Визначення роду незмінюваних іменників

№

Незмінювані іменники

Правило

Приклади

1.

В абревіатурах

а) за основним словом словосполучення, від якого утворена абревіатура;

б) за типом відмінювання окремі складноскорочені слова (зазвичай загальні назви) належать до чоловічого роду.

А) Київська ГЕС (електростанція – жін. рід); Рівненський ДГУ (університет – чол. рід);

б) міський загс, рівненський вуз, сувора ВАК.

2.

У словах іншомовного походження

а) назви неістот – середній рід;

вдале інтерв’ю, просторе фойє.

Винятки: сироко, торнадо (назви вітрів) – чол. рід; авеню (вулиця), кольрабі (капуста), салямі (ковбаса), комі, хінді, бенгалі, суахілі (мови) – жін. рід.

б) назви тварин – чоловічий рід (крім випадків, коли в тексті є вказівка на стать тварини);

маленький поні, розумний шимпанзе

Винятки: цеце (жін. рід), колібрі (чол. і жін. рід).Колі

в) назви осіб чоловічої статі – чоловічий рід, жіночої – жіночий;

Гейне, аташе, мосьє, маестро – чол. рід; Анна Зегерс, міс, леді, мадам – жін. рід.

г) у власних назвах – за родовою назвою.

Древнє Тбілісі (місто – сер. рід), високогірна Перу (країна – жін. рід), цікава «Таймс» (газета «Таймс» - жін. рід).

3.

Українські жі­ночі прізвища з основою на приголосний та -о

ці іменники вказують на осіб жіночої статі, тому належать до жіночого роду.

Вродлива (Алла) Мазур, весела (Юлія) Дмитренко.

Але! Веселий Дмитренко, розумний Мазур (про чоловіків).

Відміна

Рід

Закінчення

Приклади

І

чоловічий

-а; -я

Микола, суддя, Ілля, Микита.

жіночий

-а; -я

ластівка, мама, доля, воля.

спільний

-а; -я

соня, нечепура, сирота.

Зверніть увагу! До цієї групи також належать іменники із закінченням –е, якщо вони походять від іменників жіночого роду: хатище (від хата), бабище (від баба), ручище (від рука).

II

чоловічий

Нульове; -о

край, степ, кінь, дядько, батько, Дніпро, Павло, Шевченко.

середній

-о; -е; -я

слово, село, горе, поле, стано­вище, прагнення, зав­зяття, листя.

Тільки іменники І та ІІ відмін мають поділ на групи – тверду, м’яку і мішану.

III

жіночий

нульове

зустріч, подорож, ніжність, кров + мати.

IV

середній

-а; -я (при відміню­ванні з’являється один із суфіксів -ат, -ят-, -ен-).

Здебільшого до цієї відміни належать назви маленьких істот.

Кошеня (кошеняти) курча (курчат) дівча (дівчати), плем’я (племені), вим’я (вимені), ім’я (імені).

Порівняйте! Кошеня (IV) – кошенятко (ІІ); дівча (IV) – дівчатко (ІІ). Дівчатко, кошенятко – іменники середнього роду, які вказують на маленьку істоту, але вони мають закінчення –о і суфікси -ат, -ят- з’являються не при відмінюванні, а присутні вже у початковій формі!

Тверда

М’яка

Мішана

Основа слова закінчується на твердий приголосний: м’ята, весна, вес­нянка, дуб, клен, батько.

Основа слова закінчується на м’який при­голосний: земля, стеля, пше­ниця, учитель, гай, си­тець, читання, життя.

Зверніть увагу! До цієї групи належать іменники середнього роду із закінченням –е: море, поле.

Основа слова закінчується на шиплячий приголосний: круча, суша, миша, площа, дощ, плече.