Стилістика

Стилістика – це наука, яка займається вибором виражальних засобів мови для їх функціонування в мовленні залежно від мети висловлювання та мовленнєвої ситуації.

Функції мови

1. Комунікативна функція

Мова – найважливіший засіб спілкування людей і забезпе­чення інформаційних процесів у сучасному суспільстві (у нау­ковій, технічній, політичній, діловій, освітній та інших галузях життя людства). Комунікативна функція є важливим чинником. У цій ролі вона має універсальний характер: нею можна переда­вати все те, що виражається, наприклад, мімікою, жестами чи символами, тоді як кожен із цих засобів спілкування не може конкурувати у виразності з мовою.

2. Ідентифікаційна функція

Ідентифікаційна функція виявляється в часовому й у просто­ровому вимірах. Ми, сучасники, відчуваємо свою спільність і зі своїми попередниками, і з нащадками, і з тими, хто перебуває поряд, і з тими, хто в інших краях. Кожна людина має своєрід­ний індивідуальний мовний «портрет», мовний «паспорт», у якому відображено всі її національно-естетичні, соціальні, культурні, духовні, вікові та інші параметри. Лише для тих, хто знає мову, вона є засобом спілкування, ідентифікації, ототожнення в ме­жах певної спільноти.

3. Експресивна функція

Мова є універсальним засобом вираження внутрішнього світу людини. Кожний індивід – це унікальний, неповторний світ, сфо­кусований у його свідомості, у надрах інтелекту, у гамі емоцій, почуттів, мрій, волі. І цей прихований світ може розкрити для інших лише мова. Що досконаліше володієш мовою, то виразніше, пов­ніше, яскравіше постаєш перед людьми як особистість. Те ж саме можна сказати і про націю, народ. «Говори – і я тебе побачу»,– запевняли мудреці античності, й це справді так, оскільки говорячи про будь-кого-що, людина мимохіть говорить і про себе.

4. Імпресивна функція

Її ще називають апелятивною, конактивною чи прагматичною. Ця функція виявляється в дії мовлення на адресата незалежно від того, як адресат її сприймає. Найвиразніше імпресивна функція виявляється у військових і подібних командах. Для реалізації цієї функції мова має спеціальні засоби: звертання, наказовий спосіб дієслова тощо, які вживаються зазвичай для того, щоб домогтися від слухача бажаного для мовця результату.

5. Гносеологічна функція

Пізнавальна, пізнавально-відображальна, гносеологічна, або аку­мулятивна, як її називають, функція є надзвичайно важливою для людини, оскільки мова є своєрідним інструментом пізнання на­вколишнього світу. На відміну від інших істот, людина корис­тується не лише індивідуальним досвідом і знаннями, а й усім набутком своїх попередників та сучасників, тобто суспільним дос­відом. Гносеологічна функція мови полягає не лише у сприйнятті й накопиченні досв­іду суспільства. Вона безпосередньо пов'язана з функцією мис­лення, формування та існування думки.

6. Мислетворча (мислеоформлювальна) функція

Формуючи думку, людина мислить мовними формами (словами, реченнями, фразами). Тому «мислити» означає «оперувати мовним матеріалом». Думка і слово існують неподільно. До речі, давньогрецьке ви­значення – логос (logos) – означало і слово, і думку, і поняття.

Мислить (думає) же людина тією мовою, яку найкраще знає – рідною. Отже, сам процес мислення має суто національну спе­цифіку, зумовлену національним характером мови.

7. Естетична функція

Мова – це глибоке джерело художньо-естетичних цінностей, постійний і невичерпний нагромаджувач духовності, емоційності, високої моральності. Ідеться про красу мови, про задоволення естетичних смаків суспільства. Мова – першоджерело культури, оскільки вона є і її знаряддям, і водночас матеріалом створення культурних ціннос­тей.

8. Культуроносна функція

Культура кожного народу дістала відображення та фіксацію най­перше в його мові. Для глибинного пізнання нації потрібне знан­ня його мови, яка виконує функції своєрідного каналу зв'язку культур між народами. Репрезентуючи свою мову, ми репрезен­туємо і власну культуру, її традиції та здобутки, збагачуючи світо­ву культуру.

Через мову передаються духовні цінності від покоління до покоління.

9. Номінативна функція

Ця функція ще має назви – денотативна, когнітивна, репре­зентативна, референтна й інформативна. Мовні одиниці, передусім слова, слугують назвами предметів, процесів, якостей, понять, ознак тощо. Безперечно, що кожна мова – це неповторна картина дійсності.

10. Магічна функція

Здавна люди вірили у те, що словом можна вилікувати від хвороби, наслати на когось закляття тощо. Тобто слову приписували магічну силу (порівняйте з казками). Тому люди так боялися баб-шептух, шаманів тощо.