Значення окремих займенників

Займенники цей, оцей, той, отой вказують на виділення окремого предмету з ряду подібних: Цього тижня ми поїдемо у село.

Займенники такий, отакий вказують на ознаку предмета, подібну до якоїсь іншої ознаки або ж для підсилення ознаки, вираженої прикметником: Яка погода в січні, така буде в липні; Він такий кумедний!

Займенник стільки вказує на неозначену кількість: У мене стільки подруг.

Займенник весь вказує на сукупність предметів, повне охоплення чо­гось: Увесь місяць я прочекав; Усі першокласники спізнились на урок. Займенник всякий (всяк) вказує на будь-який предмет із сукупності: Всяк кулик своє болото хвалить. Займенник кожний (кожен) вказує на всі предмети із суку­пності, взяті окремо: Ми зустрічалися кожен день. Займенник жодний (жо­ден) вказує на всі предмети із сукупності, що не є носіями потрібної ознаки: Жоден учень не виконав завдання; Огляд не дав жодних результатів. За­йменник інший вказує на один предмет із сукупності, що відрізняється від усіх раніше названих: Тепер настали інші часи.

Деколи відносний займенник скільки вживають для вказівки на неозначену кількість при емоційному та піднесеному мовленні: Скільки думок у нього пов’язано з Батькі­вщиною! У таких випадках займенник стільки стоїть при іменнику і його слід відрізняти від омоніма-прислівника скільки, які вживаються при дієсловах як обставина: Скільки він переду­мав за ту годину! (обставина міри та ступеня).

Займенники сам і самий, незважаючи на подібність форми, відрізня­ються за значенням.

Займенник сам (самий (рідко), сама, само – наголос на закінченні) вказує на особу, що виконує дію без сторонньої допомоги, або ж на предмет, що може діяти самостійно: Ягня само забилося до річки напитися водички (Л. Глібов). Цей займенник може набувати обмежувального значення: У самій хустині вибігла на вулицю; Самих чобіт було пар двадцять; а також вжива­ється для підкреслення значущості особи, про яку йде мова: Це був сам голова.

Займенник самий (сама, саме — наголос на корені) вказує на. крайню просторову чи часову межу іменника, при якому він вжитий (коло самих хат, до самого моря, саме того дня, того самого дня, перед самою війною). Цей займенник у сполученні з іменником та вказівним займенником також вживається для підкреслення тотожності (той самий день, у ту саму хвили­ну, ті самі дівчата).

Поділ прислівників за морфологічною ознакою

За морфологічною ознакою прислівники поділяються на займенникові й незайменникові. Займенникові прислівники – найстаріший тип таких прислівників, для яких характерна втрата морфологічного членування. Вони виражають узагальнене абстрактне значення, указуючи на ту чи іншу ознаку, але не називаючи її: де, куди, там, тут, так, тоді, туди тощо.

Незайменникові прислівники передають конкретніше лексичне значення порівняно із займенниковими. Більшість незайменникових прислівників походять із застиглих відмінкових і прийменниково-відмінкових форм: гуртом, додолу, зверху, начисто, стиха, смерком, втроє.

Займенникові прислівники, входячи до займенникового чи обставинного розряду, членуються також за внутрішніми ознаками на:

а) питально-відносні (де, куди, як, доки);

б) вказівні (так, там, сюди, тоді, туди);

в) заперечні (ніде, нікуди, ніколи, ніяк);

г) неозначені (десь, колись, кудись).