- •Голосні звуки (утворені з допомогою голосу)
- •Приголосні звуки За участю голосу і шуму
- •За твердістю / м’якістю
- •З а місцем творення
- •За слуховим сприйняттям
- •Фонетична транскрипція Правила фонетичної транскрипції
- •Уподібнення (асиміляція) приголосних звуків
- •Чергування приголосних звуків
- •Окремі правила наголошування слів
- •Український алфавіт
- •Запам’ятайте деякі слова з літерою ґ
- •Будова слова (морфеміка)
- •Морфеми
- •Префікс, суфікс
- •Інтерфікс
- •О, е, є у складних словах
- •Закінчення (флексія)
- •Іменники, які не мають закінчень
- •Основа слова
- •Словотвір
- •Способи творення слів
- •Лексикологія
- •В иди значень слова
- •З а кількістю значень слова поділяються на:
- •З а лексичним значенням слова поділяються на:
- •Омоніми
- •Види слів за сферою вживання
- •Види слів за активністю вживання
- •Види слів за походженням
- •Окремі ознаки слів іншомовного походження
- •Запозичення з мов
- •За стилістичним забарвлення слова поділяють на:
- •Лексикографія
- •С ловники
- •Лінгвістичні словники
- •Найвідоміші українські словники
- •Фразеологія
- •За ступенем злитості значень слів у фразеологізмі стійкі сполучення поділяють на:
- •Джерела походження фразеологізмів
- •Морфологія частини мови
- •Перехід з однієї частини мови в іншу
- •Іменник Іменник – це самостійна змінна частина мови, яка називає предмет або особу і відповідає на запитання хто? що? Початкова форма іменника – н.В. Однини.
- •Число іменників
- •Рід іменників
- •Визначення роду іменників
- •Визначення роду незмінюваних іменників
- •Відмінки іменників
- •Називний відмінок – прямий, усі інші – непрямі. Поділ іменників на відміни
- •Поділ на групи іменників іі відміни з основою, яка закінчується на –р
- •Зразки відмінювання іменників і відміни
- •Зразки відмінювання іменників іі відміни Чоловічий рід
- •Середній рід
- •Зразки відмінювання іменників ііі відміни
- •Зразки відмінювання іменників іv відміни
- •Відмінювання іменників, які вживаються лише в множині
- •Основні способи творення іменників
- •Суфікси в чоловічих та жіночих іменах по батькові
- •Прикметник
- •Форми прикметників:
- •Групи повних стягнених прикметників
- •За значенням прикметники бувають
- •Ступені порівняння якісних прикметників
- •Основні способи творення прикметників
- •Ступені порівняння якісних прикметників Вищий ступінь
- •Найвищий ступінь
- •Відмінювання прикметників
- •Особливості відмінювання прикметників
- •Числівник
- •За будовою числівники поділяються на:
- •Відмінювання кількісних числівників
- •II. Сорок, дев'яносто, сто.
- •V. Два, три, чотири; багато, кілька; усі збірні.
- •Vі. Від п'яти до двадцяти, тридцять.
- •Vіі. Від п'ятдесяти до вісімдесяти.
- •Viіі. Від двохсот до дев'ятисот.
- •IX. Складені кількісні числівники.
- •X. Порядкові числівники.
- •Xі. Дробові числівники.
- •Уживання числівників із іменниками Сполучення числівників з іменниками в називному відмінку
- •Сполучення числівників з іменниками в непрямих відмінках
- •Займенник
- •Розряди займенників за значенням
- •1. Особові.
