження їх прав чи свобод. Такі особи мають право оскаржити до суду неправомірні дії посадових (службових) осіб та органів СБУ.
В інтересах державної безпеки органи і підрозділи СБУ можуть створюватися на окремих державних стратегічних об’єктах і територіях, у військових формуваннях. У своїй оперативно-службовій діяльності регіональні органи СБУ є незалежними від органів місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування, посадових осіб, партій і рухів.
Керівництво всією діяльністю СБУ, її Центральним управлінням здійснює Голова СБУ. Він несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на СБУ. Голова СБУ призначається Верховною Радою України за поданням Президента України.
Адвокатура України є добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.
Основними видами адвокатської діяльності є:
консультації та роз’яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства;
складання заяв, скарг та інших документів правового характеру;
посвідчення копій документів у справах, які вони ведуть;
здійснення представництва в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами;
подання юридичної допомоги підприємствам, установам, організаціям;
здійснення правового забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконання своїх обов’язків відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.