- •Голосні звуки (утворені з допомогою голосу)
- •Приголосні звуки За участю голосу і шуму
- •За твердістю / м’якістю
- •З а місцем творення
- •За слуховим сприйняттям
- •Фонетична транскрипція Правила фонетичної транскрипції
- •Уподібнення (асиміляція) приголосних звуків
- •Чергування приголосних звуків
- •Окремі правила наголошування слів
- •Український алфавіт
- •Запам’ятайте деякі слова з літерою ґ
- •Будова слова (морфеміка)
- •Морфеми
- •Префікс, суфікс
- •Інтерфікс
- •О, е, є у складних словах
- •Закінчення (флексія)
- •Іменники, які не мають закінчень
- •Основа слова
- •Словотвір
- •Способи творення слів
- •Лексикологія
- •В иди значень слова
- •З а кількістю значень слова поділяються на:
- •З а лексичним значенням слова поділяються на:
- •Омоніми
- •Види слів за сферою вживання
- •Види слів за активністю вживання
- •Види слів за походженням
- •Окремі ознаки слів іншомовного походження
- •Запозичення з мов
- •За стилістичним забарвлення слова поділяють на:
- •Лексикографія
- •С ловники
- •Лінгвістичні словники
- •Найвідоміші українські словники
- •Фразеологія
- •За ступенем злитості значень слів у фразеологізмі стійкі сполучення поділяють на:
- •Джерела походження фразеологізмів
- •Морфологія частини мови
- •Перехід з однієї частини мови в іншу
- •Іменник Іменник – це самостійна змінна частина мови, яка називає предмет або особу і відповідає на запитання хто? що? Початкова форма іменника – н.В. Однини.
- •Число іменників
- •Рід іменників
- •Визначення роду іменників
- •Визначення роду незмінюваних іменників
- •Відмінки іменників
- •Називний відмінок – прямий, усі інші – непрямі. Поділ іменників на відміни
- •Поділ на групи іменників іі відміни з основою, яка закінчується на –р
- •Зразки відмінювання іменників і відміни
- •Зразки відмінювання іменників іі відміни Чоловічий рід
- •Середній рід
- •Зразки відмінювання іменників ііі відміни
- •Зразки відмінювання іменників іv відміни
- •Відмінювання іменників, які вживаються лише в множині
- •Основні способи творення іменників
- •Суфікси в чоловічих та жіночих іменах по батькові
- •Прикметник
- •Форми прикметників:
- •Групи повних стягнених прикметників
- •За значенням прикметники бувають
- •Ступені порівняння якісних прикметників
- •Основні способи творення прикметників
- •Ступені порівняння якісних прикметників Вищий ступінь
- •Найвищий ступінь
- •Відмінювання прикметників
- •Особливості відмінювання прикметників
- •Числівник
- •За будовою числівники поділяються на:
- •Відмінювання кількісних числівників
- •II. Сорок, дев'яносто, сто.
- •V. Два, три, чотири; багато, кілька; усі збірні.
- •Vі. Від п'яти до двадцяти, тридцять.
- •Vіі. Від п'ятдесяти до вісімдесяти.
- •Viіі. Від двохсот до дев'ятисот.
- •IX. Складені кількісні числівники.
- •X. Порядкові числівники.
- •Xі. Дробові числівники.
- •Уживання числівників із іменниками Сполучення числівників з іменниками в називному відмінку
- •Сполучення числівників з іменниками в непрямих відмінках
- •Займенник
- •Розряди займенників за значенням
- •1. Особові.