- •Відмінювання займенників Особові та зворотний займенники
- •Питальні та відносні займенники
- •Заперечні та неозначені займенники
- •Стилістичні функції займенників у мові
- •Дієслово
- •Форми дієслова
- •Перехідні і неперехідні дієслова
- •Види дієслів
- •Способи дієслів
- •Наказовий спосіб
- •Дієвідмінювання дієслів теперішнього і майбутнього часів дійсного способу Теперішній час Недоконаний вид
- •Майбутній час
- •Зразки дієвідмінювання (теперішній, майбутній час)
- •Уживання дієслова в одному способі замість дієслів в іншому способі
- •Уживання дієслова в одному часі замість дієслів в іншому часі
- •Безособові дієслова
- •Уживання безособових дієслів
- •Найпоширеніші способи творення дієслів
- •Дієприкметник
- •Дієприкметник
- •Активні і пасивні дієприкметники
- •Творення дієприкметників
- •Творення активних дієприкметників теперішнього і минулого часу
- •Творення пасивних дієприкметників минулого часу
- •Уживання дієприкметників
- •Дієприкметниковий зворот
- •Правопис дієприкметників
- •Перехід дієприкметників в іменники
- •Дієприслівник
- •Дієприслівник поєднує ознаки дієслова і прислівника
- •Творення дієприслівників теперішнього часу
- •Творення дієприслівників минулого часу
- •Дієприслівниковий зворот
- •Правильна побудова речень з дієприслівниками
- •Прислівник
- •Розрізнення прислівників та інших частин мови
- •Розряди прислівників за значенням
- •Групи прислівників за походженням
- •Способи творення прислівників
- •Ступені порівняння прислівників
- •Вищий ступінь
- •Найвищий ступінь
- •И,і в кінці прислівників
- •Прийменник
- •Групи прийменників за походженням
- •Групи прийменників за будовою
- •Розрізнення прийменників і префіксів
- •Розряди прийменників за значенням
- •Синонімія прийменників
- •Сполучник
- •Групи сполучників за значенням (роллю в мові)
- •Види сурядних сполучників
- •Види підрядних сполучників
- •Групи сполучників за будовою
- •Групи сполучників за способом уживання
- •Групи сполучників за походженням
- •Розрізнення сполучників та однозвучних сполучень слів
- •Розрізнення сполучників та сполучних слів
- •Розряди часток за значенням
- •Види модальних часток
- •Групи часток за походженням
- •Групи часток за будовою
- •Розрізнення часток та інших частин мови
- •Групи вигуків за значенням
- •Групи вигуків за походженням
- •Правопис вигуків та звуконаслідувальних слів
- •Розділові знаки при вигуках
- •Синтаксис
- •С ловосполучення
- •Типи підрядного зв’язку слів у словосполученні
- •Види словосполучень за вираженням головного слова
- •Види словосполучень за значенням
- •За наявністю ускладнень
- •Головні члени речення – підмет і присудок
- •Способи вираження простого підмета:
- •Способи вираження складеного підмета:
- •Способи вираження простого дієслівного присудка
- •Складні випадки узгодження підмета з присудком
- •Другорядні члени речення
- •Означення
- •Додаток
- •Обставина
- •Інфінітив у ролі другорядних членів речення
- •Односкладне речення
- •Порядок слів у реченні
- •Складне речення
- •Складносурядне речення
- •Складнопідрядне речення
- •Види складнопідрядних речень
- •Спр з підрядною частиною обставинною
- •Складнопідрядні речення з кількома підрядними
- •Розділові знаки у складнопідрядному реченні
- •Безсполучникове складне речення
- •Стилістика
- •Функції мови
- •1. Комунікативна функція
- •2. Ідентифікаційна функція
- •3. Експресивна функція
- •4. Імпресивна функція
- •5. Гносеологічна функція
- •6. Мислетворча (мислеоформлювальна) функція
- •Мовна норма
- •Стилі мовлення
- •Розмовний стиль
- •Публіцистичний стиль
- •Науковий стиль
- •Художній стиль
- •Конфесійний стиль
