Кількість спеціальних навчальних закладів та учнів, що навчаються в них

Назва закладу	К-ть закла дів	К-ть учнів, тис.
Школи-інтернати (школи) для розумово відсталих дітей	234	32,2
Школи-інтернати для сліпих дітей	6	0,8
Школи-інтернати (школи) для дітей з порушеннями зору	29	4,3
Школи-інтернати для глухих дітей	ЗО	3,1
Школи-інтернати (школи) для дітей з порушеннями слуху	27	3,2
Школи-інтернати для дітей з порушеннями опорно-рухового апарата	20	2,3
Школи-інтернати для дітей з тяжкими порушеннями мовлення	16	3,1
Школи-інтернати (школи) інтенсивної педагогічної корекції (для дітей із затримкою психічного розвитку)	34	5,1

Аналіз якісних змін у мережі спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів (спеціальних шкіл, шкіл- інтернатів, навчально-виховних комплексів об'єднань, навчально-реабілітаційних центрів), класів у загальноосвітніх школах свідчить про вплив на її формування об'єктивних і суб'єктивних факторів: Так, порівняно з 2000/01 навчальним роком кількість спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл- інтернатів) зросла з 391 до 397, проте кількість вихованців у них зменшилася — з 61,2 тис. осіб до 56,1 тис. осіб. Зменшення контингенту учнів (вихованців) у інтернатних закладах пояснюється тим, що учні з особливостями розвитку навчаються в загальноосвітніх школах разом зі своїми эовесниками.

Підтримуючи входження України в Європейську спільноту, Міністерство освіти і науки України та Академія педагогічних наук України як основні «законодавці» освітньої політики стосовно освіти дітей з особливими потребами поступово відходять від чинної системи закритих спеціальних закладів освіти (школи-інтернати, спеціальні освітні заклади), що дісталась у спадок Україні від колишнього Радянського Союзу з його цінностями «ідеального суспільства», до більш демократичної системи інклюзивного навчання..

На сьогодні в Україні відсутні повні статистичні дані про кількість дітей з особливими освітніми потребами, які інтегровані в загальноосвітні навчальні заклади України. Це засвідчує, що таке інтегрування відбувається стихійно, а інклюзивна форма навчання потребує системної розбудови. Нині психолого-медико-педагогічними консультаціями обласного та міського рівня виявлено значну кількість дітей, що мають психофізичні порушення, значна частина з них перебуває у звичайних загальноосвітніх закладах. Всього у регіонах — 8 907 492 дітей, із них 12,2 % дітей з особливими потребами .

Кількість виявлених дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку (за регіонами), у %

1. Донецька обл.. — 9,7%

2. Харківська обл.. — 16,4%

3. Дніпропетровська обл.. — 11,7%

4. Львівська обл. — 8,9 %

5. Одеська обл. — 11,0%

6. Вінницька обл. — 15,0 %

7. м. Київ - 2,2 %

8. Запорізька обл. — 11,9%

9. Івано-Франківська обл. — 26,8 %

10. Луганська обл. — 8,0%

11. Миколаївська обл. — 6,4%

12. Рівненська обл. — 8,5%

13. Закарпатська обл. — 6,4%

14. АР Крим-5,5%

15. Київська обл. — 6,5%

16. Полтавська обл. — 18,0%

17. Черкаська обл. — 18,1%

18. Тернопільська обл. — 16,2%

19. Волинська обл. — 5,9%

20. Хмельницька обл. 6,5 %

21. Чернівецька обл. — 22,7%

22. Херсонська обл. — 18,7%

23. Кіровоградська обл. — 5,8 %

24. Сумська обл.. - 8,9 %

25. Житомирська обл. — 27,8%

26. Чернігівська обл. — 29,6 %

27. м. Севастополь — 29,6 %

Як засвідчують представлені ПМПК дані, кількість дітей з психофізичними порушеннями в регіонах значно різниться, досить відмінні показники засвідчують, що надані дані хибують на неточність, а система виявлення дітей з особливими освітніми потребами потребує осучаснення й реформування.