2. Розкажіть про прийоми і правила стрільби з малокаліберної гвинтівки.

3. Який порядок приготування до стрільби з малокаліберної гвинтівки з положення лежачи?

4. Що таке рівна мушка, і яке її значення при прицілюванні?

5. Затримки, що виникають при стрільбі з малокаліберної гвинтівки тоз-8

   Наведіть характерні помилки при прицілюванні і спуску курка. До яких наслідків вони приводять?

Пневматична гвинтівка Іж-38

• Тактико-технічна характеристика ІЖ-38

Пневматична гвинтівка ІЖ-38 призначена для початкової підготовки стрільців. В неї постріл відбувається у наслідку тиску повітря, стиснуто­го поршнем, який швидко рухається та переміщується під впливом попереднього напруження пружини.

На відстані до 60 метрів кулька може нанести серйозне по­ранення. При попаданні в перешкоду — фанеру, дошку — кулька спроможна рикошетити (відскакувати).

Тактико-технічні характеристики пневматичної гвинтівки ІЖ-38

Тип зброї	Насосно-компресійна. Однозарядна
Калібр, мм	4,5
Вага, кг	2,8
Загальна довжина гвинтівки, мм	1040
Довжина стволу, мм	450
Кількість нарізів	12
Початкова швидкість кульки, м/с	160-170
Дальність польоту кульки, м	До 150
Посилення спуску, кг/с	2 — 3
Середній тиск у повітряній камері, атм.	до 5
Тип прицілу	Відкритий, секторний

• Заряджання пневматичної гвинтівки

Тримаючи гвинтівку в правій руці за шийку ложі, великим пальцем лівої руки натиснути на важіль, а правою рукою натисну­ти на передню частину ствола, переломлюючи його на осі стволь­ній коробки. При цьому важіль зведення, подолавши опір пружи­ни поршня, виводить поршень в заднє положення і ставить його на бойовий взвод.

Потім вставити кульку в канал ствола таким чином, щоб вона повністю ввійшла в нього, і повернути ствол в початкове положен­ня. Гвинтівка заряджена. При натисненні на спусковий гачок відбу­деться постріл. Проводити постріл «в холосту» без кульки не реко­мендується. Неможливо також застосовувати для стрільби замість кульок інші предмети. Все це приводить до швидкого пошкоджен­ня зброї.

Питання для закріплення знань:

1 . Для чого призначені пневматичні гвинтівки?

2. Назвіть основні характеристики пневматичної гвинтівки.

3. Порядок зарядження пневматичної гвинтівки.

3.2.Основи стрільби

Основи внутрішньої балістики

Явище пострілу та його періоди

Балістика — наука про рух сна­ряду (кулі). Балістика поділяється на дві самостійні науки: внутрішню балістику та зовнішню.

Внутрішня балістика — це наука, яка займається вивченням процесів, що відбуваються під час пострілу, особливо під час руху кулі (гранати) по каналу ствола.

Зовнішня балістика — це наука, що вивчає рух кулі після за­кінчення впливу на неї порохових газів.

Пострілом називається викидання кулі з каналу ствола зброї енергією газів, що виникають під час згорання порохового

заряду.

Явище пострілу характеризується такими особливостями:

• великою величиною тиску газів (2-3 тис. і більше атмосфер);

• високою температурою порохових газів (2500-3500°);

• малим терміном дії (0,001-0,06 сек.);

• горінням порохового заряду в об'ємі, який швидко зміню­ється.

Під час пострілу зі стрілкової зброї від удару бойка по кап­сулю бойового патрону, досланого в патронник, вибухає ударний склад капсуля і виникає полум'я, яке крізь затравочні отвори у дні гільзи попадає до порохового заряду та підпалює його. Під час згорання порохового заряду виникає велика кількість сильно на­грітих газів, які створюють в каналі ствола високий тиск на дно кулі та стінки гільзи, а також на стінки ствола і затвор. В резуль­таті тиску газів на дно кулі вона зрушується з місця й врізаєть­ся в нарізи, обертаючись по них, просувається по каналу ствола з постійно зростаючою швидкістю й викидається назовні в на­прямку осі каналу ствола. Тиск газів на дно гільзи викликає рух зброї (ствола) назад. Від тиску газів на стінки гільзи й ствола виникає їх розтягнення (деформація), гільза, плотно притискую­чись до патронника, перешкоджує прориву порохових газів у бік затвору. Одночасно під час пострілу виникають коливальні рухи ствола й відбувається його нагрівання. Нагріті гази й частинки від пороху, що згорів, витікаючи з канала ствола услід за кулею, під час зустрічі з повітрям спричиняють виникнення полум'я та ударної хвилі: останнє є джерелом звуку під час пострілу.