- •Епістолярний стиль
- •Офіційно-діловий стиль
- •Загальна характеристика стилів
- •Типи мовлення
- •Основні засоби фоностилістики
- •Лексичні засоби стилістики
- •Морфологічні засоби стилістики
- •Синтаксичні засоби стилістики
- •Орфографія
- •Принципи української орфографії
- •Ненаголошені голосні Ненаголошені а, о
- •Ненаголошені е, и
- •Чергування у – в, і – й
- •Позначення на письмі приголосних звуків у коренях слів
- •Зміни приголосних при творенні слів на межі морфем
- •Спрощення у групах приголосних
- •Подвоєння і подовження букв на позначення приголосних звуків
- •Уживання апострофа
- •Уживання м’якого знака
- •Буквосполучення йо, ьо
- •Правопис префіксів
- •Правопис суфіксів
- •Написання складних слів (іменників та прикметників)
- •Правопис прикладок
- •Написання складних прислівників
- •Зверніть увагу на написання таких прислівників
- •Правопис часток
- •Правопис частки не
- •Правопис частки ні
- •Правопис прийменників
- •Уживання прийменників з, із, зі(зо)
- •Уживання великої букви
- •Правопис слів іншомовного походження Букви и, і, ї у словах іншомовного походження
- •Подвоєння у словах іншомовного походження
- •Уживання м’якого знака
- •Уживання апострофа
- •Правопис букви у
- •Правила передавання на письмі російських власних назв
- •Написання російських прізвищ прикметникової форми
- •Пунктуація
- •Розділові знаки у кінці речення
- •Розділові знаки при стверджувальних та заперечних словах
- •Тире між підметом і присудком
- •Тире не ставиться
- •Розділові знаки у простому ускладненому реченні. Однорідні члени речення
- •Розділові знаки при відокремлених членах речення
- •Відокремлення означень
- •Відокремлення прикладок
- •Відокремлення додатків
- •Відокремлення обставин
- •Відокремлення порівняльних зворотів
- •Відокремлення уточнюючих членів речення
- •Розділові знаки у реченнях, ускладнених звертаннями, вставними і вставленими конструкціями
- •Розділові знаки при прямій мові, діалозі, цитатах
- •Для допитливих Лексичне значення окремих префіксів та перших частин слів іншомовного походження
- •Лексичне значення деяких других частин слів іншомовного походження
- •Суфікси збірних іменників
- •Прикладки-топоніми
- •Узгодження топонімів-прикладок з номенклатурними словами
- •Не узгоджуються з номенклатурними словами
- •Невідмінювані топоніми
- •Утворення іменників на позначення назв жителів міст
- •Утворення назв жителів множинної форми
- •Утворення назв жителів чоловічого роду
- •Утворення назв жителів жіночого роду
- •Уживання окремих катойконімів
- •Складні випадки написання та відмінювання українських прізвищ Написання українських прізвищ
- •Відмінювання українських прізвищ
- •1. Відмінюються:
- •Прикметники, утворені від складних і складених власних назв
- •Написання разом.
- •Написання через дефіс.
- •Перехід дієприкметників у прикметники
- •Значення окремих займенників
- •Поділ прислівників за морфологічною ознакою
- •Правила скорочення слів
- •Генеалогічна класифікація мов світу
- •Індоєвропейська сім’я
- •Перелік використаної літератури
Зразки відмінювання іменників іі відміни Чоловічий рід
Однина
Відм. |
Тверда група |
М’яка група |
Мішана група |
|||
Н. |
сніг |
батьк-о |
учень |
край |
дощ |
газетяр |
Р. |
сніг-у |
батьк-а |
учн-я |
кра-ю |
дощ-у |
газетяр-а |
Д. |
сніг-ові (у) |
батьк-ові (у) |
учн-еві(ю) |
кра-єві |
дощ-у |
газетяр-еві (у) |
З. |
сніг |
батьк-а |
учн-я |
край |
дощ |
газетяр-а |
О. |
сніг-ом |
батьк-ом |
учн-ем |
кра-єм |
дощ-ем |
газетяр-ем |
М. |
(на) сніг-у |
батьк-ові (у) |
учн-еві(ю) |
кра-єві |
дощ-і(еві) |
газетяр-еві(у) |
Кл. |
сніг-у |
батьк-у |
учн-ю |
кра-ю |
дощ-е |
