
- •Голосні звуки (утворені з допомогою голосу)
- •Приголосні звуки За участю голосу і шуму
- •За твердістю / м’якістю
- •З а місцем творення
- •За слуховим сприйняттям
- •Фонетична транскрипція Правила фонетичної транскрипції
- •Уподібнення (асиміляція) приголосних звуків
- •Чергування приголосних звуків
- •Окремі правила наголошування слів
- •Український алфавіт
- •Запам’ятайте деякі слова з літерою ґ
- •Будова слова (морфеміка)
- •Морфеми
- •Префікс, суфікс
- •Інтерфікс
- •О, е, є у складних словах
- •Закінчення (флексія)
- •Іменники, які не мають закінчень
- •Основа слова
- •Словотвір
- •Способи творення слів
- •Лексикологія
- •В иди значень слова
- •З а кількістю значень слова поділяються на:
- •З а лексичним значенням слова поділяються на:
- •Омоніми
- •Види слів за сферою вживання
- •Види слів за активністю вживання
- •Види слів за походженням
- •Окремі ознаки слів іншомовного походження
- •Запозичення з мов
- •За стилістичним забарвлення слова поділяють на:
- •Лексикографія
- •С ловники
- •Лінгвістичні словники
- •Найвідоміші українські словники
- •Фразеологія
- •За ступенем злитості значень слів у фразеологізмі стійкі сполучення поділяють на:
- •Джерела походження фразеологізмів
- •Морфологія частини мови
- •Перехід з однієї частини мови в іншу
- •Іменник Іменник – це самостійна змінна частина мови, яка називає предмет або особу і відповідає на запитання хто? що? Початкова форма іменника – н.В. Однини.
- •Число іменників
- •Рід іменників
- •Визначення роду іменників
- •Визначення роду незмінюваних іменників
- •Відмінки іменників
- •Називний відмінок – прямий, усі інші – непрямі. Поділ іменників на відміни
- •Поділ на групи іменників іі відміни з основою, яка закінчується на –р
- •Зразки відмінювання іменників і відміни
- •Зразки відмінювання іменників іі відміни Чоловічий рід
- •Середній рід
- •Зразки відмінювання іменників ііі відміни
- •Зразки відмінювання іменників іv відміни
- •Відмінювання іменників, які вживаються лише в множині
- •Основні способи творення іменників
- •Суфікси в чоловічих та жіночих іменах по батькові
- •Прикметник
- •Форми прикметників:
- •Групи повних стягнених прикметників
- •За значенням прикметники бувають
- •Ступені порівняння якісних прикметників
- •Основні способи творення прикметників
- •Ступені порівняння якісних прикметників Вищий ступінь
- •Найвищий ступінь
- •Відмінювання прикметників
- •Особливості відмінювання прикметників
- •Числівник
- •За будовою числівники поділяються на:
- •Відмінювання кількісних числівників
- •II. Сорок, дев'яносто, сто.
- •V. Два, три, чотири; багато, кілька; усі збірні.
- •Vі. Від п'яти до двадцяти, тридцять.
- •Vіі. Від п'ятдесяти до вісімдесяти.
- •Viіі. Від двохсот до дев'ятисот.
- •IX. Складені кількісні числівники.
- •X. Порядкові числівники.
- •Xі. Дробові числівники.
- •Уживання числівників із іменниками Сполучення числівників з іменниками в називному відмінку
- •Сполучення числівників з іменниками в непрямих відмінках
- •Займенник
- •Розряди займенників за значенням
- •1. Особові.
