Зверніть увагу на написання таких прислівників

Додолу, запанібрата, на-гора, наяву, натщесерце, внічию, спідлоба, спозаранку, з переляку, втридорога, нашвидкуруч, спозарання, тимчасово (хоча тим часом), тимчасом як, до побачення, на жаль, на зло, на радість, на сміх, на сором, над силу, не з руки, ні на гріш, горілиць, з усіх усюд, запівдарма, доконче, запанібрата, довкруж.

Правопис часток

Разом пишуться:

1. Частки аби-, ані-, чи-, чим-, як- що- у складі будь-якої частини мови: абищо, анітрохи, дедалі, чимало, якнайшвидше, щодуху.

Але: частка що пишеться окремо у складі таких сполучників: дарма що, тільки що, хіба що, що ж до;

2. Частка -сь у займенниках та прислівниках та частка -ся(-сь) у зворотних дієслівних формах: будується, котрийсь, десь.

Через дефіс пишуться частки казна-, хтозна-, бозна-, будь-, -небудь, -бо, -но, -то (підсилювальна), -от, -таки: казна-що, хтозна-як, будь-де, який-небудь, скажи-бо, тільки-но, якось-то, як-от, все-таки.

Зверніть увагу! Мовбито, немовбито, нібито, начебто, неначебто, тобто, цебто.

Але: якщо між часткою і словом, до якого вона приєднана, стоїть інше слово, то всі три слова пишуться окремо: казна для чого, будь до кого, чим би то; частки от, таки, коли вони стоять перед словами, які підсилюють, пишемо окремо: от сказав, таки зробив.

Окремо пишуться:

Частки би (б), же (ж), то (вказівна), ось, он, й: сказав би, зроби ж, що то за, ось як, он куди, та й.

Але: разом пишуться у складі сполучників та стверджувальних часток: щоб, якби, мовби, немовби, авжеж, атож, аякже, начеб, таж, тож.

Правопис частки не

НЕ пишеться разом:

1. З іменниками, прикметниками, дієприкметниками, дієсловами, прислівниками, які без не не вживаються: невістка, негода, незрівнянний, невгасимий, неволити, негайно, нехотя.

2. З іменниками, якісними прикметниками та утвореними від них прислівниками, якщо при цьому утворюється нове, протилежне за значенням слово. Здебільшого такі слова можна замінити синонімами без не: неволя (= рабство), невеселий (= сумний), недовго (= коротко).

Але: частка не пишеться окремо від прикметника, що має при собі як пояснювальне слово займенник або прислівник із часткою ні, а також окремо від прикметника, перед яким стоять слова далеко, зовсім, аж ніяк: нітрохи не цікаве завдання, далеко не досконалий твір, зовсім не далека дорога, аж ніяк не приємні спогади.

3. З дієсловами та утвореними від них дієприкметниками та іменниками у складі префікса недо-, який означає неповноту ознаки чи дії: недооцінювати (недо + оцінювати); недовиконаний (недо + виконаний).

Але: якщо частка не вживається для заперечення дії чи ознаки, вираженої словом із префіксом до-, вона пишеться окремо.

Порівняйте:

недоїдати (= голодувати) – не доїсти (= до кінця не з’їсти);

недобачати (= погано бачити) – не добачати (= не помічати);

недодивитися (за дитиною) – не додивитися (фільм).

4. З дієприкметниками, якщо вони є означеннями і при них немає залежних слів: невиконане завдання, незірвані яблука, нерозв’язана задача.

5. У безособово-присудковому слові немає (Таке слово синонімічне російському «нет»).

Розрізняйте: У нього немає грошей. – Він не має грошей.

6. У займенниках: неабихто, не абищо, неабиякий (-а, -е, -і).

7. У сполучниках: незважаючи на, невважаючи на, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто.

8. При зіставленні непротилежних ознак: Нешвидка, а глибока річка. Несильний, а теплий вітер.

НЕ пишеться окремо:

1. З іменниками, дієприкметниками, якісними прикметниками та утвореними від них прислівниками, якщо вживається для заперечення наявності предмета або ознаки: Ні, це не брат. Йому не страшні морози. Заперечення може підсилюватись протиставленням із сполучником а: не білий, а чорний; не високо, а низько; не писаний, а друкований.

2. З якісними прикметниками та прислівниками вищого та найвищого ступенів порівняння: не кращий, не вище.

3. З відносними та присвійними прикметниками: не кам’яний, не братів.

4. З прислівниками, які не походять від якісних прикметників: не сьогодні, не так, не завжди. Але: недаром, недарма.

5. З прислівниками, які пишуться через дефіс, наприклад: не по-людськи, не по-нашому.

6. З дієсловами, дієслівними формами на -но, -то та дієприслівниками: не знати, не працювати, не взявши, не поспішаючи, не зроблено, не вимито.

Винятки: неволити, незчутися, ненавидіти, непокоїти, непритомніти, нетерпеливитися, нестямитися, нехтувати.

Розрізняйте:

нездужати (= хворіти) – не здужати (= не змогти);

неславити (= ганьбити) – не славити (= не прославляти);

непокоїтися (= турбуватися) – не покоїтися (= не спочивати).

7. З дієприкметниками у ролі означення, якщо при них є залежні слова (крім слів вельми, дуже, надто, надзвичайно): не зірвані мною яблука, ніким не скошена трава.

8. З дієприкметниками, які виконують синтаксичну роль присудка: Яблука не зірвані.

9. З безособово-присудковими словами (крім слова немає): не можна, не треба, не видно, не чутно, не дивно.

10. Із займенниками, числівниками, службовими словами: не такий, не три, не мій.

Зверніть увагу! Частка не пишеться з дефісом, якщо вона є префіксом і підкреслює однослівність: не-Європа, не-Париж, не-матерія, не-я (як філософські поняття). Але! Нелюдина, неістота.

Запам’ятайте правопис таких слів! Не до вподоби, не до ладу, не до речі, не до смаку, не під силу, не від того, не з руки, не в пору, не по-нашому, не по собі, не за горами.