газетяр-е |
Множина
Відм. |
Тверда група |
М’яка група |
Мішана група |
|||
Н. |
сніг-и |
батьк-и |
учн-і |
кра-ї |
дощ-і |
газетяр-і |
Р. |
сніг-ів |
батьк-ів |
учн-ів |
кра-їв |
дощ-ів |
газетяр-ів |
Д. |
сніг-ам |
батьк-ам |
учн-ям |
кра-ям |
дощ-ам |
газетяр-ам |
З. |
сніг-и |
батьк-ів |
учн-ів |
кра-ї |
дощ-і |
газетяр-ів |
О. |
сніг-ами |
батьк-ами |
учн-ями |
кра-ями |
дощ-ами |
газетяр-ами |
М. |
сніг-ах |
батьк-ах |
учн-ях |
кра-ях |
дощ-ах |
газетяр-ах |
Кл. |
сніг-и |
батьк-и |
учн-і |
кра-ї |
дощ-і |
газетяр-і |
Середній рід
Однина
Відм. |
Тверда група |
М’яка група |
Мішана група |
|
Н. |
слов-о |
мор-е |
читанн-я |
вогнищ-е |
Р. |
слов-а |
мор-я |
читанн-я |
вогнищ-а |
Д. |
слов-у |
мор-ю |
читанн-ю |
вогнищ-у |
З. |
слов-о |
мор-е |
читанн-я |
вогнищ-е |
О. |
слов-ом |
мор-ем |
читанн-ям |
вогнищ-ем |
М. |
слов-і |
(на) мор-і |
читанн-і |
вогнищ-і |
Кл. |
слов-о |
мор-е |
читанн-я |
вогнищ-е |
Множина
Відм. |
Тверда група |
М’яка група |
Мішана група |
|
Н. |
слов-а |
мор-я |
читанн-я |
вогнищ-а |
Р. |
слів |
мор-ів |
читань |
вогнищ |
Д. |
слов-ам |
мор-ям |
читанн-ям |
вогнищ-ам |
З. |
слов-а |
мор-я |
читанн-я |
вогнищ-а |
О. |
слов-ами |
мор-ями |
читанн-ями |
вогнищ-ами |
М. |
слов-ах |
(на) мор-ях |
читанн-ях |
вогнищ-ах |
Кл. |
слов-а |
мор-я |
читанн-я |
вогнищ-а |
При відмінюванні іменників другої відміни зверніть увагу:
1. У називному відмінку множини паралельні закінчення мають іменники чоловічого роду: вуса – вуси, рукава – рукави, хліба (злакові рослини) – хліби (хлібини), хазяї (чоловіки) і хазяїни (господарі). Але! Тільки вівса, тати (від тато).
Зверніть увагу! Н.в. множини від іменника середнього роду дно – дена.
2. У родовому відмінку множини окремі іменники чоловічого роду мають закінчення -ей: гостей, коней.
Примітка. Деякі іменники мають і нульове закінчення (), і закінчення -ів: (кіло)ватів і (кіло)ват, сім днів і сім день, сто разів і сто раз, солдатів – солдат, циганів – циган, чоловіків – чоловік (в значенні осіб). Але! Чобіт; днів сім, разів сто (іменники перед числівниками).
3. У родовому відмінку множини майже всі іменники середнього роду на –о, -е мають нульове закінчення: ден (від дно), вікон, коліс. Але! Іклів, морів, полів (рідше піль). Закінчення -ів, -їв має частина іменників середнього роду на -я: відкриттів, почуттів, життів, сприйняттів, сузір’їв.
Зверніть увагу! Закінчення -ей мають: очей (і віч), плечей (і пліч).
4. У давальному відмінку однини іменники чоловічого та середнього роду, що означають малих істот, мають закінчення -ові, -у (для твердої групи) та -еві(-єві), -ю (для м’якої та мішаної груп): будинкові, будинку; добродієві, добродію; ягняткові, ягнятку.
Зверніть увагу! Коли в тексті є поряд кілька іменників чоловічого роду у формі давального відмінка однини, то для уникнення одноманітних відмінкових закінчень слід спочатку вживати закінчення -ові, -еві (-єві), а тоді у (-ю): Іванові Франку, Олесеві Гончару.
5. У знахідному відмінку однини іменники, що означають істоти та персоніфіковані явища, мають форму, що й у Р.в: коня, хлопця, доповідача. Іменники-неістоти мають форму, однакову з формою Н.в.: берег, жаль, край.
Зверніть увагу! Назви побутових предметів мають паралельні закінчення: ніж – ножа, олівець – олівця.
6. В орудному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ом, -ем (-єм), -ям, -им.
а) закінчення -ом мають усі іменники чоловічого та середнього роду твердої групи; -ем (після голосного та апострофа -єм) – іменники м’якої та мішаної груп (крім іменників середнього роду на –я): братом, містом, селом; бійцем, плащем, секретарем; солов’єм, урожаєм.