- •Відмінювання займенників Особові та зворотний займенники
- •Питальні та відносні займенники
- •Заперечні та неозначені займенники
- •Стилістичні функції займенників у мові
- •Дієслово
- •Форми дієслова
- •Перехідні і неперехідні дієслова
- •Види дієслів
- •Способи дієслів
- •Наказовий спосіб
- •Дієвідмінювання дієслів теперішнього і майбутнього часів дійсного способу Теперішній час Недоконаний вид
- •Майбутній час
- •Зразки дієвідмінювання (теперішній, майбутній час)
- •Уживання дієслова в одному способі замість дієслів в іншому способі
- •Уживання дієслова в одному часі замість дієслів в іншому часі
- •Безособові дієслова
- •Уживання безособових дієслів
- •Найпоширеніші способи творення дієслів
- •Дієприкметник
- •Дієприкметник
- •Активні і пасивні дієприкметники
- •Творення дієприкметників
- •Творення активних дієприкметників теперішнього і минулого часу
- •Творення пасивних дієприкметників минулого часу
- •Уживання дієприкметників
- •Дієприкметниковий зворот
- •Правопис дієприкметників
- •Перехід дієприкметників в іменники
- •Дієприслівник
- •Дієприслівник поєднує ознаки дієслова і прислівника
- •Творення дієприслівників теперішнього часу
- •Творення дієприслівників минулого часу
- •Дієприслівниковий зворот
- •Правильна побудова речень з дієприслівниками
- •Прислівник
- •Розрізнення прислівників та інших частин мови
- •Розряди прислівників за значенням
- •Групи прислівників за походженням
- •Способи творення прислівників
- •Ступені порівняння прислівників
- •Вищий ступінь
- •Найвищий ступінь
- •И,і в кінці прислівників
- •Прийменник
- •Групи прийменників за походженням
- •Групи прийменників за будовою
- •Розрізнення прийменників і префіксів
- •Розряди прийменників за значенням
- •Синонімія прийменників
- •Сполучник
- •Групи сполучників за значенням (роллю в мові)
- •Види сурядних сполучників
- •Види підрядних сполучників
- •Групи сполучників за будовою
- •Групи сполучників за способом уживання
- •Групи сполучників за походженням
- •Розрізнення сполучників та однозвучних сполучень слів
- •Розрізнення сполучників та сполучних слів
- •Розряди часток за значенням
- •Види модальних часток
- •Групи часток за походженням
- •Групи часток за будовою
- •Розрізнення часток та інших частин мови
- •Групи вигуків за значенням
- •Групи вигуків за походженням
- •Правопис вигуків та звуконаслідувальних слів
- •Розділові знаки при вигуках
- •Синтаксис
- •С ловосполучення
- •Типи підрядного зв’язку слів у словосполученні
- •Види словосполучень за вираженням головного слова
- •Види словосполучень за значенням
- •За наявністю ускладнень
- •Головні члени речення – підмет і присудок
- •Способи вираження простого підмета:
- •Способи вираження складеного підмета:
- •Способи вираження простого дієслівного присудка
- •Складні випадки узгодження підмета з присудком
- •Другорядні члени речення
- •Означення
- •Додаток
- •Обставина
- •Інфінітив у ролі другорядних членів речення
- •Односкладне речення
- •Порядок слів у реченні
- •Складне речення
- •Складносурядне речення
- •Складнопідрядне речення
- •Види складнопідрядних речень
- •Спр з підрядною частиною обставинною
- •Складнопідрядні речення з кількома підрядними
- •Розділові знаки у складнопідрядному реченні
- •Безсполучникове складне речення
- •Стилістика
- •Функції мови
- •1. Комунікативна функція
- •2. Ідентифікаційна функція
- •3. Експресивна функція
- •4. Імпресивна функція
- •5. Гносеологічна функція
- •6. Мислетворча (мислеоформлювальна) функція
- •Мовна норма
- •Стилі мовлення
- •Розмовний стиль
- •Публіцистичний стиль
- •Науковий стиль
- •Художній стиль
- •Конфесійний стиль
- •Епістолярний стиль
- •Офіційно-діловий стиль
- •Загальна характеристика стилів
- •Типи мовлення
- •Основні засоби фоностилістики
- •Лексичні засоби стилістики
- •Морфологічні засоби стилістики
- •Синтаксичні засоби стилістики
- •Орфографія
- •Принципи української орфографії
- •Ненаголошені голосні Ненаголошені а, о
- •Ненаголошені е, и
- •Чергування у – в, і – й
- •Позначення на письмі приголосних звуків у коренях слів
- •Зміни приголосних при творенні слів на межі морфем
- •Спрощення у групах приголосних
- •Подвоєння і подовження букв на позначення приголосних звуків
- •Уживання апострофа
- •Уживання м’якого знака
- •Буквосполучення йо, ьо
- •Правопис префіксів
- •Правопис суфіксів
