Кількість учнів з особливими освітніми потребами в центральноєвропейських країнах пропорційно до повноінтегрованих учнів

Очевидним є те, що в усіх чотирьох країнах інклюзивне навчання є досить поширеною формою здобуття освіти і неповносправними.

Нещодавно у цій країні розпочалось інтегрування учнів і розумовою відсталістю, як найбільш складної категорії дітей для залучення, в то й же час школярі з поведінковими порушеннями в основному здобувають освіту в інклюзивному середовищі.

Таблиця 1.2.

Кількість інтегрованих учнів в Угорщині

Тип порушень	Частка інтегрованих учнів, у %
Порушення слуху	41
Порушення зору	45
Фізичні вади	61
Легка розумова відсталість	3,5
Середня розумова відсталість	2
Поведінкові порушення	92,4

Навчальні заклади	Частка дітей, у %
Дошкільні заклади (3—бр.)	73
Загальні школи (6—14р.)	34
Середні школи (14—18р.)	20

Таблиця 1.3.

Вік інтегрованих дітей з особливими потребами

Найбільше дітей з особливими потребами саме в дошкільному віці перебувають разом зі своїми однолітками, найменша частка інтегрованих учнів з особливими освітніми потребами старших класів.

Аналітичні дані засвідчують, що ставлення вчителів загальноосвітніх шкіл до роботи з учнями з особливими потребами значною мірою залежить від їхнього досвіду, від рівня фахової підготовки та належної допомоги вчителям з боку адміністрації та батьків учнів. Найменше бажання інтегрувати учнів з особливими потребами виявляють учителі загальноосвітніх шкіл, коли йдеться про емоційні чи поведінкові розлади.

Аналіз досвіду навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку у країнах Європи свідчить, що у переважній більшості з них інклюзивне навчання є основною формою здобуття освіти неповносправними. Однак, варто наголосити, що діти з особливими освітніми потребами мають змогу здобувати освіту і в спеціальних навчальних закладах, і в закладах масового типу.

У європейських країнах спеціальні заклади функціонують і надають допомогу дітям з обмеженими можливостями здоров'я, однак, вони не є сегрегативними осередками. «Кордони» між спеціальною та загальною освітою прозорі, оскільки країни з демократичним устроєм пропагують цінності громадянського суспільства, яке базується на ідеях рівноправності, толерантності та інклюзії.

Вочевидь, досить повно характеризує європейську освітню ситуацію норвезький професор Stangvik S.: «Процес інклюзії має кілька стадій: від явного чи прихованого спротиву, через пасивне сприйняття — до активного. Сьогодні ми наближаємося до завершальної стадії. Втім, для цього потрібно було близько 20 років

.