- •Відмінювання займенників Особові та зворотний займенники
- •Питальні та відносні займенники
- •Заперечні та неозначені займенники
- •Стилістичні функції займенників у мові
- •Дієслово
- •Форми дієслова
- •Перехідні і неперехідні дієслова
- •Види дієслів
- •Способи дієслів
- •Наказовий спосіб
- •Дієвідмінювання дієслів теперішнього і майбутнього часів дійсного способу Теперішній час Недоконаний вид
- •Майбутній час
- •Зразки дієвідмінювання (теперішній, майбутній час)
- •Уживання дієслова в одному способі замість дієслів в іншому способі
- •Уживання дієслова в одному часі замість дієслів в іншому часі
- •Безособові дієслова
- •Уживання безособових дієслів
- •Найпоширеніші способи творення дієслів
- •Дієприкметник
- •Дієприкметник
- •Активні і пасивні дієприкметники
- •Творення дієприкметників
- •Творення активних дієприкметників теперішнього і минулого часу
- •Творення пасивних дієприкметників минулого часу
- •Уживання дієприкметників
- •Дієприкметниковий зворот
- •Правопис дієприкметників
- •Перехід дієприкметників в іменники
- •Дієприслівник
- •Дієприслівник поєднує ознаки дієслова і прислівника
- •Творення дієприслівників теперішнього часу
- •Творення дієприслівників минулого часу
- •Дієприслівниковий зворот
- •Правильна побудова речень з дієприслівниками
- •Прислівник
- •Розрізнення прислівників та інших частин мови
- •Розряди прислівників за значенням
- •Групи прислівників за походженням
- •Способи творення прислівників
- •Ступені порівняння прислівників
- •Вищий ступінь
- •Найвищий ступінь
- •И,і в кінці прислівників
- •Прийменник
- •Групи прийменників за походженням
- •Групи прийменників за будовою
- •Розрізнення прийменників і префіксів
- •Розряди прийменників за значенням
- •Синонімія прийменників
- •Сполучник
- •Групи сполучників за значенням (роллю в мові)
- •Види сурядних сполучників
- •Види підрядних сполучників
- •Групи сполучників за будовою
- •Групи сполучників за способом уживання
- •Групи сполучників за походженням
- •Розрізнення сполучників та однозвучних сполучень слів
- •Розрізнення сполучників та сполучних слів
- •Розряди часток за значенням
- •Види модальних часток
- •Групи часток за походженням
- •Групи часток за будовою
- •Розрізнення часток та інших частин мови
- •Групи вигуків за значенням
- •Групи вигуків за походженням
- •Правопис вигуків та звуконаслідувальних слів
- •Розділові знаки при вигуках
- •Синтаксис
- •С ловосполучення
- •Типи підрядного зв’язку слів у словосполученні
- •Види словосполучень за вираженням головного слова
- •Види словосполучень за значенням
- •За наявністю ускладнень
- •Головні члени речення – підмет і присудок
- •Способи вираження простого підмета:
- •Способи вираження складеного підмета:
- •Способи вираження простого дієслівного присудка
- •Складні випадки узгодження підмета з присудком
- •Другорядні члени речення
- •Означення
- •Додаток
- •Обставина
- •Інфінітив у ролі другорядних членів речення
- •Односкладне речення
- •Порядок слів у реченні
- •Складне речення
- •Складносурядне речення
- •Складнопідрядне речення
- •Види складнопідрядних речень
- •Спр з підрядною частиною обставинною
- •Складнопідрядні речення з кількома підрядними
- •Розділові знаки у складнопідрядному реченні
- •Безсполучникове складне речення
- •Стилістика
- •Функції мови
- •1. Комунікативна функція
- •2. Ідентифікаційна функція
- •3. Експресивна функція
- •4. Імпресивна функція
- •5. Гносеологічна функція
- •6. Мислетворча (мислеоформлювальна) функція
- •Мовна норма
- •Стилі мовлення
- •Розмовний стиль
- •Публіцистичний стиль
- •Науковий стиль
- •Художній стиль
- •Конфесійний стиль
- •Епістолярний стиль
- •Офіційно-діловий стиль
- •Загальна характеристика стилів
- •Типи мовлення
- •Основні засоби фоностилістики
- •Лексичні засоби стилістики
- •Морфологічні засоби стилістики
- •Синтаксичні засоби стилістики
- •Орфографія
- •Принципи української орфографії
- •Ненаголошені голосні Ненаголошені а, о
- •Ненаголошені е, и
- •Чергування у – в, і – й
- •Позначення на письмі приголосних звуків у коренях слів
- •Зміни приголосних при творенні слів на межі морфем
- •Спрощення у групах приголосних
- •Подвоєння і подовження букв на позначення приголосних звуків
- •Уживання апострофа
- •Уживання м’якого знака
- •Буквосполучення йо, ьо
- •Правопис префіксів
- •Правопис суфіксів
- •Написання складних слів (іменників та прикметників)
- •Правопис прикладок
- •Написання складних прислівників
- •Зверніть увагу на написання таких прислівників
- •Правопис часток
- •Правопис частки не
- •Правопис частки ні
- •Правопис прийменників
