Розділові знаки у реченнях, ускладнених звертаннями, вставними і вставленими конструкціями

Звертання – це слово або сполучення слів, яке називає того, до кого звертаються з мовленням.

В усному мовленні звертання виділяється паузою, а на письмі – комою або комами. Наприклад: Народе мій, до тебе я ще верну (В.Стус). Спасибі, земле, за твої щедроти (Л.Костенко)

Якщо звертання стоїть на початку речення і вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику, а наступне слово пишеться з великої літери: Україно! Ти для мене диво! (В.Симоненко).

Після вигуків о, ой перед звертаннями кома не ставиться. Наприклад: На світі за все наймиліше лиш юність, о друзі мої (В.Сосюра).

Вставними конструкціями називаються окремі слова, словосполучення і цілі речення, які не несуть нової інформації, а виражають ставлення мовця до висловлюваної думки, а саме:

а) впевненість, невпевненість, можливість, припущення (безумовно, безперечно, звичайно, може, мабуть тощо);

б) почуття (на жаль, на щастя, як навмисне, шкода тощо);

в) послідовність викладу думок (по-перше, нарешті, таким чином, значить, однак тощо);

г) джерело повідомлення (на мою думку, з точки зору, як кажуть, мовляв, як відомо тощо);

ґ) спосіб оформлення думок (словом, правду кажучи, по правді, ніде правди діти тощо);

д) звернення до співрозмовника з метою привернути його увагу (будь ласка, розумієш, бачите, знаєте, уявіть собі тощо).

Вставні слова і словосполучення граматично не зв’язані з членами речення, тобто не відповідають на жодне питання. Вони вимовляються зниженим тоном і виділяються в усній мові паузами, а на письмі комами, наприклад: Не можна, кажуть, людині помолодшати, а подобрішати завжди можна (О.Гончар).

Зверніть увагу! Необхідно відрізняти вставні слова та словосполучення від невставних.

1. Деякі слова залежно від контексту можуть вживатися то як вставні, то як невставні. Порівняйте: Той чоловік, видно, дуже сердитий (У.Самчук). Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву (І.Котляревський). Щоб упевнитися, чи дане слово справді вставне, ставимо до нього запитання. Якщо слово в реченні відповідає на певне питання, то воно не вставне, а член речення, тому не виділяється комами; якщо ж не відповідає, то воно вставне і його треба виділити комами.

2. Не є вставними і не виділяються комами такі сполучники та частки: навіть, майже, ніби, нібито, мовби, мовбито, все-таки, адже, принаймні, приблизно, тож, отож. Наприклад: Мені завжди здавалось, що у Греції навіть статуї теплі (Л.Костенко).

3. Лише вставними бувають слова (завжди виділяються комами): мабуть, по-перше, по-друге, щоправда, а втім, отже, либонь. Наприклад: Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось... (Л.Костенко).

4. Якщо перед вставною конструкцією стоїть сполучник, який створює з нею одне ціле, то комою від цієї конструкції він не відділяється, наприклад: А може, власне, і не в тому справа (Л.Костенко). Якщо ж сполучник, що стоїть перед вставною конструкцією, стосується інших членів речення, то від вставної конструкції він відділяється комою, наприклад: Чи справді так було, чи, може, хто збрехав – хто ворогів не мав! (Л.Глібов).

5. Лише у середині простого речення однак, одначе, проте є вставними словами. Порівняйте: З борців насміхалася доля, зростала, проте, їх громада (П.Грабовський). Ніч колихала так ласкаво, проте не спалося ніяк (М.Рильський).

Вставлені слова, словосполучення та речення, на відміну від вставних, вносять у речення додаткову інформацію чи виражають побіжні зауваження. Вони виділяються комами, тире або дужками. Ці розділові знаки розрізняються між собою силою виділення, і їх вживання (а отже, і інтонування речення) залежить від волі автора.

Конструкції, виділені дужками, вимовляються пониженим тоном і відділяються в усному мовленні значними паузами. Наприклад: Ось таємнішає природа в безмежно первісній красі (словами не розкрити тайн її) (Б.-І.Антонич).

Зверніть увагу! Якщо на місці вставленої конструкції за умовами контексту повинна бути кома, то вона ставиться після дужок, наприклад: Узнала про це мати не з синових листів (він за весь час тільки одного написав), а з ілюстрованих журналів (М.Хвильовий).

Конструкції, виділені з обох боків тире, вимовляються, як правило, підвищеним тоном. Наприклад: Опукою згори – аж вітром зашуміло – Орел ушкварив на Ягня (Є.Гребінка).

Зверніть увагу! Якщо вставлена конструкція – питальне чи окличне речення, то після неї перед дужкою чи тире ставиться ще й знак оклику чи знак питання, а речення продовжується з малої букви. Наприклад: Іде Катерина у личаках – лихо тяжке! – і в одній свитині (Т.Шевченко).

Вставлені конструкції, виділені комами, вимовляються майже таким тоном, що й речення в цілому, і відділяються незначними паузами. Наприклад: І золотої, й дорогої мені, щоб знали ви, не жаль моєї долі молодої... (Т.Шевченко).