Утворення назв жителів чоловічого роду

№	На що закінчується катойконім у множині	Суфікс, який бере участь у творенні	Приклади
1.	-ці	-ець	миколаївці – миколаївець, херсонці – херсонець, чернігівці – чернігівець, полтавці – полтавець, житомирці – житомирець.
2.	-ани, -чани	-ин	кияни- киянин, Харків’яни – Харків’янин, сумчани – сумчанин, Харкі’яни – Харкі’янин, вінничани – вінничанин.

Утворення назв жителів жіночого роду

№	На що закінчується катойконім у чоловічому роді	Суфікс, який бере участь у творенні	Приклади	Примітки
1.	-ець	-ець змінюється на –к(а)	житомирець – житомирка, полтавець – полтавка, чернігівець – чернігівка
Зверніть увагу! До багатьох чоловічих назв на -ець жіночі відповідники на -ка не вживаються: жмеринець, запоріжець, херсонець тощо. У такому випадку (при потребі) жіночі назви утворюються за допомогою -анка, -янка, -чанка: запоріжець – запоріжанка, херсонець – херсонянка, жмеринець – жмеринчанка.
2.	-ин	-к(а)	киянин – киянка, полтавчанин – полтавчанка, чернігівчанин – чернігівчанка, харків’янин – харків’янка
3.	-ич, -ит		одесит – одеситка, москвич – москвичка
4.	-ак, -як, -чак, -ук, -юк		пензяк – пензячка, туляк - тулячка	к → ч

Уживання окремих катойконімів

Правильно	Неправильно
Іншомовні запозичення (утворюються з допомогою -ці): гурзуфці, феодосійці, кавказці, севастопольці, сімферопольці, ялтинці, батумці, віденці, лондонці.	Гурзуфчани, севастопольчани, батумчани, віденчани тощо.
Одесити	Одесці – архаїзм, який уживається тільки у творах І.Франка, І. Нечуя-Левицього.
Кияни (давня форма: Кий + -ан-).	Київці – авторське.
Харків’яни	Харківці (розмовне), харьківчани (помилка).
Бердянці	Бердяни
Чернігівці (давня форма, більш прийнятна), чернігівчани (відповідає мовній нормі, менш поширена).
Черкасці (давня форма, більш прийнятна), черкащани (відповідає мовній нормі, менш поширена).	Черкасяни, черкашани – архаїзми.
Житомирці (давня традиція), житомиряни (надає висловлюванню розмовного характеру).

Складні випадки написання та відмінювання українських прізвищ Написання українських прізвищ

1. Деякі прізвища функціонують як юридично-правові одиниці у своїх орфографічних та фонетичних варіантах, що передаються за традицією вживання як різні джерелом походження, наприклад:

Бондарук — Боднарук, Герасименко — Гарасименко, Гнатенко — Ігнатенко, Колесник — Колісник, Олексієнко — Алексієнко, Панасенко — Опанасенко, Петльований — Питлюваний, Чебурко — Чепурко та ін.

2. Нормативним є написання прізвищ на -иченко, наприклад: Калиниченко, Михайличенко, Мірошниченко, Павличенко, Різниченко, Удовиченко та под. (хоча Ісіченко).

3. Не подвоюються приголосні у прізвищах: Кириленко, Комісар, Комісаренко, Поліський, Савенко, Філіпенко, Черкаський.

4. И пишемо:

а) у переважній більшості після к, наприклад: Кизя, Кикоть, Кищук, Кизим;

б) у суфіксах -их(а): Зубиха, Костиха, Павлиха; -инськ(ий), -ицьк(ий), наприклад: Карпинський, Коцюбинський, Микулинський, Мотовицький, Петрицький.

5. І пишемо у суфіксі -ій під наголосом, наприклад: Бабій, Багрій, Журбій, Завалій, Мокрій, Яцій.

6. У практиці написання складних прізвищ традиційно значна частина форм уживається без закономірного переходу о в і в за­критому складі, наприклад: Довгонос, Лисогор, Чорновол.

Але існує тип прізвищ, де голосні о, е при відмінюванні чергу­ються в закритому складі з і, наприклад: Кривоніс — Кривоносу, Лупиніс — Лупиносом, Сивокінь — Сивоконя, Чорновіл — Чорноволу.

7. Голосні о, е чергуються з нулем звука (випадають), наприк­лад: Бурячок — Бурячка, Вітер — Вітра, Кравець — Кравця, Май­стер — Майстра.

У прізвищах Жнець, Швець, Чернець при відмінюванні е не змінює своєї позиції: Жнець — Жнеця, Швець — Швецю (хоча жнець — женця, швець — шевцю), Чернець — Чернецем (хоча чер­нець — ченцем). В останньому — не спрощується також група приголосних: Чернець — Чернеця (хоча чернець — ченця).

8. Відбувається чергування голосних за загальними правилами, наприклад: Кіт — Кота, Корінь — Кореневі, Чечіль — Чечеля. Однак не відбувається чергування у прізвищах: Кисіль — Кисіля, Куліш — Кулішеві, Лакіш — Лакішем, Свистіль — Свистіля, Чіп — Чіпом, що зумовлене бажанням відокремити прізвище від подібного слова, тобто традиційною практикою вживання або потребою збереження ідентичності основи.