15. Трансформація інституційної моделі єс у контексті Лісабонської угоди про реформування єс (2007).

Договір реформування або Лісабонська угода — нова базова угода щодо принципів функціонування ЄС. Офіційне підписання Лісабонської Угоди відбулося 13 грудня 2007 року, після чого документ підлягав ратифікації національними парламентами 27 держав ЄС. Станом на 13 листопада 2009 року Угоду затвердили всі 27 країн ЄС. Угода набрала чинності 1 грудня 2009 року. Новий договір покликаний замінити європейську конституцію, прийняття якої практично провалилося. Угода містить положення про інституційну реформу в ЄС. Передбачається створення посади Президента ЄС, який обиратиметься на 2,5 років і презентуватиме ЄС на міжнародних заходах. Договір містить положення про скорочення кількості єврокомісарів і депутатів Європарламенту.

Європейські керівні інституції набрали більшої повноти влади у вирішенні загальних питань. До них відносять безпеку, боротьбу зі зміною клімату та міграційні проблеми. Всі дипломатичні функції опинилися в руках верховного представника ЄС з зовн.політики. Формально новий договір не є конституцією — у ньому немає згадки про гімн чи прапор. Але документ зберіг всі ключові постанови про реформи, що були в первинному документі — євроконституції. Договір покликаний допомогти врегулювати кризу, що почалася в 2005 році, після того, як Франція та Нідерланди на своїх національних референдумах не підтримали європейську Конституцію. Основні реформи:

1.введені посади президента і вищого представника із закордонної політики і спільної безпеки з адміністративними повноваженнями, з метою єдиного представництва і єдності поглядів ЄС на зовнішній арені

2.голосування за кваліфікованою більшістю (необхідно мати 55 % країн-членів, які представляють не менше 65 % населення ЄС для прийняття рішення) почнеться з 2014 року, з врахуванням «компромісу Іоанніна», який дозволяє до 2017 року будь-якій групі країн-членів ЄС (не менше чотирьох) вимагати нового обговорення текстів офіційних документів 3.посилена роль національних парламентів. Законодавчі пропозиції Європейського Союзу («зелені книги», «білі книги», комунікації і законодавчі програми) відтепер скеровуються в національні парламенти для їх детального вивчення і тільки після цього виносяться на прийняття в ЄС. 4.кількість депутатів Європейського Парламенту мала зменшитися з 785 до 750, починаючи з 2009 року, тобто після виборів до Європарламенту. Кількість депутатів визначається за коефіцієнтом від кількості населення країн-членів. 5.Європейська група набула статусу офіційного органу ЄС, наділеного функцією координації економічних політик країн-членів зони євро. 6.в Європейському Суді створено три додаткові посади генеральних адвокатів, з яких одну займає представник Польщі, що було зроблено на вимогу останньої. 7.Хартія основних прав, яка набрала чинності в усіх країнах-членах ЄС, окрім ВБ і Польщі, визначає обов'язковість дотримання прав людини.

16. Сучасні позиції єс в глобальній економіці.

Чисельність жителів – 503,5 млн. Площа- 4,325 млн. км2. ВВП (за ПКС) – 15,821 трлн. дол. ВВП на д.н. (за ПКС)- 31,607 дол.

Лідери та аутсайдери ЄС за ВВП на д.н. (тис.дол). Люксембург -80,119; Нідерланди -42,183; Австрія- 41,822; Румунія- 12,476; Болгарія- 13,597. “Авангардна четвірка” ЄС за ВВП (трлн.дол):

-ФРН (3,099) -Великобританія (2,26)-Франція (2,22) -Італія (1,85)

В ЄС існує досить високий рівень безробіття- 9,5% (у 2011 р), який варіюється по країнах: в Іспанії–20,7%; в Нідерландах-4,2%

Галузі, які на поч. ХХІ ст. забезпечували країнам-членам ЄС глобальну конкуренцію: –літакобудування (Франція, Німеччина, Великобританія);–банківська діяльність (Великобританія, Нідерланди, Німеччина, Іспанія); –біотехнології (Німеччина); -автомобілебудування (Німеччина, Франція, Швеція); -цифрове телебачення (Франція); –фармацевтична промисловість (Німеччина, Франція); –фінансові послуги (Великобританія, Люксембург); –страхування (Великобританія, Нідерланди); –мобільний зв’язок (Фінляндія, Швеція, Великобританія); -видавнича справа (Німеччина); –програмне забезпечення (Ірландія, Німеччина, Бельгія); –текстиль, взуття (Італія). Лідируючі у світі багатонаціональні компанії, які базуються в ЄС: –Allianz- фінансових послуг у світі за виручкою; -WPP plc- рекламна агенція світу за виручкою; -Airbus- найбільший виробник літаків у світі; -Air France- KLM- н -ArcelorMittal- найбільша компанія світу по виробництву сталі; -Inditex- найбільша група в індустрії моди; -GroupeDanone -L’OrealGroup- найбільша в світі компанія по виробництву косметики; –Nokia- -RoyalDutchShell- одна з найбільших енергетичних корпорацій в світі ЄС займає провідні позиції в світовій торгівлі: (без врахування внутрішньої торгівлі) Частка ЄС у світовому імпорті складає 13% (США-12,3%, Китай -9,7%, Японія – 4,4 %) Частка ЄС у світовому експорті складає 12%

(Китай- 10,6 %, США-8,5%%, Японія- 4,5%) ЄС лідирує за випуском пром..продукції у світі - 20,3 % (Китай- 15,8%; США-15,4%; Японія-6,5%). У ЄС діють високі соціальні стандарти, які з одного боку свідчать про гуманітарну зрілість суспільства, з іншого – є стримуючим чинником розвитку підприємництва. Європейці виступають за державні гарантії:

страхування життя, пенсійне забезпечення, допомогу у разі безробіття, жорстке законодавче регулювання трудових угод.