Постріл відбувається в дуже короткий проміжок часу (0,001­0,06 сек.). Під час пострілу виділяють чотири послідовних періода (мал. 52):

• попередній;

• перший або основний;

• другий;

• третій або період наслідків газів.

Попередній період продовжується від початку горіння поро­хового заряду до повного врізання оболочки кулі в нарізи ствола.

Перший або основний період продовжується від початку руху кулі до момента повного згорання порохового заряду відбува­ється в об'ємі, який швидко змінюється.

Другий період починається від моменту повного згорання по­рохового заряду до моменту вильота кулі з каналу ствола.

Третій період або період наслідків газів триває від момента вильота кулі з каналу ствола й до момента припинення впливу по­рохових газів на кулю. Найбільшої (максимальної) швидкості куля досягає в кінці третього періоду на віддалені кількох десятків сан­тиметрів від дулового зрізу ствола. Цей період закінчується в той момент, коли тиск порохових газів на дно кулі буде урівноваженим опіром повітря.

• Початкова швидкість кулі

Початковою швидкістю кулі називається швидкість, з якою куля залишає канал ствола, тобто швидкість руху кулі біля точки вильоту (біля дульного зрізу). Початкова швидкість кулі вимірюється в ме­трах на секунду (м/с).

Початкова швидкість кулі — одна з найважливіших характе­ристик бойових властивостей зброї. Збільшення початкової швид­кості збільшує дальність польоту кулі, дальність прямого пострілу, убивчу й пробивну дію, зменшує вплив зовнішніх умов на її політ.

Величина початкової швидкості кулі залежить від:

• довжини ствола;

• маси кулі;

• маси, температури, вологості порохового заряду;

• форми й розмірів зерен пороху;

• щільності заряджання.

Пробивча дія кулі характеризується глибиною її проникання в перешкоду певної плотності (табл. 6).

• Віддача зброї та кут вильоту кулі

Віддачею називається рух зброї (ствола) назад під час пострілу. Віддача відчувається як поштовх у плече, руку, грунт. Дія віддачі ха­рактеризується величинами швидкості та енергії.

Швидкість віддачі зброї приблизно в стільки разів менше по­чаткової швидкості кулі, в скільки разів куля легше від зброї.

В автоматичній зброї, яка має газовідвідний отвір в стволі, внаслідок тиску газів на передню стінку газової камери дульна час­тина зброї під час пострілу трохи відхиляється в бік, протилежний розташуванню газовідвідного отвору.

Сполучення впливу вібрування ствола, віддачі зброї та інших причин призводить до утворення кута між напрямком осі канала ствола перед пострілом і її напрямком в момент вильоту з каналу ствола. Цей кут називається кутом вильоту (мал. 53).

Кут вильоту вважається позитивним, коли вісь каналу ствола в момент вильоту кулі вище її положення перед пострілом і негатив­ним, коли вона нижче.

Вплив кута вильоту на стрільбу у кожного зразка зброї усува­ється при приведенні його до нормального бою. З метою зменшення шкідливого впливу віддачі на результати стрільби в деяких зразках стрілкової зброї використовуються спеціальні пристрої-компенсато-ри. Гази, що витікають з каналу ствола, вдаряючись об стінки компен­сатора, трохи опускають дульну частину ствола ліворуч й униз.

Основи зовнішньої балістики

• Утворення траєкторії

При вильоті кулі у повітря на неї

діють дві сили: сила тяжіння та сила опору повітря. Сила тяжіння відхиляє кулю вниз, а сила опору повітря уповільнює рух кулі в повітрі, намагаючись переки­нути її головною частиною назад. В результаті дії цих сил швид­кість польота кулі поступово зменшується, а її траєкторія являє со­бою по формі нерівномірно вигнуту криву лінію.

Траєкторією називається крива лінія, яку описує центр ваги кулі при польоті у повітрі.

Сила опору повітря викликається трьома основними причина­ми: тертям повітря, виникненням завіхрення й виникненням баліс­тичної хвилі (мал. 54).

Частинки повітря, що торкаються кулі, яка рухається, створю­ють тертя й зменшують швидкість польоту кулі.

Куля при польоті зіткається з частинками повітря і примушує їх коливатись. Внаслідок цього перед кулею підвищується плотність повітря і створюються звукові хвилі. Ось чому політ кулі супрово­джується характерним звуком.