- •Написання складних слів (іменників та прикметників)
- •Правопис прикладок
- •Написання складних прислівників
- •Зверніть увагу на написання таких прислівників
- •Правопис часток
- •Правопис частки не
- •Правопис частки ні
- •Правопис прийменників
- •Уживання прийменників з, із, зі(зо)
- •Уживання великої букви
- •Правопис слів іншомовного походження Букви и, і, ї у словах іншомовного походження
- •Подвоєння у словах іншомовного походження
- •Уживання м’якого знака
- •Уживання апострофа
- •Правопис букви у
- •Правила передавання на письмі російських власних назв
- •Написання російських прізвищ прикметникової форми
- •Пунктуація
- •Розділові знаки у кінці речення
- •Розділові знаки при стверджувальних та заперечних словах
- •Тире між підметом і присудком
- •Тире не ставиться
- •Розділові знаки у простому ускладненому реченні. Однорідні члени речення
- •Розділові знаки при відокремлених членах речення
- •Відокремлення означень
- •Відокремлення прикладок
- •Відокремлення додатків
- •Відокремлення обставин
- •Відокремлення порівняльних зворотів
- •Відокремлення уточнюючих членів речення
- •Розділові знаки у реченнях, ускладнених звертаннями, вставними і вставленими конструкціями
- •Розділові знаки при прямій мові, діалозі, цитатах
- •Для допитливих Лексичне значення окремих префіксів та перших частин слів іншомовного походження
- •Лексичне значення деяких других частин слів іншомовного походження
- •Суфікси збірних іменників
- •Прикладки-топоніми
- •Узгодження топонімів-прикладок з номенклатурними словами
- •Не узгоджуються з номенклатурними словами
- •Невідмінювані топоніми
- •Утворення іменників на позначення назв жителів міст
- •Утворення назв жителів множинної форми
- •Утворення назв жителів чоловічого роду
- •Утворення назв жителів жіночого роду
- •Уживання окремих катойконімів
- •Складні випадки написання та відмінювання українських прізвищ Написання українських прізвищ
- •Відмінювання українських прізвищ
- •1. Відмінюються:
- •Прикметники, утворені від складних і складених власних назв
- •Написання разом.
- •Написання через дефіс.
- •Перехід дієприкметників у прикметники
- •Значення окремих займенників
- •Поділ прислівників за морфологічною ознакою
- •Правила скорочення слів
- •Генеалогічна класифікація мов світу
- •Індоєвропейська сім’я
- •Перелік використаної літератури
Буквосполучення йо, ьо
Буквосполучення йо позначає на письмі звукосполучення [йо] і вживається відповідно до вимови:
а) на початку слова: йод, Йосип, йорж;
б) після букв, які позначають голосні звуки: бойовий, гайок, район;
в) після букв, що позначають тверді і м’які приголосні: серйозний, бульйон, мільйон.
Буквосполучення ьо вживається в середині і кінці складу на позначення м’якості приголосного у сполученні з [о]: льон, сьогодні, трьох.
Правопис префіксів
1. Префікс з перед глухими приголосними к, п, т, ф, х (кафе «Птах») переходить у с: сказати, спалахнути, ствердити, сфотографувати, схил. Перед усіма іншими приголосними, а також перед голосними пишеться з- (іноді із-): зжитися, ззирнутися, зсадити, зціпити, зчепити, зшиток, ізнов, зекономити, зігнорувати.
Примітка. У тих випадках, коли корінь слова починається сполученням приголосних, як правило, пишеться префікс зі-: зібгати, зігнути, зізнатися, зіткнення, зіщулитися, зів’ялий, зім’яти, зіп’ястися тощо.
У деяких словах префікс зі- чергується із зо-: зігрівати й зогрівати, зімлівати й зомлівати, зітліти й зотліти.
2. У префіксах без-, роз-, від- (од-), між-, над-, об-, під-, перед-, понад-, пред-, через- кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими не змінюється: безкраїй, відкриття, міжпланетний, надпотужний, обпалити, підтримка, передплата, понадплановий, представник, розтягнути, розхитати, черезплічник.
Зверніть увагу! Для милозвучності при збігові двох і більше кореневих приголосних пишеться префікс розі-, віді-, наді-, піді-: розірвати, підійняти, відіслати, надірвати.
3. Потрібно розрізняти префікси пре- і при-: префікс пре- (= дуже) вживається переважно в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищої міри ознаки: прегарний, презавзятий, прекрасний, премудрий, прекрасно, препогано; префікс при- вживається переважно в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах: прибігти, прибудувати, приземлитися, прикрутити, приборкати, пришвидшити; прибуття, притулок, прибраний, привабливо.
