Перехід дієприкметників у прикметники

Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки та переходити у прикметники. При цьому вони починають виражати постійні ознаки предме­та: битий шлях, вихована людина. Такі прикметники дієприкметникового походження омонімічні дієприкметникам, від яких утворені, і їх легко сплу­тати з ними.

Для того щоб визначити, до якої ж частини мови належить слово, що має форму дієприкметника, слід розглядати його в контексті. Якщо дієпри­кметник, виконуючи роль означення чи іменної частини присудка, втрачає здатність мати при собі залежний іменник, це є свідченням його переходу в прикметник.

Дієприкметники і прикметники дієприкметникового походження мож­на відрізняти за рядом ознак:

1) переходять у прикметники активні дієприкметники теперішнього часу, вжиті в реченні без залежних слів і утворені від дієслів, що називають стан, у якому перебуває предмет: сидяча робота, лежачий пацієнт, стояча вода, спляча красуня, захоплююче видовище, мисляча людина, люблячий батько, а також дієприкметники, які у сполученні з іменни­ком називають одне поняття (як правило, термін): шиплячі звуки, свис­тячі звуки, перетворюючий механізм, невстигаючі учні, атакуючий стиль. Більшість цих дієприкметників повністю перейшли у прикметни­ки;

2) активні дієприкметники минулого часу не переходять у прикметники. Їх слід відрізняти від прикметників, утворених від дієслів недоконаного ви­ду за допомогою суфікса -л- (активні дієприкметників минулого часу творяться лише від дієслів доконаного виду): стиглий (дієприкметник - достиглий), гнилий (зігнилий), прілий (зіпрілий);

3) завжди переходять у прикметники пасивні дієприкметники минулого часу, вжиті без залежних слів у переносному значенні. Вони втрачають дієслівні ознаки і сприймаються як назва постійної ознаки. Здебільшого до них можна дібрати синонім: налякані (неспокійні) очі [порівняйте: на­лякані (трагічними подіями) люди], вишукане (рідкісне) вино (порівняйте: Вино, вишукане нами в підвалі, було несмачне), вихована (ввічлива) лю­дина (порівняйте: Василь, вихований у притулку, був недостатньо ввічли­вим), піднесений (гарний) настрій, стримані (коректні) рухи;

4) завжди переходять у прикметники пасивні дієприкметники, що не мають залежних слів і в сполученні з іменником називають одне поняття (як правило, страву, продукт або матеріал): смажена риба, квашена капус­та, колотий цукор, сіяне борошно, збирана сметана, дерте просо. З залежними словами вони зберігають дієслівні ознаки і не переходять у прикметники: смажена на олії риба; сіяне через сито борошно;

5) дієприкметники і прикметники дієприкметникового походження можуть відрізнятися наголосом: у дієприкметниках наголос, як правило, стоїть на корені, а у прикметниках, як правило, на суфіксі: печена, варена, колючий, учений.

Дієприкметники потрібно відрізняти від прикметників, які творяться від дієслів або віддієслівних іменників прикметниковими суфіксами. Форма таких прикметників може бути подібна до форми:

1) активних дієприкметників теперішнього часу (але утворити такі дієпри­кметники неможливо): блискучий оратор (дієприкметник від дієслова блискати → блискають → блискаючий), родючі поля (дієприкметник віл родять не твориться), летючий корабель (дієприкметник від летять не твориться, можливий лише варіант літаючий, утворений від літають), пекучий біль (дане слово утворене від основи інфінітива пекти, а від пе­чуть дієприкметник не твориться);

2) пасивних дієприкметників (але утворити такі дієприкметники неможли­во): визначний вклад (дієприкметник від цього дієслова - визначений), підписний лист (підписаний), перекладна література (перекладена), підвісна стеля (підвішена), змінні вартові (змінені), отруйний гриб (отруєний).