Морфологічні засоби стилістики

У стилістичному плані морфологія використовується, по-перше, при наявності близьких за походженням явищ або, по-друге, розподілу морфологічних одиниць за окремими стилями мови, де вони вживаються з різною частотністю.

Морфологічні синоніми – це граматичні форми того самого слова, які розрізняються засобами граматичного вираження: повні форми (дрібний, дрібная, дрібнеє, дрібнії) та стягнені форми прикметників (дрібен, дрібна, дрібне, дрібні).

Стилістичні можливості окремих морфологічних категорій

1. Категорія роду: В офіційно-діловому мовленні перевага надається формам чоловічого роду навіть при наявності жіночих відповідників: лікар Надія Іванчук. Форми з -ка вживаються в художньому, публіцистичному та розмовному стилях. Найабстрактнішим є середній рід, найчастіше вживаний у науковому стилі, де не допускаються варіантні форми. Ширшими є можливості цієї категорії у художньо-белетристичному та розмовному стилях. За їх допомогою можна створити пестливий (ласкавий) тон, відтінок слова, співчутливе, прихильне чи навпаки зневажливе ставлення, а також дитяче сприйняття світу. Найчастіше середній рід використовують при створенні негативних характеристик.

2. Категорія числа: Офіційно-діловий стиль надає перевагу іменникам, що вживаються лише в однині (запровадження, скасування) чи лише у множині (кадри, ресурси, фінанси), натомість науковий стиль використовує специфічну множину речовинних іменників на позначення видів, сортів, ґатунків речовин. У художньому стилі така множина є засобом експресії чи масовості (чаї, кави; шумлять пшениці, жита). У критичних наукових статтях уживається т. зв. авторська форма множини (не тільки для висловлення власних думок, а й для наукового узагальнення:  Ми зафіксували достатню кількість прикладів, щоб...). Здебільшого у таких випадках використовуються дієслова теперішнього часу у множині, безособові конструкції і непрямі відмінки займенників (у роботі розглядаються норми літературної мови = безособова конструкція). Пошанна множина позначається 2-ою особою множини займенників та дієслів (Чому Ви мені не вірите? Чому Ви мені не вірили?). Вислови на зразок Ви казав..., Ви була... не відповідають літературній нормі, є ознакою просторічності мовлення. Один із варіантів (розмовний) – множинні форми займенників та дієслів у сполученні з одниною іменника (мої тато, мої мама). Існує і пошанна однини – звернення до визначних сучасників, історичних осіб для висловлення шанобливості, піднесеності:

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди,

Поки сонце в небі сяє,

Тебе не забудуть (Т. Шевченко).

3. Ступені порівняння та розряди прикметників. Офіційно-діловий та науковий стилі використовують переважно відносні прикметники (надзвичайний, повноважний, дипломатичні стосунки). Навіть якісні прикметники термінологізуються і переходять у розряд відносних (білі та червоні порічки – різновид смородини, білий та  червоний тут терміни, тому вони належать до відносних прикметників). Проста форма вищого та найвищого ступеня порівняння прикметників нейтральна й використовується у всіх стилях (приваблива дівчина – більш приваблива). Складена форма має відтінок книжності, тому вживається паралельно з простою в офіційно-діловому й науковому стилях. Ступені порівняння створюються також за допомогою префіксів архі-, гіпер-, над-, ультра-, які в офіційно-діловому та науковому стилях мають нейтральне, а в художньому та публіцистичному – емоційно-експресивне забарвлення.

4. Стягнені і нестягнені форми. Нормативними та звичайними є повні форми прикметників. Короткі та нестягнені форми прикметників (чи займенників) характерні для народної творчості та української поезії 19-ого – початку 20-ого ст. Вони надавали урочистого чи інтимного відтінку й підтримували ритміку та мелодичну вірша, проте ніколи не переважали в жодному стилі.

5. Інші стилістичні засоби морфології. Художній та розмовний стилі ширше послуговуються дієсловами, а науковий і офіційно-діловий – іменниками. Займенники можуть виступати як частки і надавати мовленню експресії. Емоційності та експресивності текстам надають зменшено-пестливі форми іменників та прикметників.