Лексичне значення деяких других частин слів іншомовного походження

-грама: запис (телеграма, радіограма, кардіограма);

-графія: писати (лексикографія, фотографія);

-кратія: влада (демократія, аристократія);

-логія: вчення (філологія, гаплологія);

-манія: шаленість, пристрасть (меломанія);

-метр: вимірювати (кілометр);

-софія: мудрість (філософія);

-тека: сховище, зібрання, архів (фонотека, бібліотека, фільмотека);

-фобія: страх (клаустрофобія);

-фон: звук (магнітофон, мікрофон).

Суфікси збірних іменників

Збірні іменники виділяються за характерними ознаками слово­творчої структури. Вони функціонують як похідні слова, утворю­вані за допомогою суфіксів:

1) -ств-о (-цтв-о): студентство, селян­ство, воїнство, козацтво;

2) -я: верб'я, дуб'я, клуб'я, жолуддя, лис­тя, колоддя, заліззя, галуззя, мотуззя, гілля, бадилля, цеглиння, коріння, каміння, вороння, пір'я, волосся, колосся, пруття, струч­чя, віниччя, вороняччя, павуччя;

3) -н-я: офіцерня, сіромашня, пташ­ня, комарня, мурашня;

4) -в-а: братва, дітва, панва, мурашва, мош­ва, грошва, мишва;

5) -от-а: жінота, парубота, біднота, піхота, звірота, дрібнота, молота;

6) -ість: людність;

7) -инн-я (-овинн-я): стеблиння, кукурудзиння, гарбузиння, бобовиння;

8) -ин-а (-овин-а): ярина, яровина, садовина, городина;

9) -ник, -няк: сливник, сливняк, дубняк, хмизняк, лозник, лозняк, осичник, осичняк, чагарник, чагарняк, липник, липняк, дрібняк, срібняк;

10) -ин-а: вільшина, осичина;

11) -еч-а: малеча, молодеча, стареча, голена;

12) -изн-а: білизна, старизна;

13) -ич-: галич;

14) -ар-а (-ор-а): мошкара, дітвора;

15) -ія-: братія, інже­нерія, адміністрація, інтелігенція;

16) -ань: ламань;

17) окремі безсуфіксні у сучасному розу­мінні іменники: молодь, юнь, зелень, гниль, погань.

Специфічну групу становлять збірні іменники з суфіксами, які закріпилися в українській мові внаслідок запозичення слів з ін­ших мов. До них належать, зокрема, похідні на -ур-а (професура, апаратура, мускулатура, клавіатура), -ик-а (-ік-а, -атик-а) (ор­наментика, символіка, проблематика, синоніміка, топоніміка), оди­ничні іменники на -ат (секретаріат), -ітет (генералітет), -арій (інструментарій).

До збірних зараховують також іменники з суфіксом -іан-а, утворювані від власних особових назв – прізвищ на позначення сукупності конкретних предметів і явищ, пов'язаних з творчою або політичною діяльністю відповідної особи, наприклад: Шев­ченкіана, Пушкініана тощо.

Прикладки-топоніми

У тексті (усному та писемному) топоніми вживаються з номенклатурним словом (місто, село, селище, виселок, хутір тощо) або без нього: У селищі Теплик відкрито меморіальну дошку(З газ.). Через Путивль здавна проходив торговельний шлях (З газ.). Якщо топонім уживається без номенклатурного слова, то він у реченні може виступати в ролі підмета, додатка, неузгодженого означення та обставини: Путивль – місто районного підпорядкування. З Путивлем пов’язана одна з найпоетичніших сторінок «Слова о полку Ігоревім» - славнозвісний плач Ярославни. Місцевість навколо Путивля була заселена ще в ІV тисячолітті до нашої ери. У вересні в Путивлі дуже гарно.

Якщо топонім уживається з номенклатурним словом, то він у реченні виступає прикладкою до номенклатурного слова. Топонім-прикладка в одних випадках приймає відмінок номенклатурного слова, тобто узгоджується з ним, а в інших – форму називного відмінка, тобто не узгоджується з ним.