Відмінювання українських прізвищ

1. Прізвища, що закінчуються на -р, належать до трьох груп — твердої, м'якої або мішаної: а) до твердої групи належать усі прізвища, крім тих, що мають у своєму складі -ар (-яр), наприклад: Вихор, Гуляйвітер, Кушнір, Майстер, Снігур, Сокур, але: Комар, Комі­сар, Конвісар; б) до м'якої групи належить частина прізвищ із суфіксом -ар, наприклад: Бондар, Грабар, Коцар, Крамар, Пушкар, Січкар, Токар, Чубар; в) до мішаної групи належать прізвища із суфіксом -яр, наприклад: Дігтяр, Жовтяр, Козяр, Скляр.

2. Чоловічі прізвища, утворені від іменників жіночого роду III відміни, відмінюються за типом іменників II відміни чоловічого роду, наприклад: Рись — Рисеві (-сю), Рися, Рисем...; Розкіш — Розкоша, Розкошеві (-у), Розкошем ... (хоча рись — рисі, риссю...; розкіш — розкоші, розкішшю ...).

1. Відмінюються:

а) обидві частини складних прізвищ, якщо перша частина може бути самостійним прізвищем (Квітка-, Гулак-, Карпенко-, Мамин-, Нечуй- та ін.);

б) псевдоніми жінок, що являють собою українські чоловічі імена та прізвища (Марко Вовчок — Марка Вовчка, Марком Вовчком.; Грицько Григоренко — Грицька Григоренка, Грицькові (-ку) Григоренку (-кові)...).

2. Не відмінюються: Бонч-, Дольд-; Кара-, Кос-, Май-, Цаль-, Яр- і под., які є першою частиною складеного чоловічого прізвища чи псевдоніму і сприймаються не як самостійне прізвище, а як при­кладка до другого відмінюваного компонента.

3. Паралельні форми існують і відповідно відмінюються:

Тверда група	М'яка група
Задорожний — Задорожного, Зарудний — Зарудного, Городний — Городного	Задорожній — Задорожнього, Зарудній — Зарудного, Городній — Городнього

4. До невідмінюваних належать поодинокі чоловічі прізвища, наприклад: Зене, Леле, Півторадні, Дожі.

5. Кл. відмінок прізвищ має два нормативні варіанти, наприк­лад: Бей!, Бею!; Негода!, Негодо!; Коваленко!, Коваленку!; Сухомлин!, Сухомлине!

Прикметники, утворені від складних і складених власних назв

1. Написання разом.

   1. Прикметники від китайських, корейських, в’єтнамських та індонезійських власних назв пишуться разом: Мао Цзедун – маозцедунівський, Кім Ір Сен – кімірсенівський.

   2. Якщо прикметник утворюється від прізвища з часткою, артиклем (наприклад, де, о, ед), то він пишеться разом: де Голль – деголлівський, Нур ед Дін – нуреддінівський.

   3. Прикметники від географічних назв, які являють собою підрядне словосполучення, пишуться разом: Біла Церква – білоцерківський, Ясна Поляна – яснополянський, Житні Гори – житньогірський.

2. Написання через дефіс.

   1. Прикметники від складних власних назв, що пишуться через дефіс, зберігають це написання: Жан-Жак – жан-жаківський, Ла-Манш – ла-маншський, Пуща-Водиця – пуща-водицький, Михайло-Коцюбинське (село) – михайло-коцюбинський.

   2. Прикметники, утворені від імені та прізвища, пишуться через дефіс: Вальтер Скотт – вальтер-скоттівський, Жуль Верн – жуль-вернівський, село Івана Франка – івано-франківський.

   3. Від географічних назв, що складаються з іменників, які поєднуються українськими або іншомовними прийменниками, сполучниками чи мають при собі частку артикль, прикметники утворюються таким чином:

• від першої їх частини, а друга ж залишається без змін, якщо слово власне українське: Новосілки-на-Дніпрі – новосілківський-на-дніпрі, Ростов-на-Дону – ростовський-на-дону, Яр-під-Зайчиком – ярський-під-зайчиком. Або! Ростовський, новосілківський, ярський;

• від другої їх частини, а перша ж залишається без змін, якщо слово запозичене: Булонь-сюр-Мер – булонь-сюр-мерський, Ріо-де-Жанейро – ріо-де-жанейрівський, Бург-ель-Араб – бург-ель-арабський.

Зверніть увагу!

1. Прикметники від прізвищ ван Бетховен, фон Бісмарк утворюються тільки від іменника: бетховенський, бісмарківський.

2. Прикметники від прізвищ типу Д’Аламбер зберігають апостроф після частки: д’аламберівський.

Прикметники не утворюються від:

1. Складних прізвищ, прізвиськ і псевдонімів: Гулак-Артемовський, Марко Вовчок, Левове Серце.

2. Невідмінюваних іншомовних прізвищ: ді Вітторіо, Ламетрі, Д’Обіньє.

3. Тюркських, вірменських, арабських та інших особових назв типу: Керогли, Осман-паша тощо.

Зверніть увагу на відмінювання складних і складених географічних назв!

1. Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника чи навпаки, іменника та прикметника, відмінюються в обох частинах: Великий Устюг – Великого Устюга, Кривий Ріг – Кривого Рогу, Єлисейські Поля – Єлисейських Полів; Рава-Руська – Рави-руської, Новгород-Сіверський – Новгорода-Сіверського, Новоград-Волинський – Новограда-Волинського.

2. Географічні назви, що складаються з двох іменників або іменника та присвійного прикметника, відмінюються лише в другій частині: Алма-Ата – Алма-Ати, Івано-Франківськ – Івано-Франківська, Орєхово-Зуєво – Орєхово-Зуєва. Але! Конча-Заспа – Кончі-Заспи, Пуща-Водиця – Пущі-Водиці.

3. Географічні назви, що складаються з короткої форми прикметника, прийменника на та іменника, що вказує на місце розташування населеного пункту, відмінюються в першій частині: Ростов-на-Дону – Ростова-на-Дону, Франкфурт-на-Майні – Франкфурта-на-Майні.

Написання, відмінювання простих власних назв та утворення прикметників від них співпадає із загальними правилами українського правопису.