
- •1. Основні теорії економічної інтеграції.
- •2. Негативна та позитивна інтеграція за я.Тінбергеном.
- •3. Форми економічної інтеграції за б.Баласою
- •4. Етапи розширення Євросоюзу за п.Савоною та ж.Карло
- •5. Федералістська теорія європейської інтеграції.
- •7. Особливості теорії міжуряд. Регулювання а. Моравчіка
- •6. Функціональна та неофункціональна теорії євро.Інтеграції
- •8. Теорія «Європи регіонів».
- •9. Концепції гнучкої інтеграції в єс.
- •10. Концепція «концентричних кіл».
- •11. Концепція ключових (піонерних) груп.
- •12. Концепція вибіркової інтеграції.
- •13. Концепція різношвидкісної інтеграції.
- •14. Створення єс та основні етапи його розвитку.
- •15. Трансформація інституційної моделі єс у контексті Лісабонської угоди про реформування єс (2007).
- •16. Сучасні позиції єс в глобальній економіці.
- •17. Цілі та завдання єс.
- •18. Лісабонська стратегія єс (2000-2010).
- •19. Стратегія «Європа 2020».
- •20. Договірно-правова основа єс.
- •21. Особливості регулювання в єс
- •22. Акти первинного права: класифікація та значення для європейської інтеграції.
- •23. Особливості Маастрихтської Угоди про єс (1993).
- •24. Характеристика Угоди про Функціонування єс.
- •25. Нормативні акти вторинного права: їх класифікація та особливості.
- •26. Застосування м’якого права в єс (“білі книги”, “зелені книги”, керівні принципи, послання, декларації та ін.)
- •27. Інституційна будова єс, гілки влади.
- •28. Принципи та механізми взаємодії між інституціями єс.
- •29. Склад, повноваження, сфера діяльності та процедури ухвалення рішень у Європейському Парламенті.
- •30. Склад, повноваження, сфера діяльності та процедури ухвалення рішень Ради (Міністрів) єс.
- •31. Склад, повноваження, сфера діяльності та процедури ухвалення рішень в Європейській Комісії.
- •32. Склад, повноваження, сфера діяльності та процедури ухвалення рішень в Європейській Раді.
- •33. Склад, повноваження, сфера діяльності та процедури ухвалення рішень в Європейському Суді.
- •34. Особливості форм-ня, процедури прийняття бюджету єс
- •35. Сучасна структура бюджету єс, його дохідна та витратна частини.
- •36. Механізми та інструменти виконання бюджету єс.
- •37. Компліментарна модель фінансування європ.Проектів.
- •38. Структурні фонди єс та фонд Згуртування.
- •39. Основні напрями бюджетної політики єс на 2007-2013 рр
- •40. Фінансова перспектива єс на період 2014-2020.
- •41. Сутність та класифікація політик Європейського Союзу.
- •42.Основні горизонтальні політики єс (соц., регіон., конкурентна, екологічна).
- •43.Секторальні політики єс (сап, енергетична, технологічна, промислова).
- •44.Зовн.Політики єс (торговельна, допомоги з розвитку).
- •45.Політики єс щодо громадян.
- •46.Монетарна політика Євросоюзу.
- •47.Чинники та етапи запровадження євро.
- •48.Маастрихські критерії конвергенції та механізми забезпечення фінансової дисципліни в зоні євро.
- •49.Спільні та відмінні риси країнових моделей в єс.
- •50.Класифікація соц.-економ.Моделей в єс за а.Сапіром.
- •51.Сутність та особливості континентальної моделі розвитку (Австрія, Бельгія, Німеччина, Франція та Люксембург).
- •53.Сутність та особливості скандинавської моделі розвитку (Данія, Фінляндія, Швеція та Нідерланди).
- •52.Сутність та особливості англосаксонської моделі розвитку (Великобританія, Республіка Ірландія).
- •54.Сутність та особливості середземноморської моделі розвитку (Греція, Італія, Португалія та Іспанія)
28. Принципи та механізми взаємодії між інституціями єс.
