4 Дослідження ринку інформаційних ресурсів і послуг. Дослідження ринку інтерактивних послуг

4.1 Формування та особливості ринку інформаційних ресурсів та послуг

Отримання інформації із зовнішнього середовища – одна з умов виживання людини як виду. В без інформаційному полі людина не може існувати і тим більше займатися певного роду діяльністю. За тисячі років змінилися інформаційні потреби та способи отримання інформації. Але, крім цього, інформація за цей час накопичувалась у вигляді знань у різних сферах суспільного життя. І саме інформаційний ресурс в усіх сферах є одним з основних, оскільки є механізмом перетворення знань у систему, яка, в свою чергу, впливає на всі сторони життя.

Суспільство має два види нематеріальних ресурсів: час, який невпинно спливає, та знання, які тільки нагромаджуються, ніколи не зникають і здатні до матеріалізації. Відповідно, чим більший обсяг знань здобувається та матеріалізується в одиницю часу, тим вищий темп задоволення матеріальних і духовних потреб людей, тим ефективніше використовуються ці ресурси. Інформаційні ресурси, як і інформаційні продукти, з безкоштовних інформаційних послуг поступово перейшли у категорію інформаційного товару і стали предметом купівлі-продажу, тобто об’єктами ринку.

До ринку інформаційних ресурсів також входить і ринок інформаційних продуктів. Під ринком інформаційних продуктів і послуг розуміють створення різної інформації, баз даних на машинозчитуючих носіях (дискетах, CD-ROM) та їх реалізацію через мережі телекомунікацій, канали телебачення, а також надання телекомунікаційними та комп’ютерними мережами послуг з передавання, отримання, зберігання та обробки електронної інформації.

Особливості ринку ІПП залежать головним чином від характеристик продуктів, запропонованих користувачу, а також від характеру та важливості суспільних і власних потреб, які вони задовольняють.

До основних проблем формування ринку ІПП слід віднести такі:

• інформаційне відображення ринку у вигляді маркетингових досліджень, рекламних бюлетенів та класифікаторів, окремих інформаційних повідомлень, каталогів, довідників;

• створення мережі банків даних про різні види обчислювальної, організаційної та комунікаційної техніки, програмного забезпечення та послуг;

• економічний аналіз двосторонніх і багатосторонніх відносин у контексті “виробник-користувач”, вивчення їх стійкості на основі залежності “ціна-конкурентоспроможність”;

• формування економічного регулювання ринкових відносин щодо створення та розповсюдження ІПП на різних рівнях.

На ринку інформації можна виділити три основні сектори:

1. Сектор ділової інформації, який охоплює:

   • біржову та фінансову інформацію – про котирування цінних паперів, валютні курси, облікові ставки, ціни, ринки товарів, капіталів, інвестицій, яка надається біржами, спеціальними службами біржової та фінансової інформації, брокерськими компаніями, банками;

   • економічну та статистичну інформацію – числову, економічну, демографічну, соціальну (у вигляді рядів динаміки, прогнозних моделей та оцінок), яку надають державні служби, а також компанії, зайняті дослідженням, розробками та консалтингом;

   • комерційну інформацію – про компанії, фірми, корпорації, напрями їх роботи та продукцію, ціни, фінансовий стан, зв’язки, угоди, керівників і т. ін.;

   • ділові новини в галузі економіки та бізнесу, які надаються спеціальними інформаційними службами.

2. Сектор інформації для спеціалістів, який охоплює:

• професійну інформацію – спеціальні дані та інформацію для юристів, лікарів, інженерів тощо;

• науково-технічну інформацію – документальну, реферативну, довідкову, бібліографічну, дані зі сфери фундаментальних і прикладних природничих, технічних і суспільних наук, галузей виробництва та наукової діяльності;

• першоджерела – організація доступу до джерел інформації через бібліотеки та спеціалізовані служби, можливості придбання першоджерел, отримання їх в електронному вигляді.

3. Сектор масової користувацької інформації – новини, послуги на основі сучасних телекомунікацій. Шалене зростання обсягів використовуваної інформації не тільки розширює можливості інформаційних середовищ, підвищує продуктивність їх обчислювальних ресурсів, але й породжує нові проблеми, одна з яких – системи зберігання даних. Потреба в таких системах останнім часом стрімко збільшується. Це пов’язано із зростаючими темпами реінжинірингу бізнес-процесів у корпораціях (за оцінками експертів, обсяги корпоративних даних щорічно збільшуються на 75-150%). У великих компаніях кошти, виділені на системи зберігання даних, становлять близько половини всіх витрат на інформатизацію і, за деякими прогнозами, в найближчі роки їх частка збільшиться до 75%, тобто системи зберігання даних переходять до категорії масових, що для їх виробників означає необхідність переходу до нових маркетингових стратегій. Існує ціла низка технологічних факторів, один з яких – перенесення багатьох функцій, використовуваних системами зберігання даних, на апаратний рівень. Це сприятиме наближенню технологій до категорії масових. Поширення систем зберігання даних вимагає стандартизації, яка б дала змогу компаніям застосовувати в своїх інформаційних середовищах продукти від різних виробників. До інформаційних продуктів масового попиту можна віднести бази даних разом із системами управління та засобами пошуку інформації. Наприклад, для інформаційно-пошукових систем (ІПС) є їх актуальність, яка визначається оновленістю баз даних. Існує три основних способи оновлення інформації в базі даних:

- оновлення інформації використовуючи модем. Користувач може отримувати інформацію електронною поштою; таким чином постачаються зміни та доповнення до баз даних. Перевага: оперативність. Недолік: проблеми каналів зв’язку в Україні;

- використання дискет із змінами і доповненнями, які надсилаються користувачу. Це надійний і простий спосіб, але періодичність оновлення - не частіше одного разу на тиждень;

- постачання цілковито оновлених баз даних на оптичних дисках – CD-ROM. Перевага: немає необхідності зберігати бази даних на жорсткому диску комп’ютера. Недолік: оновлення компакт-дисків не частіше одного разу на місяць.

- інший спосіб передавання даних – доставка кур’єрською поштою.