Творення пасивних дієприкметників минулого часу

Пасивні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива за допомогою суфіксів -н-, -ен- (-єн-), -т-: написа-ти → написаний, принес-ти → принесений, погної-ти → погноєний, моло-ти → молотий.

Зверніть увагу! 1. Від дієслів з основою інфінітива на -оро-, -оло-, а також із суфіксом -ну- можуть утворюватися паралельні форми дієприкметників із суфіксами -т-, -ен-: пороти – поротий і порений, колоти – колотий і колений, стиснути – стиснутий і стиснений.

2. Дієприкметники із постфіксом -ся не утворюються. Якщо дієприкметник утворюється від дієслова із постфіксом -ся, то ця частка відпадає: усміхатися – усміхнений, купатися – купаний.

Утворити всі форми активних та пасивних дієприкметників від однієї видової пари дієслів в україн­ській мові (видова пара – це два дієслова, які мають подібне лексичне значення, один корінь, але належать до різних видів – доконаного і недоконаного) практично неможливо. Як правило, від видової пари дієслів тво­риться або дві (чи навіть одна) форми активного дієприкметника (сивіючий, посивілий; зеленіючий, позеленілий; працюючий, ріжучий), або дві (чи навіть одна) форми пасивного дієприкметника (кошений, скошений; різаний, розрі­заний; обраний, переможений).

Уживання дієприкметників

Більшість дієприкметників в українському мовленні є досить рідкісним явищем, і майже завжди їх уживання є стилістично забарвленим (книжним, офіційно-діловим, науковим тощо).

Активні дієприкметники доконаного виду (на -лий) та пасивні (на -тий, -ний) уживаються без обмежень (як і прикметники). Активні дієприкметники недоконаного виду із суфіксами -уч-, -юч-, -ач-, -яч- уживаються рідко й без залежних слів: Нудьгуючими очима дивився він на село (З. Тулуб). Їх майже ніколи не вживають у ролі означень до назв осіб, зокрема угруповань людей (типу біжучий хлопець, граючий ансамбль), а також разом із залежними словами після пояснюваного слова (типу хлопці, працюючі в лісі; листя, падаюче з дерев). Такі дієприкметники необхідно замінити: а) пасивним дієприкметником: Знудженими від перенасичення очима дивився він на село; б) підрядним означальним реченням: мати, яка любить доньку; людина, яка себе поважає; президент, який виголошує промову; співак, який виконує пісню; в) близьким за змістом прикметником: приваблюючий вигляд – привабливий вигляд; перемагаюча армія – перемо­жна армія.

Активні дієприкметники минулого часу в сучасній українській мові не тво­ряться за допомогою суфікса -ш-. Не потрібно вживати такі дієприкметники: посинівший, бувший, померший. Їх варто замінити на посинілий, колишній, померлий. Декілька давніх слів, що збереглися (перемігший, допоміг­ший), також замінюють описовою формою: той, що переміг; той, що допоміг.

Дієприкметниковий зворот

Дієприкметниковий зворот – це дієприкметник разом із залежними від нього словами. У реченні дієприкметниковий зворот виконує роль поширеного означення: Непорушно стоять дерева (які?), загорнені в сутінь, (які?) рясно вкриті краплистою росою (М. Коцюбинський).

Зверніть увагу! Не потрібно плутати залежні від дієприкметника слова та слово, від якого залежить увесь дієприкметниковий зворот (т. зв. пояснюване слово). У наведеному вище реченні пояснюване слово – дерева, а залежні від дієприкметників слова, які утворюють дієприкметникові звороти – це: 1) в сутінь; 2) рясно і краплистою росою. Дієприкметниковий зворот може стояти після пояснюваного слова і перед ним (див. докладніше розділ «Пунктуація. Відокремлення означень»).