Розподіл повноважень в ЄС базується на принципі субсидіарності: Рішення мають прийматися на якомога нижчому рівні державного управління (ближче до людей). ЄС не застосовує будь-яких заходів до моменту, поки відповідні заходи є ефективнішими на національному, регіональному або місцевому рівнях (виняток - сфери ексклюзивної компетенції ЄС). Європейська Рада – встановлює цілі спільних політик Європейська Комісія – вносить пропозиції щодо рішень, Європарламент і Рада ЄС (Рада міністрів) – затверджують рішення, Суд та Рахункова палата – контролюють
Європейська Комісія – носій загального інтересу, двигун європейської інтеграції. Комісія – правлячий центр ЄС. На сьогодні кандидат у президенти Європейської Комісії та її члени індивідуально, а потім і весь склад Європейської Комісії колегіально затверджується Європейським Парламентом. Призначається Комісія Європейською Радою. Таким чином, зроблено крок до того, аби запобігти надмірному розростанню Європейської Комісії, не зачіпаючи принципу рівноправ’я держав-членів, й забезпечити її монолітність і керованість.
Рада міністрів ЄС - основний орган ухвалення рішень у структурі ЄС. Приймає закони (регламенти, директиви, рішення),переважно, спільно з Європейським Парламентом, визначає і реалізує спільну зовнішню політику та політику безпеки ЄС, на основі керівних принципів, визначених Європейською Радою, разом з Європейським Парламентом виконує бюджетні повноваження.
Європейський Парламент (Європарламент) – показний інститут Союзу. Європарламент затверджує вторинне законодавство ЄС. Перед ним звітує і від нього отримує вказівки Європейська Комісія. Для Європарламенту є важливою співпраця з національними парламентами держав–членів, що буде сприяти активному залученню національних політичних сил до визначення європейської політики урядами держав–членів і контролю за діями національних урядів у Раді.
Загалом, Єврокомісія, Європарламент і Суд ЄС можуть виступати арбітрами у суперечностях між державами–членами або між різними групами інтересів.
Наднаціональні інституції в проведенні загальних політик ЄС застосовують одну з п’яти моделей, які залежать від рівня їхньої участі: метод Співдружності (наддержавна форма творіння політики), який відповідає федералістським принципам; регулятивний метод, за допомогою якого можливо з’єднати наднаціональні стандарти і відмінності між різними державами–членами; дистрибутивний метод, який відповідає положенням теорії багаторівневого управління та сприяє встановленню безпосередніх контактів між європейським і субнаціональним рівнями управління, розробці на їх основі загальної політики; метод відкритої координації, який відповідає принципам нового інституціоналізму і інтенсивна міжурядова політика, у якій з різних причин держави–члени вважають недоцільним або неприйнятним застосування всієї наявної інституційної системи ЄС.
29. Склад, повноваження, сфера діяльності та процедури ухвалення рішень у Європейському Парламенті.
З 1979 року обирається прямим загальним голосуванням на п’ять років Резиденція - місто Страсбург (щомісячні пленарні сесії) Генеральний секретаріат - Люксембург. Кількісний склад Європейського Парламенту з 1958 року зріс з 142 до 734 депутатів у 2011 році Склад Європарламенту за політ. фракціями:(7-й парламентський період, 2009-14 рр.) Євр.народна партія (271)-Прогрес-й Альянс соціалістів і демократів (189)-Альянс лібералів і демократів за Європу(83)-Євр.зелені – Євр. вільний альянс(58)-Євр. консерватори і реформатори(53)-Об'єднані ліві – Пн. зелені ліві (34)-Європа свободи і демократії(33)-Позафракційні(30) Повноваження Європейського Парламенту:-участь у законодавчому процесі- участь у складанні і затвердженні бюджету ЄС- демократичний контроль Законотворча процедура
Як правило Рада міністрів ЄС приймає рішення за пропозицією Європейської Комісії та у співпраці з Європейським Парламентом через: -звичайну законотворчу процедуру (економічна політика, імміграція, енергетика, транспорт, захист навколишнього середовища та прав споживачів …) -спеціальні законотворчі процедури: -процедура консультацій – після консультації з ЄП Рада приймає рішення “незважаючи” на позицію ЄП (с/г, судовеі поліційне співробітництво, оподаткування …) -процедура отримання згоди – Рада приймає рішення тільки у разі згоди ЄП, який не може вносити поправки (боротьба з дискримінацією, членство в ЄС, вихід з ЄС, угоди про асоціацію, інституційні і бюджетні питання…)
Засоби реалізації демократичного контролю:
-право звертатись із запитами до Ради, Комісії та ЄЦБ
-обов’язок Комісії, Ради, країн-членів ЄС звітувати перед Парламентом та надавати йому необхідну інформацію
-право на проведення розслідувань
-право на оскарження у Європейському Суді
-право давати доручення Рахунковій палаті подати свої висновки з відповідних питань
-право винести вотум недовіри Комісії
-кожен європейський громадянин має право звернутися до Європейського Парламенту з петицією про розгляд проблем у сфері діяльності Європейського Союзу