Порядок слів у реченні

Розрізняють прямий і зворотній порядок слів у реченні.

При прямому порядку слів кожний член речення займає властиве йому місце. Підмет, як правило, ставиться перед присудком, додаток - після слова, яке він доповнює; узгоджене означення - перед означуваним словом, неузгоджене означення - після означуваного слова; обставини - за головними членами речення чи перед ними. Наприклад: Вітер заснув, затих десь у глибоких байраках, зарослих шипшиною і глодом (Соб.).

При зворотному порядку слів (зворотний порядок слів ще називають інверсією) члени речення займають не властиві для них місця.

Переставлятися в реченні зі свого узвичаєного місця може будь-який член речення. Наприклад: а) підмет після присудка: Квітує степ на Перекопі, іскриться синь на Сиваші (Дм.); б) присудок - перед підметом: Зайнялась зорі вузенька смужка (Дор.); в) узгоджене означення - після означуваного слова (при цьому воно часто відокремлюється): Накрапав дощ - дрібний і густий (Дес.); г) неузгоджене означення - перед присудком: Подій мінялися відтінки, полків юрмилися ключі (Мал.); д) додаток - перед керованим словом: Степ димом передсвітнім пропах (Перв.).

Обставини, крім виражених прислівниками на -о, -е, як правило, стоять після пояснювальних слів. Але й вони в окремих текстах можуть змінювати місце. Наприклад: В небі зорі засвітила ночі чорної рука (Сос.); Ліворуч, за річкою, темною смугою прямів ліс крізь мряку (Гол.).

Слова автора при прямій мові також зберігають усталений порядок: якщо вони стоять перед прямою мовою, на перше місце виноситься підмет - Батько сказав: ”Додому повернуся пізно”; якщо ж вони стоять після прямої мови, на першому місці - присудок: ”Додому повернуся пізно”, - сказав батько.

Для того, щоб у мовленні не припускати помилок, слід дотримуватися таких правил:

а) керований іменник від керуючого слова відривати не треба: Виявлена молоддю ініціатива принесла успіх ( а не: Виявлена ініціатива молоддю принесла успіх);

б) не можна розривати однорідні члени речення іншими словами: Син продовжував розпочату батьком і його друзями роботу (а не: Син продовжував розпочату батьком роботу і його друзями);

в) не слід міняти місцями слова у словосполученні, якщо це впливає на зміст вислову: Син приніс матері лист ( бо словосполучення - лист матері - може мати два значення: материн лист і матері приніс лист);

г) у словосполученнях, у яких поєднуються іменники однакового роду, треба уникати поширення їх підрядними: Він узяв руль велосипеда, який стояв під стіною (стояв під стіною - руль чи велосипед?).

Складне речення

Складним називається речення, утворене з двох чи кількох простих речень, об’єднаних в одне ціле за змістом та інтонацією.

З алежно від способу поєднання простих речень у складному розрізняють такі основні види складних речень складні сполучникові речення складні безсполучникові речення.

Складні сполучникові речення поділяються на дві групи складносурядні та складнопідрядні.

Складносурядне речення

Складносурядними називаються складні речення, у яких прості речен­ня є рівноправними за змістом і пов'язані сурядними сполучниками. Сполучники сурядності поділяють на:

а) єднальні: і, й, та (=і), ні... ні, також;, ані... ані;

б) протиставні: а, але, та (=але), зате, проте, однак, не тільки, а й..., а втім;

в) розділові: або, чи, то... то, або... або, чи... чи, хоч... хоч, не то... не то.

Кому ставимо: між частинами складносурядного речення, які з'єднані сполучниками і (й), та, а, але, проте, однак, зате, або, чи, ні... ні, то ... то, не то ... не то, чи то ... чи то тощо: Затих зелений сад, і з листом лист не грає, і пишний осокор замовк, не гомонить (В. Філянський); Згода дім будує, а незгода руй­нує. (Нар. тв.); Ні повітря не ворухнеться ні пташка не защебече (М. Ко­цю­бин­ський); То вітерець дихне по ниві, то коник в житі засюр­чить (Л. Глібов).

Кому не ставимо:

1.Між двома питальними або спонукальними реченнями, з'єднаними сполучником і (й): Куди ви їдете і коли йде ваш автобус? Любіть книгу і нехай вона буде вашим путівником у житті.

2. Між двома окличними реченнями, з'єднаними сполучником і (й): Яке чудове море і як легко дихається біля нього!

3. Між двома називними або безособовими реченнями (повністю одно­рідними за структурою), з'єднаними сполучником і (й): Теля десь за двором ревнуло. Тиша і бур'ян (А.Головко); Немає вітру і немає дощу.

4. Між двома сурядними частинами, з'єднаними сполучниками і (й), та (у значенні і), якщо вони мають спільну підрядну частину, спільний член ре­чення або спільні частки: Коли він торкався смичком до струн скрипки, все на світі зникаю і запишалася тільки музика (В. Собко); Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкне (І. Козаченко).

Крапку з комою ставимо, якщо частини складносурядного речення, з'єднані сполучниками а, але, проте, все ж, однак (інколи сполучниками і, та), дуже поширені, тобто мають у собі розділові знаки, або далекі за змістом: Річка широка та глибока , а вода синя та чиста; і котиться вона, виблис­куючи та шумуючи (Марко Вовчок).

Тире ставимо, якщо частини складносурядного речення виражають шви­дку зміну подій або різке протиставлення: Минулася буря – і сонце засіяю (М. Рильський). Дунув вітер понад ставом – і сліду не стало (Т. Шевченко).