Інфінітив у ролі другорядних членів речення

Поєднання членів речення

Спосіб перевірки

1. Хати Полісся, плач дитини.

Поліські хати, дитячий плач (іменник перетворити на означення).

2. Стукіт серця, плач дитини.

Серце стукає. Дитина плаче (ім.+ім.= граматична основа).

3. Міст з каменю.

Міст, споруджений з каменю (іменник перетворений на дієприкметниковий зворот).

4. Вода в річці.

Річкова вода або вода, яка тече в річці (підрядна означальна частина).

5. Вікно навпроти, дорога ліворуч.

Вікно, розташоване навпроти, дорога, прокладена ліворуч (прислівник перетворений на дієприкметниковий зворот).

6. Зустріч із сіверянами, любов до Радюка.

Зустрітися із сіверянами, любити Радюка (іменники зустріч і любов – віддієслівні, їх можна перетворити на дієслова-присудки, а від присудка залежить тільки додаток).

№

Вид односкладного речення

Чим виражений головний член речення

Спосіб перевірки

Приклади

З головним членом речення – присудком

1.

Означено-особове

Дієслово у формі І та ІІ особи однини і множини дійсного та наказового способу.

Перед присудком можна підставити один із займенників (я, ми, ти, ви).

(Я) Іду повз пам’ятник Богдану (В. Сосюра).

2.

Неозначено-особове

Дієслово у формі ІІІ особи множини теперішнього чи майбутнього часу або у формах множини минулого часу.

Перед присудком можна підставити займенник вони.

Весною в селі (вони) встають рано (Г.Тютюнник).

3.

Узагальнено-особове

Дієслово у формі ІІ особи однини або множини дійсного чи наказового способу.

Рідше у формі І особи множини, ІІІ особи однини

теперішнього чи майбутнього часу.

Зазвичай це народні прислів’я та приказки або речення, у яких мовиться до загалу.

Як дбаємо, так і маємо. Що посієш, те пожнеш (Нар. тв.).

Беремо пробірку і наливаємо в неї сто міліграм води (у цьому реченні мовиться до загалу і до кожного зокрема).

4.

Безособове

1. Безособове дієслово.

2. Особове дієслово в безособовому значенні.

3. Безособове дієслово на -но, -то + бути.

4. Прислівники, що називають стан людини або природи (важко, соромно, приємно) + бути, стати, робитися тощо.

5. Прислівники, що називають ставлення мовця до висловлюваного (треба, можна, доцільно, варто тощо) + бути та інфінітив.

6. Немає (нема), не було, не буде + додаток у Р.в.

1. На сході вже світає (І.Нехода).

2. Пахне в’ялою травою (О.Довженко).

3. Роботу зроблено добре. Листоношу було кинуто на пісок (Ю.Яновський).

4. Мені стало прикро (Я.Баш). В залі людно й майже душно (І. Ле).

5. До чистої мети треба іти чистою дорогою (Леся Українка).

6. Нічого кращого немає.

5.

Інфінітивне

Інфінітив без допоміжних слів.

Не злічити мені цих зірок (В.Сосюра).

З головним членом речення – підметом

1.

Називне

Див. розділ «Способи вираження підмета»

У реченні наявний тільки підмет.

Ніч. Тиша. Біле, біле поле (В.Сосюра).

Зверніть увагу! 1.У називних реченнях не може бути додатка або обставини, оскільки ці другорядні члени речення залежать від присудка. Наприклад: Угорі місяць. – речення двоскладне неповне, оскільки містить обставину (з пропущеним присудком, який легко можна підставити).

2. У називних реченнях означення зазвичай стоїть перед підметом, в іншому разі мова йтиме про складений іменний присудок. Порівняєте: Золота осінь (називне). – Осінь (є) золота(двоскладне із складеним іменним присудком, вираженим дієсловом-зв’язкою є, яку у теперішньому часі можна опустити, та прикметником).

3. Називним буде речення, яке містить вказівні частки, наприклад, це, ось: Ось і мама.