Буквосполучення йо, ьо

Буквосполучення йо позначає на письмі звукосполучення [йо] і вживається відповідно до вимови:

а) на початку слова: йод, Йосип, йорж;

б) після букв, які позначають голосні звуки: бойовий, гайок, район;

в) після букв, що позначають тверді і м’які приголосні: серйозний, бульйон, мільйон.

Буквосполучення ьо вживається в середині і кінці складу на позначення м’якості приголосного у сполученні з [о]: льон, сьогодні, трьох.

Правопис префіксів

1. Префікс з перед глухими приголосними к, п, т, ф, х (кафе «Птах») переходить у с: сказати, спалахнути, ствердити, сфотографувати, схил. Перед усіма іншими приголосними, а також перед голосними пишеться з- (іноді із-): зжитися, ззирнутися, зсадити, зціпити, зчепити, зшиток, ізнов, зекономити, зігнорувати.

Примітка. У тих випадках, коли корінь слова починається сполученням приголосних, як правило, пишеться префікс зі-: зібгати, зігнути, зізнатися, зіткнення, зіщулитися, зів’ялий, зім’яти, зіп’ястися тощо.

У деяких словах префікс зі- чергується із зо-: зігрівати й зогрівати, зімлівати й зомлівати, зітліти й зотліти.

2. У префіксах без-, роз-, від- (од-), між-, над-, об-, під-, перед-, понад-, пред-, через- кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими не змінюється: безкраїй, відкриття, міжпланетний, надпотужний, обпалити, підтримка, передплата, понадплановий, представник, розтягнути, розхитати, черезплічник.

Зверніть увагу! Для милозвучності при збігові двох і більше кореневих приголосних пишеться префікс розі-, віді-, наді-, піді-: розірвати, підійняти, відіслати, надірвати.

3. Потрібно розрізняти префікси пре- і при-: префікс пре- (= дуже) вживається переважно в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищої міри ознаки: прегарний, презавзятий, прекрасний, премудрий, прекрасно, препогано; префікс при- вживається переважно в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах: прибігти, прибудувати, приземлитися, прикрутити, приборкати, пришвидшити; прибуття, притулок, прибраний, привабливо.

Крім того, префікс пре- виступає в словах презирливий, презирство й у словах старослов’янського походження: преосвященний, преподобний, престол, а префікс при- вживається в іменниках та прикметниках, утворених від поєднання іменників із прийменниками: пригірок, приярок; прибережний, прикордонний.

4. Префікс прі- вживається тільки в словах прізвисько, прізвище, прірва, пріфікс (фр. – тверда ціна).

5. Префікси пере-, перед- містять дві букви е: переїсти, перешкода, перебігти, перечитати, передчасний.

Запам’ятайте слова, що пишуться із префіксом пери-: перигей, перикард, периметр, перипетія, перископ, перистальтика, перистий, перитоніт, периферія, перифраза.

Правопис суфіксів

1. Букви е, є пишуться у пестливо-зменшувальних суфіксах -ен- (-єн-), -енк- (-єнк-), -еньк- (-єньк-), -есеньк-, -ечк- (-єчк-): зайченя, діжечка, Марієчка, словечко, сонечко, тихесенький.

2. Буква и пишеться у суфіксах:

а) -ичк-, -ичок- , якщо твірне слово має суфікс -иц(я), -ик-: вуличка (від вулиця), вогничок (від вогник).

б) -инн- в іменниках середнього роду зі збірним значенням: картоплиння, павутиння, але: каміння, коріння, насіння;

в) -ив(о)- , який вживається для вираження збірних понять, що означають матеріал або продукт праці: вариво, добриво, паливо, печиво. Але! Марево, зарево, маєво;

г) -иськ-, -ищ- переважно зі значенням згрубілості: хлопчисько, вітрище. Але! Після голосного пишеться ї: побоїще, гноїсько;

ґ) у присвійних прикметниках, утворених від іменників І відміни, після приголосних, крім й, пишеться суфікс -ин-: Галя – Галин, Коля – Колин, Маруся – Марусин; після голосних – -їн-: Марія – Маріїн, Софія – Софіїн.

Примітка. Приголосні г, к (шк), х перед суфіксом -ин- змінюються на ж, ч (щ), ш: Ольга – Ольжич, дочка – доччин, Мелашка – Мелащин.

д) -ир, -ист, -изм після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (Де Ти З’їСи Цю ЧаШу ЖиРу?): проводир, бандурист, афоризм. Але! П’ятірка, ганчірка.

3. Написання букв на позначення ненаголошених голосних у суфіксах відносних прикметників, а також присвійних прикметників жіночого та середнього роду залежить від кінцевого приголосного основи іменника, від якого утворений прикметник, і від місця наголосу. Суфікс -ов- уживається в прикметниках, якщо їх твірна основа закінчується на: 1) твердий приголосний: вітровий, кварцовий, палацовий, службовий; 2) шиплячий, м’який або й із наголосом на закінченні: борщовий, грошовий, бойовий, межовий, речовий .

Суфікс -ев- уживається в прикметниках, твірна основа яких закінчується на м’який або шиплячий приголосний і в яких наголос падає на основу слова: березневий, грушевий, яблуневий, овочевий.

Після н, т, й, що позначають м’які звуки, виступає суфікс -єв-: значеннєвий, життєвий, дієвий.

4. У суфіксах дієприкметників пишеться одна літера н: зібраний, сказаний, скошений.

Від дієслів, твірна основа яких закінчується на [и], пасивні дієприкметники утворюються за допомогою суфікса -ен-, перед яким нерідко відбувається чергування приголосних звуків: зварити – зварений, відгородити – відгороджений.

5. У суфіксах дієприслівників -ачи (-ячи), -учи (-ючи), -ши, -вши завжди пишемо букву и: бачачи, співаючи, перемігши, сказавши.

Розрізняй: діючи рішуче (дієприслівник) – діючі правила (дієприкметник), сяючи від щастя (дієприслівник) – сяючі очі (дієприкметник).

6. У прислівникових суфіксах буква и пишеться після букв, що позначають тверді приголосні, а буква і після букв, що позначають м’які або пом’якшені приголосні: почасти, догори, в цілості, вгорі.

Завжди пишемо и у кінці прислівників:

а) після г, к, х: навкруги, верхи, навтіки;

б) після ж, ч, ш у прислівниках з префіксом по-: по-заячи, по-ведмежи.

У решті випадків після ж, ч, ш пишемо і: вночі, двічі, насторожі, позаочі.