Подвоєння і подовження букв на позначення приголосних звуків

Подвоєння приголосних відбувається:

1. При збігу однакових приголосних:

а) на межі префікса й кореня: ввіч, ввічливий, заввишки, ззаду, оббити, роззброїти, роззява, віддзеркалення.

Але: не подвоюються приголосні в таких словах, як отой, отут, отак, отам, отепер, отоді, оцей;

б) кінця першої й початку другої частини складноскорочених слів: військкомат (військовий комісаріат), юннат (юний натураліст);

в) кореня або основи на -н- і суфіксів -н-, -ник, -ниц(я): денний, законний, осінній; годинник, письменник; віконниця, Вінниця.

Примітка. Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: туманний – туманність – туманно;

г) основи дієслів минулого часу на с і постфікса -ся: винісся, пасся, розрісся, трясся;

ґ) на межі двох префіксів: возз’єднання, ввігнути.

д) на межі двох суфіксів: письменник, іменник, прийменник (але священик).

2. Буквосполучення -нн- пишеться:

а) у прикметниках та прислівниках із наголошеними суфіксами -анн-(-янн-), -енн(ий), які виражають інтенсивність ознаки або можливість-неможливість дії: здоровенний, силенний, численний; нездоланний, непримиренний;

б) у прикметниках на -енн(ий), -янн(ий) старослов’янського походження: благословенний, блаженний, огненний, мерзенний, священний, спасенний, окаянний, божественний (але свячений, хрещений).

Примітка. Н не подвоюється в дієприкметниках, як і в прикметниках на -ен(ий) з відповідних дієприкметників: вихований, зроблений, сказаний, спечений, варений, а також у прикметниках довгожданий, жаданий, шалений, бажаний.

Треба розрізняти такі слова, як здійснéнний (який може здійснюватися – прикметник) і здíйснений (який здійснився – дієприкметник), нездолáнний (непереможний) і нездóланий (якого не подолали), незлічéнний (представлений у дуже великій кількості) і незлíчений (не порахований) та ін.

3. Подвоюються приголосні у словах: бовван, Ганна, лляний, овва, ссати, а також у похідних: бовваніти, Ганнин, виссати, ссавці та ін.

Подовжуються букви д, т, з, с, ц, л, н, ж, ш, ч, що позначають м’які і пом’якшені звуки, якщо вони стоять між двома голосними:

а) в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни на -я (крім родового множини) та в похідних від них словах між двома голосними: гілля – гіллястий, гіллячка; життя – життєвий, життєпис; життя, життю, у житті; колосся, колоссю, у колоссі; гілля, гіллю, на гіллі; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; піддашшя, піддашшю, на піддашші.

Зверніть увагу! Якщо у родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подовження зберігається: відкриттів, почуттів, здобуттів, життів.

б) в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни на -я (за винятком родового множини із закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів; стаття, статті, статтею (але в родовому множини – статей); рілля, ріллі, ріллю, ріллею; Ілля, Іллі, Іллю, Іллею. Але! Кутя, свиня, попадя.

в) в орудному відмінку однини іменників жіночого роду III відміни: вісь – віссю, міць – міццю, сіль –сіллю, тінь – тінню, подорож – подорожжю, ніч – ніччю.

Але: якщо м’який чи пом’якшений приголосний стоїть не між двома голосними, то подовження не відбувається: знарядь, піддаш, сторіч, угідь, молодістю, повістю, пригорщю;

г) перед я, ю в прислівниках типу зрання, навмання, спросоння; попідвіконню, попідтинню;

ґ) перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються, а також у похідних: виллю, наллю.