Морфологія частини мови

№

Частина мови

Лексичне значення

Питання

Синтаксична роль

Приклади

Самостійні

1.

Іменник

назва предмета

хто? що?

всіма членами речення

мама, син, Україна, земля

2.

Прикметник

ознака предмета

який? чий?

означення,

присудок, іноді підмет

рідний,

безмежний,

батьків

3.

Числівник

число, кількість предметів, поря­док при лічбі

скільки? котрий?

всіма членами речення

десять, шостий

4.

Займенник

вказує на пре­дмет, ознаку, кі­лькість, але не називає їх

хто? що?

який?

чий? котрий? скільки?

всіма членами речення

ми, ніщо, будь-який, весь, той

5.

Дієслово

дія, стан предмета

що роби­ти? що

зробити?

всіма членами речення

милувати­ся, замис­люватися

6.

Прислівник

ознаки дії,

предмета, іншої

ознаки

як? де?

коли?

навіщо?

обставина

весело, тут,

вчора,

на щастя

Службові

7.

Прийменник

служить для зв'язку слів у словосполученні і ре­ченні

перед, над, поза

8.

Сполучник

з'єднує однорідні члени речення, прості речення у складному

і, але, бо, як

9.

Частка

надає додаткові відтін­ки, утворює окремі гра­матичні форми

атож, ні, хіба, якраз, тільки

Вигук

10.

Вигук

виражає почуття, емоції, волевиявлення

підмет, додаток

ах, ох, алло, ура, бух

Власна назва

Загальна назва

Назва окремої істоти або одиничного предмета: Оксана, Васильович, Зевс, Різдво, «Дніпро» (журнал)

Позначає ряд подібних речей, істот, явищ, понять тощо: стіл, грім, дружба, погода, синь.

Зверніть увагу! Окремі загальні іменники переходять у власні : земля (ґрунт) – Земля (планета), гончар (професія) – Гончар (прізвище); а власні у загальні: Ампер, Вольт, Рентген (прізвища) – ампер, вольт, рентген (одиниці виміру). Про написання власних назв див. у розділі «Орфографія»!

Зверніть увагу! Не слід плутати власні назви із словосполученнями, які є назвами: Біла Церква, Тихий океан, Восьме березня, - бо у такі назви входять й слова інших частин мови.

Істота

Неістота

Назви осіб, тварин, міфічних створінь (які усвідомлюються як людино- або твариноподібні), назви померлих (крім труп), страв, шахових фігур, карт: людина, Борис, собака, мавка, циклоп, мрець, небіжчик, покійник, рак (варений), курка (смажена), пішак, туз, дама.

Назви неживих предметів, мікроорганізмів, явища природи, абстрактні поняття, сукупності людей чи тварин, тощо: ліс, гори, дерево, дім, вірус, бактерія, отара, гурт, натовп, табун, блискавка, молоко, християнство.

Абстрактні

Конкретні

Називають узагальнені поняття, які не сприймаються органами чуття (слухом, зором, дотиком), а існують лише у свідомості носіїв мови + назви мір та ваги: вчинок, біг, швидкість, добро, метр, кілограм, правда, сентименталізм, причина, хитрощі, дебати, кошти.

Виражають поняття, які сприймаються органами чуття (слухом, зором, дотиком). При цьому зовсім не обов’язково, щоб вони були реально існуючими, адже достатньо, щоб носій мови уявляв їх собі як відчутні: берег, вода, стіл, мило, міраж, русалка, шапка-невидимка, Тернопіль, Дніпро, дощ, вітер, ліс, учень, звук.

Зверніть увагу! Більшість абстрактних іменників – це похідні слова, утворені від прикметників та дієслів за допомогою суфіксів –ість, -ств(о), -зтв(о), -цтв(о), -нн(я), -енн(я), -от(а), -изм, -ощ(і) тощо: якість, суспільство, убозтво, туризм, лінощі, мислення, вміння, дрімота.

Збірні іменники

Іменники з кількісним значенням

Називають сукупність однакових або подібних істот чи предметів, які сприймаються як одне ціле і не піддаються лічбі: молодь, дітвора, комашня, птаство, коріння, листя, голота, юнь, хмиз, знать.

Називають сукупність однакових або подібних істот чи предметів, які сприймаються як одне ціле і піддаються лічбі (тобто від них можна утворити множину): хор – хори, ліс – ліси, ряд – ряди, група – групи.