Фразеологія

Фразеологія – розділ мовознавства, який вивчає стійкі сполучення слів, їх функціонування у мові та походження.

Фразеологізм – це стійке сполучення слів, що побудоване як словосполучення чи речення і характеризується злитістю компонентів, цілісністю значення та автоматичною відтворюваністю у мовленні.

За ступенем злитості значень слів у фразеологізмі стійкі сполучення поділяють на:

Фразеологічне зрощення	Фразеологічна єдність	Фразеологічне сполучення	Фразеологічний вираз
Стійке сполучення слів, значення якого не випливає зі значень окремих слів. Логіка поєднання цих слів із сучасного погляду є незрозумілою.	Стійке сполучення слів, про значення якого можна здогадатися зі значень окремих слів.	Стійке сполучення слів, значення якого випливає зі значень слів, що входять до його складу. До їх складу входять слова, що виявляють значення фразеологізму лише з окресленим колом слів.	Стійке сполучення слів, яке у процесі мовлення відтворюється як цілісна мовна одиниця, хоча всі слова, що входять до нього, мають вільне, незв’язане значення. До них також належать прислів’я, приказки, крилаті вислови та мовні кліше.
Точити ляси, піймати облизня, бити байдики.	Як у рот води набрати – мовчати (бо з водою у роті говорити не можна).	Брати участь, брати слово, брати зобов’язання (пор. із брати книгу).	Порядок денний, перейти рубікон, яблуко розбрату, сила тяжіння; хто рано встає, тому Бог подає; І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь Т.Ш.).

Фразеологізми вступають у синонімічні, антонімічні, патронімічні відношення між собою.

Фразеологізми-синоніми: ні се ні те – ні риба ні м'ясо, ні пава ні ґава; одним миром мазані, одного поля ягода, з одного тіста, два чоботи – пара, яке їхало – таке здибало, яблуко від яблуні не відкотиться тощо.

Фразеологізми-антоніми: жити душа в душу – жити, як кішка із собакою; ні пари з уст – дзвонити в усі дзвони; стріляний горобець – молоко на губах не всохло; пасти задніх – вести перед тощо.

Фразеологізми-пароніми: пошити в дурні – пошитися в дурні, збити з пантелику – збиватися з пантелику.

Джерела походження фразеологізмів

1. Релігія (умивати руки, тайна вечеря, хай буде світло, нести свій хрест, не мине чаша сія, змій-спокусник).

2. Античність (діогенова бочка, гордіїв вузол, троянський кінь, прокрустове ложе, я знаю тільки те, що нічого не знаю, геєна вогненна, сизифова праця).

3. Давньоруські джерела (іду на ви, матір городів руських, напитися шоломом із Дону, мертві сорому не ймуть, ляжемо кістьми, викинути ідола в Дніпро, плач Ярославни).

4. Світова література (тисяча й одна ніч, каліф на годину, вогнем і мечем, держава – це я, бути чи не бути).

5. Українська література ( вітер з України, вогонь в одежі слова, всякому городу нрав і права, нове життя нового прагне слова, сонячні кларнети, коні не винні, троянди й виноград, мужича правда є колюча).

6. Мова представників різних професій і різних видів діяльності:

   • ковальство (кувати залізо, поки гаряче);

   • бухгалтерія (не відходячи від каси, в повному ажурі);

   • фармакологія, медицина (точно, як в аптеці; як мертвому припарки, заговорювати зуби);

   • гончарство (не святі горшки ліплять);

   • рибальство, мисливство (клюнув на гачок, дрібна рибка; залягти в барліг, узяти слід);

   • духівництво (підвести під монастир, відпустити гріхи);

   • скотарство (бикам хвости крутити; кому що, а курці просо);

   • картярство (іти ва-банк, випала козирна карта);

   • торгівля (дати здачі, показати товар лицем);

   • мірошництво (меле, як порожній млин, потрапити під жорна, усе перемелеться);

   • музика, театр (грати першу скрипку; грати свою роль, за лаштунками);

   • фізика, хімія (точка опори, питома вага; випасти в осад);

   • транспорт (легше на поворотах, натиснути на газ) тощо.

Цікавими і малодослідженими є фразеологізми, де фігурують імена та прізвиська людей: Іван (Антипко) безп’ятий – чорт, Микита хрунь – підлабузник, Юрова собака – ведмідь, Іванова хата – в’язниця, Сухий Мартин – рушниця, Зелена Олена – кропива, Михайло незгадайло – забудько, кисла Оришка – плаксій, Євин накоренок – жіноцтво, Химині кури, Мотрині яйця – нісенітниця, Лис Микита – хитрун, Дем’янова юшка – зайвина, Охрімова свитка – нестача; Це та Солоха, що кури полоха, Хома не без ума: не жінку б’є, а тещу; послати туди, куди Макар телят не ганяв; Василь бабі сестра в третіх, а я йому баба; до Параски, як до праски тощо.