б) закінчення -ям мають усі іменники середнього роду на –я: життям, знанням, листям.
в) закінчення -им мають:
1) прізвища на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн): Виноградовим, Ільїним, Лесиним.
Але: неслов’янські прізвища мають закінчення -ом: Дарвіном, Чапліном.
2) географічні назви на -ов, -ев (-єв), -ин (-їн), що відмінюються як прикметники: Горошиним, Михайлівським.
Але: якщо вони відмінюються як іменники, то мають закінчення -ом: Бородіном, Голосієвом, Києвом.
7. В орудному відмінку множини іменники другої відміни чоловічого роду мають закінчення -ами – для іменників твердої та мішаної груп, -ями – для іменників м’якої групи: шахтарями, товаришами.
Зверніть увагу! Окремі іменники паралельно із закінченнями -ами, -ями, -има мають закінчення -ми: чобітьми – чоботями й чоботами, гістьми – гостями, кіньми – конями, грішми – грошима; крилами – крильми, колінами – коліньми, колесами – колісьми.
Зверніть увагу! В орудному відмінку множини іменники очі, плечі мають закінчення -има (очима, плечима)
8. У місцевому відмінку іменники чоловічого роду однини мають:
- закінчення –у, (-ю – після голосного) мають: 1) іменники із суфіксами -ак-, -ик-, -ок-, -к(о), що означають неістоти: на літаку, на дощику, у мішку, у війську; хоча припустимі також паралельні форми з -ові: на літакові, на дощикові; 2) односкладові іменники (у Н.в.), якщо наголос переходить на закінчення: у соку, у диму, у бою, на снігу. Але! Мають паралельні закінчення: у гаї (-ю), у краї (-ю), на торзі (-гу), на боку (-ці), у клею (-ї), на мосту (-і), на лугу (-зі), у раю (-ї), на стогу (-зі);
- закінчення -і (-ї – після голосного або апострофа) безсуфіксні іменники, що означають неістоти: у дзьобі, у листі, на місяці, на поверсі, на стовпі;
- закінчення -ові, -еві вживається переважно на означення істот, особливо людей: на братові, на гостеві, на коневі.
Зверніть увагу! Із прийменником по існують паралельні форми закінчення: по Дніпру (-і), по лісу (-і), по столу (-і). Але на позначення часу – тільки –і: по обіді, по закінченні.
Зверніть увагу! У місцевому відмінку можливі варіанти закінчень -у або -і для географічних назв з основою на г, к, х: у Владивостоку (-ці), в Единбургу (-зі), в Карабаху (-сі). Але! У Люксембургу, у Петербурзі, у Лейпцигу, у Цюриху.
9. У кличному відмінку іменники другої відміни мають закінчення -у (-ю), -е.
Закінчення –у мають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами -ик, -ок, -к), іншомовні імена з основою на г, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): батьку, робітнику (і робітниче), синку, ясену (від ясен), Джеку, Людвігу, слухачу, товаришу; також іменники діду, сину, тату.
Закінчення –ю мають іменники м’якої групи: учителю, Грицю, Ігорю, краю, лікарю, ясеню (від ясень). Але! Господи.
Закінчення –е мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники твердої групи із суфіксами -іст, -їст, -ист, -ор, -тор, -атор, -ер, -ир, іменники м’якої групи із суфіксом -ець та деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, і загальні назви з основою на р, ж, дж: Богдане, голубе, режисере, професоре, публіцисте, друже, козаче, орле, Петре, Степане, тесляре, школяре, женче (від жнець), старче (від стара людина), хлопче, шевче (але: бійцю, знавцю, добровольцю, старцю – у значенні «жебрак»).
Примітка. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має як перше слово, так і друге, хоч друге слово може мати й форму називного відмінка: добродію бригадире (бригадир); у звертаннях, що складаються з загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім’я: брате Петре, друже Грицю; у звертаннях, що складаються з загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: друже Петренко; у звертаннях, що складаються з двох власних назв – імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Володимире Хомичу, Галино Іллівно, Маріє Василівно.