- •Уживання прийменників з, із, зі(зо)
- •Уживання великої букви
- •Правопис слів іншомовного походження Букви и, і, ї у словах іншомовного походження
- •Подвоєння у словах іншомовного походження
- •Уживання м’якого знака
- •Уживання апострофа
- •Правопис букви у
- •Правила передавання на письмі російських власних назв
- •Написання російських прізвищ прикметникової форми
- •Пунктуація
- •Розділові знаки у кінці речення
- •Розділові знаки при стверджувальних та заперечних словах
- •Тире між підметом і присудком
- •Тире не ставиться
- •Розділові знаки у простому ускладненому реченні. Однорідні члени речення
- •Розділові знаки при відокремлених членах речення
- •Відокремлення означень
- •Відокремлення прикладок
- •Відокремлення додатків
- •Відокремлення обставин
- •Відокремлення порівняльних зворотів
- •Відокремлення уточнюючих членів речення
- •Розділові знаки у реченнях, ускладнених звертаннями, вставними і вставленими конструкціями
- •Розділові знаки при прямій мові, діалозі, цитатах
- •Для допитливих Лексичне значення окремих префіксів та перших частин слів іншомовного походження
- •Лексичне значення деяких других частин слів іншомовного походження
- •Суфікси збірних іменників
- •Прикладки-топоніми
- •Узгодження топонімів-прикладок з номенклатурними словами
- •Не узгоджуються з номенклатурними словами
- •Невідмінювані топоніми
- •Утворення іменників на позначення назв жителів міст
- •Утворення назв жителів множинної форми
- •Утворення назв жителів чоловічого роду
- •Утворення назв жителів жіночого роду
- •Уживання окремих катойконімів
- •Складні випадки написання та відмінювання українських прізвищ Написання українських прізвищ
- •Відмінювання українських прізвищ
- •1. Відмінюються:
- •Прикметники, утворені від складних і складених власних назв
- •Написання разом.
- •Написання через дефіс.
- •Перехід дієприкметників у прикметники
- •Значення окремих займенників
- •Поділ прислівників за морфологічною ознакою
- •Правила скорочення слів
- •Генеалогічна класифікація мов світу
- •Індоєвропейська сім’я
- •Перелік використаної літератури
Правопис частки ні
Пишеться разом:
1. З іменниками, прикметниками, прислівниками, які без ні- не вживаються: нісенітниця, нікудишній, ніяково.
2. Із заперечними займенниками та прислівниками, якщо між ними немає прийменника: нікого (але: ні для кого); ніщо (але: ні за що), ніколи, нізвідки, нітрохи.
Пишеться окремо перед будь-якою частиною мови (крім заперечних займенників і прислівників), якщо:
а) у реченні присудок вживається з заперечною часткою не, наприклад: На небі немає ні зірочки;
б) виконує роль повторюваного сполучника при однорідних членах, наприклад: Ні голод, ні холод - ніщо не лякало її;
в) входить до складу фразеологічного звороту, наприклад: ні живий ні мертвий, ні на макове зерня.
Правопис прийменників
Пишуться разом:
1. Прийменники, утворені злиттям декількох непохідних (крім з, із): задля, навпроти, окрім, побіля, поза, поміж, понад, попід, попри.
2. Прийменник щодо, утворений злиттям сполучника з непохідним прийменником.
3. Прийменники, утворені злиттям непохідного прийменника з іменником, короткою прикметниковою формою чи прислівником: внаслідок, вподовж, довкола, замість, заради, навколо, назустріч, напередодні, наприкінці.
Через дефіс пишуться складні прийменники з початковими з- або із-: з-за, із-за, з-над, з-перед, з-під, з-поміж, з-понад, з-попід, з-посеред.
Окремо пишуться прийменники, утворені злиттям непохідного прийменника з іменником чи прислівником: в напрямі до, в силу, за винятком, з метою, залежно від, згідно з, на шляху до, незважаючи на, поряд з, під час, у зв’язку з, у разі, що ж до, у результаті.
Прийменник у реченні залежить від іменника або займенника і пишеться від них окремо: до землі, зі святом, у домі; зі мною, наді мною, перед нами.
Зверніть увагу! Якщо наступне після прийменника слово починається зі збігу приголосних, то для милозвучності уживаються прийменники піді, переді, наді тощо (тобто додається і): переді мною.
Уживання прийменників з, із, зі(зо)
1. З уживається:
а) перед голосним незалежно від закінчення попереднього слова: З одної ягоди немає вигоди (Нар. тв.);
б) між двома голосними: Діли з убогим заробіток (Т. Шевченко);
в) перед приголосним (крім с, ш) після голосного: І будемо щебетати з милим на калині (Т. Шевченко);
г) між приголосними відповідно до звукової доцільності та милозвучності вислову: хліб з маслом, кров з носа, іспит з ботаніки.
2. Із уживається переважно між свистячими й шиплячими звуками та між групами приголосних: із цього, примчав із сходом, із Швеції, привіз із братом.