Крім того, префікс пре- виступає в словах презирливий, презирство й у словах старослов’янського походження: преосвященний, преподобний, престол, а префікс при- вживається в іменниках та прикметниках, утворених від поєднання іменників із прийменниками: пригірок, приярок; прибережний, прикордонний.
4. Префікс прі- вживається тільки в словах прізвисько, прізвище, прірва, пріфікс (фр. – тверда ціна).
5. Префікси пере-, перед- містять дві букви е: переїсти, перешкода, перебігти, перечитати, передчасний.
Запам’ятайте слова, що пишуться із префіксом пери-: перигей, перикард, периметр, перипетія, перископ, перистальтика, перистий, перитоніт, периферія, перифраза.
Правопис суфіксів
1. Букви е, є пишуться у пестливо-зменшувальних суфіксах -ен- (-єн-), -енк- (-єнк-), -еньк- (-єньк-), -есеньк-, -ечк- (-єчк-): зайченя, діжечка, Марієчка, словечко, сонечко, тихесенький.
2. Буква и пишеться у суфіксах:
а) -ичк-, -ичок- , якщо твірне слово має суфікс -иц(я), -ик-: вуличка (від вулиця), вогничок (від вогник).
б) -инн- в іменниках середнього роду зі збірним значенням: картоплиння, павутиння, але: каміння, коріння, насіння;
в) -ив(о)- , який вживається для вираження збірних понять, що означають матеріал або продукт праці: вариво, добриво, паливо, печиво. Але! Марево, зарево, маєво;
г) -иськ-, -ищ- переважно зі значенням згрубілості: хлопчисько, вітрище. Але! Після голосного пишеться ї: побоїще, гноїсько;
ґ) у присвійних прикметниках, утворених від іменників І відміни, після приголосних, крім й, пишеться суфікс -ин-: Галя – Галин, Коля – Колин, Маруся – Марусин; після голосних – -їн-: Марія – Маріїн, Софія – Софіїн.
Примітка. Приголосні г, к (шк), х перед суфіксом -ин- змінюються на ж, ч (щ), ш: Ольга – Ольжич, дочка – доччин, Мелашка – Мелащин.
д) -ир, -ист, -изм після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (Де Ти З’їСи Цю ЧаШу ЖиРу?): проводир, бандурист, афоризм. Але! П’ятірка, ганчірка.
3. Написання букв на позначення ненаголошених голосних у суфіксах відносних прикметників, а також присвійних прикметників жіночого та середнього роду залежить від кінцевого приголосного основи іменника, від якого утворений прикметник, і від місця наголосу. Суфікс -ов- уживається в прикметниках, якщо їх твірна основа закінчується на: 1) твердий приголосний: вітровий, кварцовий, палацовий, службовий; 2) шиплячий, м’який або й із наголосом на закінченні: борщовий, грошовий, бойовий, межовий, речовий .
Суфікс -ев- уживається в прикметниках, твірна основа яких закінчується на м’який або шиплячий приголосний і в яких наголос падає на основу слова: березневий, грушевий, яблуневий, овочевий.
Після н, т, й, що позначають м’які звуки, виступає суфікс -єв-: значеннєвий, життєвий, дієвий.
4. У суфіксах дієприкметників пишеться одна літера н: зібраний, сказаний, скошений.
Від дієслів, твірна основа яких закінчується на [и], пасивні дієприкметники утворюються за допомогою суфікса -ен-, перед яким нерідко відбувається чергування приголосних звуків: зварити – зварений, відгородити – відгороджений.
5. У суфіксах дієприслівників -ачи (-ячи), -учи (-ючи), -ши, -вши завжди пишемо букву и: бачачи, співаючи, перемігши, сказавши.
Розрізняй: діючи рішуче (дієприслівник) – діючі правила (дієприкметник), сяючи від щастя (дієприслівник) – сяючі очі (дієприкметник).
6. У прислівникових суфіксах буква и пишеться після букв, що позначають тверді приголосні, а буква і після букв, що позначають м’які або пом’якшені приголосні: почасти, догори, в цілості, вгорі.
Завжди пишемо и у кінці прислівників:
а) після г, к, х: навкруги, верхи, навтіки;
б) після ж, ч, ш у прислівниках з префіксом по-: по-заячи, по-ведмежи.
У решті випадків після ж, ч, ш пишемо і: вночі, двічі, насторожі, позаочі.