У родовому відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення -а (-я), -у (-ю), вибір якого залежить від лексичного значення слова.
Акта (документ) – -у (дія) |
знака (орден) – -у (прикмета) |
|
||
Алжира (місто) – Алжиру (країна) |
інструмента (одного) – -у (збірне) |
|
||
алмаза (окремий кристал; інструмент) – -у(мінерал) |
кадра (особа) – -у (фото, фільму) |
|
||
бала (од. виміру) – -у (танцювальний вечір) |
каменя (одного) – -ю (збірне) |
|
||
Балхаша (місто) – -у (озеро) |
листа (заліза) – -у (рослина) |
|
||
бара (од. виміру) – -у (ресторан) |
листопада (місяця) – -у (дія) |
|
||
більярда (стіл) – -у (гра) |
магазина (пристрій) – -у (крамниця) |
|
||
блока (частина машини) – -у (об’єднання) |
Манчестера (місто) – -у (тканина) |
|
||
бора (свердел) – -у (речовина) |
папера (документ) – -у (матеріал) |
|
||
борта (одягу) – -у (судна) |
потяга (на залізниці) – -у (бажання) |
|
||
булата (зброя) – -у (сталь) |
Рима (місто) – -у (держава) |
|
||
|
-а – тверда та мішана групи; -я – м’яка група |
-у – тверда та мішана групи; -ю – м’яка група |
||
|
1. Назви осіб, звань, посад і под., власні імена та прізвища: пана, хлопця, капітана, декана, учня, композитора, бондаря, школяра, учителя; Сергія, Ігоря, Михайла, Лисенка, Пулюя, Ольжича, а також назви персоніфікованих предметів та явищ: Вітра, Града, Ліса, Мороза, Тумана. 2. Назви тварин, квітів і дерев: бобра, вовка, коня, пса; гладіолуса, нарциса, тюльпана; горіха, дуба, евкаліпта, осокора, ясена. 3. Назви чітких предметів, речей: барабана, гірчичника (але пластиру), замка, ключа, малюнка, ножа, піджака, плаща, портфеля, стільця (але трону). 4. Назви населених пунктів: Берліна, Бомбея, Відня, Житомира, Києва, Лісабона, Лондона, Луцька, Львова. Миргорода, Парижа. 5. Географічні назви з наголосом у Р. відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності –ОВ, -EВ (-ЄВ), -ИН (-ЇН): Дінця, Псла, Дністра, Іртиша, Орла, Дніпра, Пскова, Сиваша, Пирятина. 6. Назви мір довжини, ваги, площі, часу, одиниці енергії, напруги та ін.: акра, метра, грама, карата, літра, центнера, відсотка, гектара, байта, місяця, тижня (але: віку, кварталу, ранку, року, часу), джоуля, вольта, люкса; назви місяців і днів тижня: грудня, жовтня, вівторка, четверга; назви грошових од.: гроша, долара, червінця, фунта, реала, стерлінга, карбованця, шилінга; числові назви: мільйона, десятка. 7. Назви машин та їх деталей: автомобіля, комбайна, трактора, дизеля, кузова, мотора, мотоцикла, поршня. 8. Терміни іншомовного походження, що означають складніші будови чого-небудь, конкретні предмети, символи, знаки, геометричні фігури та їх частини: гурта, карниза, еркера, портика, картуша; апострофа, атома (але ізотопу), дефіса, катода, конуса, номера, радіуса, ромба, сегмента, синуса, шківа тощо, а також українські суфіксальні слова-терміни: відмінка, додатка, займенника, трикутника, чисельника, числівника. 9. Частини тіла, органи: зап’ястка, зуба, рота, пальця, хребта, нігтя, кишківника, шлунка, язика (але: мозку, попереку, стравоходу, паху). Примітки: 1. Без зміни значення слова припускаються паралельні закінчення в таких іменниках: баштана й баштану, стола і столу, плота і плоту, моста й мосту, паркана й паркану, полка й полку, двора і двору, плота – плоту (ненаголошене закінчення –у), гурта й гурту (група), 2. Назви другої частини складених топонімів мають закінчення відповідних іменників: Зеленого Гаю, Красного Лиману, Кривого Рогу, Червоного Ставу, Широкого Яру, Великого Бурлука. |
