Позначення на письмі приголосних звуків у коренях слів

Дзвінкі приголосні перед глухими здебільшого вимовляються чітко і позначаються на письмі відповідно до вимови, наприклад: казка, книжка.

Написання слів із приголосними, що уподібнюються, перевіряється шляхом добору форми або спільнокореневого слова, в якому приголосний стоїть перед голосним: легко – легенько, боротьба – боротися.

Написання деяких слів перевіряється тільки за словником: екзамен, футбол.

Зміни приголосних при творенні слів на межі морфем

Процес утворення нових слів часто супроводжується зміною звуків, яка може позначатися на письмі.

1. При творенні прикметників та іменників за допомогою суфіксів -ськ-, -ств- кінцеві приголосні основи змінюються так:

а) г, ж, з + -ськ-, -ств- = -зьк-, -зтв-: празький, запорізький, чиказький, убозтво;

б) к, ч, ц + -ськ-, -ств- = -цьк-, -цтв-: кременчуцький, вінницький, парубоцтво, ткацтво;

в) х, ш, с + -ськ-, -ств- = -ськ-, -ств-: чеський, сиваський, птаство, товариство.

Винятки: бангкокський, даккський, дамаський, меккський, тюркський, баскський, казахський, ла-маншський, нью-йоркський, цюріхський, падишахський.

Але: інші приголосні на письмі перед суфіксами -ськ-, -ств- зберігаються: братський, братство, людський, людство, студентський, студентство.

2. При творенні іменників за допомогою суфікса -ин- відбуваються такі зміни приголосних:

-ськ-, -ск- + -ин- = -щ- : одеський – Одещина, черкаський – Черкащина;

-цьк- + -ин- = -чч-: вінницький – Вінниччина, козацький – козаччина.

Але: Галичина.

3. При творенні іменників та прикметників за допомогою суфікса -н- відбуваються такі зміни:

к, ц+ н = -чн-: кликати – кличний, пшениця – пшеничний, рік – річний.

Винятки: рушник, рушниця, дворушник, мірошник, сердешний (у значенні бідолашний), соняшник, торішній.

4. При творенні форм вищого ступеня порівняння прикметників за допомогою суфікса ш кінцеві приголосні основи змінюються так (це правило стосується і дієслів, утворених від таких прикметників):

г, ж, з+ ш = -жч-: ближчий, важчий, вужчий, дорожчий, дужчий, нижчий, тяжчий (але легкий – легший);

с+ ш = -щ-: вищий, товщий, кращий.

5. При творенні дієслів:

групи -ск-, -ст- змінюються на -щ-: вереск – верещати, простити – прощати;

-зк- змінюється у -жч-: брязк – бряжчати.

6. Групи приголосних -ськ-, -зьк- відповідно змінюються у -щ-, -жч- при творенні прізвищ на -енко, -ук: Онисько – Онищук, Кузько – Кужченко, Васько – Ващенко.

Але: у присвійних прикметниках: Онисьчин, Парасчин, Меланин, Наталоччин.

Спрощення у групах приголосних

Спрощення відбувається і у вимові, і на письмі в таких групах приголосних:

[ждн] – [жн]: тиждень – тижня;

[здн] – [зн]: проїзд – проїзний;

[стн] – [сн]: доблесть – доблесний;

[стл] – [сл]: щастя – щасливий;

[скн] – [сн]: тиск – тиснути;

[зкн] – [зн]: брязкіт – брязнути.

Винятки: кістлявий, хвастливий, пестливий, зап’ястний, хворостняк, шістнадцять (відповідно шістдесят, шістсот); випускний, вискнути, рискнути, пропускний, тоскно.

Зверніть увагу! Спрощення відбувається лише у вимові:

1. У прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим -ст, -нт, та похідних від них слів: баластний, компостний, аванпостний, контрастний, форпостний; агентський, агентство, студентський, студентство.

2. У групах звуків [стц], [стч]: невістка – невістці, невістчин, артистка – артистці, артистчин.