
- •1. Основні теорії економічної інтеграції.
- •2. Негативна та позитивна інтеграція за я.Тінбергеном.
- •3. Форми економічної інтеграції за б.Баласою
- •4. Етапи розширення Євросоюзу за п.Савоною та ж.Карло
- •5. Федералістська теорія європейської інтеграції.
- •7. Особливості теорії міжуряд. Регулювання а. Моравчіка
- •6. Функціональна та неофункціональна теорії євро.Інтеграції
- •8. Теорія «Європи регіонів».
- •9. Концепції гнучкої інтеграції в єс.
- •10. Концепція «концентричних кіл».
- •11. Концепція ключових (піонерних) груп.
- •12. Концепція вибіркової інтеграції.
- •13. Концепція різношвидкісної інтеграції.
- •14. Створення єс та основні етапи його розвитку.
- •15. Трансформація інституційної моделі єс у контексті Лісабонської угоди про реформування єс (2007).
- •16. Сучасні позиції єс в глобальній економіці.
- •17. Цілі та завдання єс.
- •18. Лісабонська стратегія єс (2000-2010).
- •19. Стратегія «Європа 2020».
- •20. Договірно-правова основа єс.
- •21. Особливості регулювання в єс
- •22. Акти первинного права: класифікація та значення для європейської інтеграції.
- •23. Особливості Маастрихтської Угоди про єс (1993).
- •24. Характеристика Угоди про Функціонування єс.
- •25. Нормативні акти вторинного права: їх класифікація та особливості.
- •26. Застосування м’якого права в єс (“білі книги”, “зелені книги”, керівні принципи, послання, декларації та ін.)
- •27. Інституційна будова єс, гілки влади.
- •28. Принципи та механізми взаємодії між інституціями єс.
- •29. Склад, повноваження, сфера діяльності та процедури ухвалення рішень у Європейському Парламенті.
- •30. Склад, повноваження, сфера діяльності та процедури ухвалення рішень Ради (Міністрів) єс.
- •31. Склад, повноваження, сфера діяльності та процедури ухвалення рішень в Європейській Комісії.
- •32. Склад, повноваження, сфера діяльності та процедури ухвалення рішень в Європейській Раді.
- •33. Склад, повноваження, сфера діяльності та процедури ухвалення рішень в Європейському Суді.
- •34. Особливості форм-ня, процедури прийняття бюджету єс
- •35. Сучасна структура бюджету єс, його дохідна та витратна частини.
- •36. Механізми та інструменти виконання бюджету єс.
- •37. Компліментарна модель фінансування європ.Проектів.
- •38. Структурні фонди єс та фонд Згуртування.
- •39. Основні напрями бюджетної політики єс на 2007-2013 рр
- •40. Фінансова перспектива єс на період 2014-2020.
- •41. Сутність та класифікація політик Європейського Союзу.
- •42.Основні горизонтальні політики єс (соц., регіон., конкурентна, екологічна).
- •43.Секторальні політики єс (сап, енергетична, технологічна, промислова).
- •44.Зовн.Політики єс (торговельна, допомоги з розвитку).
- •45.Політики єс щодо громадян.
- •46.Монетарна політика Євросоюзу.
- •47.Чинники та етапи запровадження євро.
- •48.Маастрихські критерії конвергенції та механізми забезпечення фінансової дисципліни в зоні євро.
- •49.Спільні та відмінні риси країнових моделей в єс.
- •50.Класифікація соц.-економ.Моделей в єс за а.Сапіром.
- •51.Сутність та особливості континентальної моделі розвитку (Австрія, Бельгія, Німеччина, Франція та Люксембург).
- •53.Сутність та особливості скандинавської моделі розвитку (Данія, Фінляндія, Швеція та Нідерланди).
- •52.Сутність та особливості англосаксонської моделі розвитку (Великобританія, Республіка Ірландія).
- •54.Сутність та особливості середземноморської моделі розвитку (Греція, Італія, Португалія та Іспанія)
5. Федералістська теорія європейської інтеграції.
