Уживання апострофа

Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:

1. Після букв, що позначають губні приголосні (б, п, в, м, ф –«мавпа Буф»): б’ю, п’яльця, п’є, в’язи, у здоров’ї, м’ясо, рум’яний, тім’я, В’ячеслав, Стеф’юк.

Але: апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, свято, тьмяний, цвях, духмяний, рутвяний, Святослав, різдвяний, але: верб’я, торф’яний, черв’як. Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: зв’язок, підв’язати, розм’якшити.

2. Після р, що позначає твердий [р]: бур’ян, міжгір’я, пір’я, матір’ю, кур’єр, на подвір’ї.

Але: апостроф не пишеться, коли -ря-, -рю-, -рє- означають сполучення м’якого [р´] із наступними а, у, е: буряк, буряний, крякати, рябий, ряд, крюк, Рєпін.

3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, від’їзд, з’єднаний, об’єм, під’їхати, роз’яснити; дит’ясла, пан’європейський, Мін’юст, транс’європейський, пів’яблука, але пів- із власними назвами пишеться через дефіс: пів-Європи, пів-Якутії тощо.

Примітка. Після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і, е, а, о, у апостроф не пишеться: безіменний, загітувати, зекономити, зокрема, зуміти.

Примітка. Апостроф перед буквосполученням -йо- не ставиться: курйоз, серйозний, Воробйов.

4. У слові Лук’ян та похідних від нього: Лук’янівка, Лук’янченко.

Уживання м’якого знака

М’який знак пишеться:

Після букв д, т, з, с, ц, л, н ("Де ти з’їси ці лини?"), що позначають м’які приголосні звуки:

а) у кінці слів: кінь, мідь, суть;

б) перед буквами, що позначають тверді приголосні: боротьба, донька, нянька;

в) у середині складу перед буквою о: льон, дзьоб, дьоготь;

г) після букви л, що позначає м’який приголосний, у середині слів перед наступним м’яким приголосним: кільця, льняний;

ґ) після букви т у дієслівному буквосполученні -ться: сміється, вмивається;

д) у буквосполученнях -льц-, -льч-, -ньц-, -ньч-, -сьц-, -сьч-, утворених від -льк-, -ньк-, -ськ-: ляльці, ляльчин (бо лялька), доньці, доньчин (бо донька), авосьці (бо авоська);

е) у суфіксах -зьк-, -цьк-, -ськ-, -еньк-, -оньк-, -есеньк-, ісіньк-, -юсіньк: людський, запорізький, козацький, маленький, голівонька.

Але: м’який знак не пишеться у словах, в яких з, с разом з к не утворюють одного суфікса: боязкий, в’язкий, різкий, плоский, ковзкий, дерзкий, жаский, баский, порский, Дамаск (але дамаський);

М’який знак не пишеться:

1. Після букв б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, щ, г, к, х: голуб, насипте, дощ.

2. Після р у кінці складу: вірте, Харків (але Горький).

3. Перед буквами, які позначають м’які та пом’якшені приголосні звуки: кузня, радість, світ, сьогодні, танцювати, щастя. Але: тьмяний, різьбяр.

4. Після н перед шиплячими і -ськ-, ств(о): менший, волинський, цвірінчати.

Але: женьшень, Маньчжурія, Тянь-Шань, Тайваньшань.

5. Після т на межі складних числівників, наприклад: п ’ятсот, шістдесят.

6. У буквосполученнях -лц-, -лч-, -нц-, -нч-, -сц-, -сч-, утворених від -лк-, -нк-, -ск-: рибалці, рибалчин (бо рибалка), дитинці, дитинчин (бо дитинка), колисці (бо колиска).

Розрізняйте! Неньці (від ненька) – ненці (народ), гальці (від галька) – галці (від галка), доньці (від донька) – донці (ті, хто живуть на річці Дон).

7. Між подовженими м’якими приголосними: життя, ллється, сіллю.

Але: підносься, виносься (наказовий спосіб дієслів) і кицьці (від кицька).

8. Після д, н, т перед суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин: безбатченко, Панченко, Федченко; Радчук, Степанчук; Гринчишин, Федчишин, але після л пишеться ь: Михальченко, Михальчук.

9. Після л у сполученнях -алн(о), -илн(о): грабилно, держално, ціпилно, пужално.

Але! Грабильце, держальце, цідильце.

Зверніть увагу! Буква ь не пишеться в таких іменах: Касян, Наталя, Омелян, Тетяна, Уляна, Севастян.