3. Зі уживається перед сполуками приголосних, коли початковими виступають з, с, ц, ч, ш, щ незалежно від закінчення попереднього слова: Зі Старого Осколу, зі зброєю, зі страшенним ревом.
4. Зо уживається із числівниками два, три і займенником мною: зо два дні, зо три сотні, зо мною розмовляла (хоча можливий варіант зі мною розмовляла).
Уживання великої букви
З великої букви всі слова пишуться:
1. У прізвищах, іменах, по батькові, псевдонімах, прізвиськах, назвах міфологічних істот та божеств, назвах дійових осіб (у байках, казках, драматичних творах): Тарас Григорович Шевченко, Ярослав Мудрий, Нестор Літописець, Ахіллес, Дід Мороз.
Але: якщо назви персонажів із казок не виступають дійовими особами окремих творів, а використовуються як загальні, вони пишуться з малої літери: баба-яга, дід-мороз.
2. У назвах найважливіших релігійних понять, культових книг: Божа Матір, Син Божий, Святий Дух, Біблія, Євангеліє.
Але: ангел, святий Миколай.
3. У назвах найвищих державних установ України та міжнародних організацій, єдиних у своєму роді: Верховна Рада України, Президія Верховної Ради, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Організація Об’єднаних Націй, Співдружність Незалежних Держав, Європейське Економічне Співтовариство, Рада Безпеки.
Але: Міжнародний комітет (родова назва) Червоного Хреста.
4. У назвах найвищих державних посад: Голова Верховної Ради України, Президент України, Прем’єр-міністр Канади.
Але: назви посад, звань, учених ступенів тощо пишуться з малої літери: голова, міністр, академік, заслужений діяч мистецтв, лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка.
5. У назвах держав, автономних республік, наприклад: Київська Русь, Республіка Білорусь, Автономна Республіка Крим.
Але: у назвах автономних областей, округів, країв тільки перше слово пишеться з великої букви: Краснодарський край, Черкаська область.
6. У складних географічних і топонімічних назвах (крім службових слів і родових понять типу мис, село, море, хребет): місто Біла Церква, Зелений мис, вулиця Ярославів Вал, вулиця 24 Серпня.
7. У неофіційних назвах держав, образних назвах географічних об’єктів, у назвах сторін світу, вжитих у значенні «країни, народи»: Буковина, Полісся, Дніпро-Славута, Далекий Схід, Західна Європа, країни Заходу.
8. В астрономічних назвах (крім родових понять): сузір’я Велика Ведмедиця, Чумацький Шлях, планета Сатурн, Полярна зірка.
З великої букви пишеться тільки перше слово:
1. У назвах міністерств та їхніх головних управлінь, державних, партійних, громадських установ та організацій як України, так і інших держав: Міністерство освіти України, Національний банк України, Збройні сили України, Демократична партія України, Лейбористська партія Великобританії.
2. У назвах установ місцевого значення: Львівський обласний відділ охорони здоров’я, Чернігівський міський виконавчий комітет.
3. У повних назвах заводів, фабрик, комбінатів, підприємств, наукових та навчальних закладів, театрів, парків культури та відпочинку (символічну назву пишемо в лапках з великої букви): Київський завод «Арсенал», Книжкова палата, Рівненський державний гуманітарний університет, Державний академічний театр опери та балету імені Тараса Шевченка, стадіон «Динамо».
4. У назвах пам’яток архітектури, замків, храмів: Золоті ворота, Софійський собор, Олеський замок.
5. У назвах історичних епох, подій, знаменних дат, державних, міжнародних та релігійних свят, постів: епоха Відродження, Семирічна війна, День незалежності України, Свято перемоги, Великий піст.
Але: Велика Вітчизняна війна, громадянська війна.
6. У назвах конференцій, договорів, найважливіших документів: Версальський мир, Конституція України, Акт проголошення незалежності України, Декларація прав людини.
7. У назвах орденів, відзнак: орден Дружби народів, орден Пошани.
Але: орден «Мати-героїня», медаль «За відвагу» (назви медалей беруться в лапки).
Прикметники, утворені від власних назв:
1. Присвійні прикметники, утворені за допомогою суфіксів -ин-, -їн-, -ін-, -ів-, -їв-, -ов-, -ев- пишуться з великої букви: Франкові слова, Шевченків «Заповіт».
Але: дамоклів меч(фразеологізм), піфагорова теорема (термін).
2. Відносні прикметники, утворені за допомогою суфікса -ськ-, пишуться з малої букви: франківські сонети, шевченківські герої.
Але: Шевченківська премія, Франківська кімната (у значенні «імені когось, пам’яті когось»).
