За наявністю ускладнень

Ускладнене	Неускладнене
Речення ускладнюється однорідними і відокремленими членами речення, звертаннями, вставними словами і вставленими конструкціями, порівняльним зворотом. Зверніть увагу! Звертання, вставні слова і вставлені конструкції членами речення не виступають, тобто у реченні не підкреслюються.

Головні члени речення – підмет і присудок

За будовою виділяють простий і складений підмети.

Способи вираження простого підмета:

1. Іменник або займенник (Мабуть, ще людство дуже молоде. Так ніхто не кохав. Чи живі там ще мої?)

2. Прикметник, дієприкметник, числівник, що перейшли до розряду іменника (Минуле в пам’яті живе. Визволені не можуть забути своїх визволителів. Сьома всміхнулась крізь сльози і мовила щиро).

3. Прислівник (Це «добре» прозвучало тепер як сердечна просьба).

4. Прийменник, вигук, частка (Тільки «так» чи «ні» мало сьогодні сенс. Журливе «ку-ку» спливало, як сльози на пахучій березі).

5. Дієслово-інфінітив (Жити – це не значить тільки брати, а й давати).

Способи вираження складеного підмета:

1. Числівник + іменник у Н.в. або Р.в. множини (Минуло чотири хвилини. Багато справ ще у моєї долі).

Увага! У подібних сполученнях можуть уживатися прийменники (понад, до, біля, близько, з, по): Понад сто козаків стоять озброєні коло дверей. Зібралося з десять чоловік. В обох сестер по троє синів.

2. Іменник з кількісним значенням + іменник у Р.в. множини (Половина саду цвітне. Більшість його оповідань побачила світ. Трійка сивих плотарів сиділа в тіні яворів).

3. Іменник на позначення міри + іменник у Р.в. (Мішок цукру був схований у коморі).

4. Іменник зі значенням групи, сукупності + іменник у Р.в. (Гурт хлопців підійшов до столу. Табуни коней, отари овець оголошують своїм гуком вільне повітря степів).

5. Іменник із значенням частини, межі + іменник у Р.в. (Середина літа видалась дощовою. Край неба жеврів рожевим вогнем).

6. Іменник у Н.в. + з + іменник в О.в. (Мати з дочкою пішли по гриби). Увага! У подібних реченнях присудок повинен стояти у множині, інакше іменник в О.в. вважається додатком!

7. Займенник + з + іменник або займенник у Р.в. (Ніхто з людей не створював землі. Кожен із нас має в серці заряд. Є в нас хто із залізничників?)

8. Реченнєві структури (назва твору, цитата) («Не забудьте пом’янути…» слалось над віками).

9. Прізвище, ім’я, по батькові людини, географічні складні власні назви, назви магазинів, журналів, книг тощо. (Тарас Григорович Шевченко – геніальний син України).

За будовою виділяють простий і складений присудки.

Способи вираження простого дієслівного присудка

1. Дієслово (Це трапилося літом. Я буду сміятися довго = Я сміятимуся довго).

Увага! Складена форма майбутнього часу є вираженням простого дієслівного присудка.

2. Фразеологізм (Я його давно маю на оці (спостерігаю). Гнат нудив світом (сумував).

3. Дієслівно-вигукова форма геп, бух, трісь, стук тощо (Мішок із воза тільки бух! Вітерець легенько тільки ф-ф-ф-фу).

Складений присудок поділяється на складений іменний та складений дієслівний.

Складений дієслівний присудок виражений у реченні з допомогою дієслова-зв’язки та інфінітива (Гаї почали шуміти). Якщо у такому реченні визначити присудок тільки почали, воно втратить свій зміст (Гаї почали).

У допоміжній частині складеного дієслівного присудка можуть уживатися такі дієслова-зв’язки: почати, взятися, кинутися, стати, продовжувати, залишатися, перестати, могти, мусити, мати, вміти, встигнути, хотіти, бажати, збиратися, готуватися, нахвалятися, старатися, намагатися, вирішити, любити, навчитися, думати, мріяти, поспішати, боятися, соромитися тощо (Дід перестав грати. Вона починає знову плакати. Вона скінчила писати свою повість. Вона не могла його втратити. Усі любили слухати його).

Складений іменний присудок виражений у реченні з допомогою дієслова-зв’язки та іменної частини мови (іменника, прикметника, дієприкметника, числівника, займенника).

У допоміжній частині складеного іменного присудка можуть уживатися такі дієслова-зв’язки: бути (у теп. часі воно має форму «є» і може пропускатися), становити, ставати, виявлятися, залишатися, робитися, називатися, здаватися, уявлятися тощо (Сніг зробився жовтий. Голос у неї був привітний. Пораненим птахом відчув я себе у темній оселі. Знання – це гість, а розум – це хазяїн. Я сьогодні в горі).

Увага! Дієслово-зв’язка + іменник або прикметник в О.в. – ознака, яка змінилася з часом.

Дієслово-зв’язка + іменник або прикметник в Н.в. – стала ознака.

Порівняйте! Мій тато був ковалем (був ковалем тільки певний час). Мій тато був коваль (упродовж усього життя). Моя парта була сірою (певний час). Моя парта була сіра (постійно).