1. Іменники на позначення речовини, маси, матеріалу: азоту, асфальту, борщу, водню, гасу, квасу, кисню, льоду, меду, пігменту, сиру, спирту, цукру (але хліба). 2. Назви, що означають збірні поняття: акорду, ансамблю, атласу, вишняку, гаю, дуету, хору (але: гуртка, бестселера, кросворда, некролога, табуна, циркуляра, щоденника). 3. Назви трав’янистих рослин, кущів, плодових дерев: барбарису, барвінку, гороху (але: бамбука, банана, вівса), звіробою, кропу, (але: куща, чагаря), щавлю, ячменю. 4. Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: водограю, вокзалу, даху, замку, каналу, метрополітену, Колізею, коридору, мезоніну, (хоча: акведука, ангара, фонтана та з наголосом на закінченні: бліндажа, гаража, Кремля, куреня, млина, пташника, хліва). 5. Назви установ, закладів, організацій та їх підрозділів: інституту, клубу, кооперативу, технікуму, комітету, поштамту, штабу, театру, партеру, факультету, деканату, відділу (але відділка). 6. Назви явищ природи: вітру, вогню, граду, грому, жару, снігу, припливу (але буруна). 7. Назви почуттів та хвороб: болю, гніву, жалю, страху; грипу катару, кашлю, коклюшу, кору, нежитю, отиту, стоматиту, тонзиліту. 8. Іменники на позначення місця, простору: абзацу, байраку, краю, лиману, лугу, майдану, рову, ручаю, світу, сліду, уривку, фронту, яру (але: горба, хутора, берега, острова, пагорба, провулка, пустиря, хребта, шпиля та зменшені форми на –к: ліска, лужка, майданчика, слідка, ставка). 9. Терміни іншомовного походження: хімічні, фізичні, фінансові поняття: аналізу, аудиту, дивіденду, імпульсу, лакмусу, синтезу, ферменту (але спектра); літературознавчі терміни: альманаху, епосу, гімну, жанру, журналу, міфу, нарису, образу, памфлету, роману, синтаксису, стилю, сюжету, фейлетону. 10. Назви видів спорту, ігор і танців: альпінізму, біатлону, бобслею, боксу, слалому, тенісу, футболу; вальсу, галопу, краков’яку, менуету, полонезу, танку, танцю (але: аркана, гопака, козачка, тропака). 11. Назви процесів, станів, властивостей, ознак, явищ суспільного життя: авралу, бігу, варіанту, виду, винятку, дисонансу, догмату, достатку, експорту, ідеалу, інтересу, ляпасу, мажору, міражу, мінімуму, максимуму, моменту, писку, піку, піруету, принципу, прогресу, процесу, рейсу, руху, світогляду, сорту, спорту, способу, роду, складу, стану, толку, хисту, ходу, фрахту, шуму(але: ляпанця, паса, парадокса, пікніка, прочухана, ривка, стрибка, стусана, тягаря, рівня, феєрверка, фокуса, хабара). 12. Політичні, суспільні, громадські, мистецькі та інші формації, течії, напрямки й под. із закінченням на -ізм (-изм): абстракціонізму, імперіалізму, комунізму, кубізму, лібералізму, нацизму, популізму, реалізму, соціалізму, фашизму, федералізму. 13. Складні безсуфіксні слова (крім назв істот): водогону, вододілу, живопису, манускрипту, родоводу, рукопису, суходолу, трубоводу, телефону, телеграфу (але: пароплава, електровоза, телевізора, телетайпа). 14. Більшість префіксальних іменників: вибою, випадку, вислову, відбою, заробітку, затору, запису, опіку, побуту, поспіху, поштовху, прибутку, прикладу, усміху. 15. Назви річок (окрім зазначених у п. 5 на -а, -я), озер, гір, гірських систем, вулканів, течій, проток, островів, півостровів, країн, областей, регіонів, графств, пустель, лагун, мисів і т. ін.: Бугу, Дону, Дунаю, Нілу; Байкалу, Мічигану, Світязю; Везувію, Паміру; Криму, Кіпру, Криту, Мадагаскару, Сахаліну; Босфору; Сибіру, Китаю, Іраку. |
||