Федералізм:
Мета інтеграції в ЄС - створення повноцінної федеративної держави зі своїм урядом, парламентом та іншими атрибутами державності Автор ідеї міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер (2000р.)) Саме серед прихильників федералізму зародилась ідея прийняття Європейської конституції (Ініціатива президента Німеччини Й.Рау та канцлер Г.Шрьодер (квітень 2001р.)).
7. Особливості теорії міжуряд. Регулювання а. Моравчіка
Провідна роль в інтеграційних процесах – у національних урядів. Проти посилення ролі наднаціональних інституцій.
Е.Моравчік: прихід до влади ринково-орієнтованих урядів і подальше узгодження національних інтересів стало головною передумовою реалізації програми Спільного Європейського ринку Серцем процесу вироблення політик ЄС є міждержавні переговори, а наднаціональні органи мають вплив лише у ситуації, коли у них є сильні союзники серед країн-членів
Отже, позиції наднаціональних інститутів самих по собі є слабкими і залежать від мінливих національних інтересів
6. Функціональна та неофункціональна теорії євро.Інтеграції
Стратегія поглиблення ЄІ - поступове зменшення національного суверенітету шляхом заохочення міжкраїнової технічної співпраці в окремих галузях політики ЄС, наприклад: транспортній, аграрній, науково-технічній, охорони здоров’я …
Засновник: Давид Мітрані – виходив з припущення про те, що національні уряди меншою мірою здатні забезпечити добробут громадян, ніж міжнародні “неполітичні інституції” Був переконаний - прихильність громадян поступово переходитиме від національних урядів до наднаціональних інститутів, які здатні забезпечити значно вищий рівень життя населення
Нео-функціональний підхід: Автори Хаас, Най та Ліндберг (1950-60рр.) Інтеграція - постійний процес досягнення компромісу через переговори “Крива досвіду співробітництва” між країнами: досвід співпраці у галузях політики “нижчого рівня” (вугільна, сталеливарна промисловість) сприяє розвитку співпраці в галузях “вищого рівня” (закордонна, оборонна політики) “Ефект переливу (spillover)”співробітництва з однієї сфери до інших. Визнавалась важлива роль національних урядів, існування політичного конфлікту та конкуренції інтересів
8. Теорія «Європи регіонів».
Європа регіонів — термін, що означає концепцію, яка цілковито протистоїть централістичній концепції творення загальноєвропейських інституцій і передбачає активну участь регіонів країн Європи у владних функціях Євросоюзу.
Після створення економічного та політичного союзів країн-учасниць має розвиватися процес регіональної європейської єдності - «Європа Регіонів» Роль нац.урядів поступово зменшиться. Ключовими акторами при цьому стануть місцеві органи влади та наднаціональні інститути ЄС Політична ідея “Европи реґіонів” до цього часу найяскравіше проявляє себе в економіці. Співдружність використовує економічну інтеґрацію як засіб політичної уніфікації. Якщо наднаціональною основою феодальної Европи була культурно-реліґійна спільнота, то для майбутньої федеральної “Европи реґіонів” нею стане економічна залежність. До середини 80-х рр. в ЕС сформувалося розуміння сутности реґіонального розвитку як використання ендоґенного, або внутрішнього потенціалу районів. Такий підхід, якому відповідали свої форми і методи проведення реґіональної економічної політики на наднаціональному рівні, відображає прагнення реґіонів ЕС до більшої автономії. Суть його полягала в перенесенні акцентів з прямого державного регулювання реґіонального розвитку на стимулювання формування в реґіонах “автономних механізмів” і заохочення приватного підприємництва, тобто на стимулювання їх власного потенціалу.
Максимально важливе використання реґіональних ресурсів повинно базуватися на врахуванні специфіки конкретного району. Всі райони й повинні бути різними, щоб у кінцевому результаті з’явилися не просто суми, а складні структури співробітництва, на зразок організмів. Реґіональна політика повинна сприяти вибору оптимального розподілу ресурсів реґіону, підвищенню його конкурентоздатности, розробляючи конкретні, прив’язані до місця програми із залученням даних реґіональної експертизи