Величина сили опору повітря залежить від швидкості польоту, форми й калібру кулі.

Під дією початкових поштовхів в момент вильоту кулі з ка­налу ствола між віссю кулі й дотичною до траєкторії утворюється кут, і сила опору повітря діє не вздовж осі кулі, а під кутом до неї, намагаючись не тільки уповільнити рух кулі, але й перекинути її (мал. 55).

Для того, щоб куля не перекидалась, їй надають за допомогою нарізів в каналі ствола обертальний рух. Наприклад, у АКМ швид­кість обертання кулі в момент вильоту з канала ствола близько 3000 обертів за секунду.

Вісь повільного конічного руху трохи відстає від дотичної до трєкторії (розміщується вище останньої). Тому куля з потоком повітря зіткається більше нижчою частиною і віссю повільного кін­цевого руху відхиляється у бік обертання (вправо при правій нарізці ствола) (мал. 56).

Відхилення кулі від площини стрільби у бік її обертання називається деривацією. Причинами деривації є: обертальний рух кулі, опір повітря і зниження під дією сили тяжіння дотичної до траєкторії. При відсутності хоча б однієї з цих причин дерива­ції не буде.

Форма траєкторії (мал. 57) залежить від кута піднесення. Із збільшенням кута піднесення висота траєкторії й повна гори­зонтальна дальність польота кулі збільшується, але це трапляється

до певної межі. За цією межею висота траєкторії продовжує збіль­шуватись, а повна горизонтальна дальність починає зменшуватись.

Кут піднесення, при якому повна горизонтальна дальність польота кулі стає найбільшою, називається кутом найбільшої дальності. Величина його для куль різних видів зброї складає близько 35°.

Траєкторії, які утворюються при кутах піднесення менших, чим кут найбільшої дальності, називаються настильними. Траєкто­рії, які утворюються при кутах піднесення більших, чим кут найбіль­шої дальності, називаються навісними.

При стрільбі з однієї і тієї ж зброї можна отримати дві траєк­торії з однаковою горизонтальною дальністю: настильну і навісну.

При стрільбі зі стрілкової зброї і гранатометів використову­ються тільки настильні траєкторії.

• Прямий постріл, прикритий, уражувальний та мертвий простір, їх практичне значення

Прямий постріл — це постріл, при якому траєкторія польоту кулі не піднімається над лінією прицілювання вище цілі на всьому своєму шляху (мал. 58).

В межах дальності прямого пострілу в напружені моменти бою стрільба може вестись без перестановки прицілу; у цьому ви­падку точка прицілювання вибирається за нижнім обрізом цілі.

Дальність прямого пострілу залежить від висоти цілі й на­стильної траєкторії.

Простір за укриттям, що не пробивається кулею від його греб­ня до точки зустрічі, називається прикритим простором (Пп). Він буде тим більше, чим більша висота прикриття й чим наземніша тра­єкторія. Частина прикритого простору, на якому ціль не може бути уражена при даній траєкторії, називається мертвим (неуражуваним) простором (Мнп). Мертвий простір буде тим більшим, чим більше висота укриття, менше висота цілі й наземніше траєкторія.

Частина прикритого простору, на якому ціль може бути ураже­на, становить уражуваний простір (мал. 59).

Глибина уражуваного простору залежить:

• від висоти цілі — вона буде тим більше, чим вище ціль;

• від наземності траєкторії — вона буде тим більше, чим на-земніша траєкторія;

• від кута нахилу місцевості — на передньому схилі вона зменшується, на зворотньому — збільшується;

Питання для закріплення знань:

1. Що називається пострілом?

1. Що називається початковою швидкістю кулі і від чого вона залежить?

2. Дайте визначення траєкторії.

3. Що таке прикритий, мертвий, уражувальний простір?

Способи визначення відстаней до цілей

• Поняття про тисячну

У стрілецькій практиці для вимірювання кутів користуються не градусами, а поділками кутоміра (тисячної).

Для визначення поділки кутоміра коло довільного радіуса ділять на 6000 рівних частин. З'єднавши кінці дуг з центром кола за допомогою радіусів, одержимо 6000 рівних центральних кутів (мал. 60).

При читанні величин кутів у поділках кутоміра сотні промов­ляють окремо від десятків та одиниць. Також і записують, відокрем­люючи сотні від десятків з одиницями (табл. 7).

• Способи визначення відстаней до цілей

Враховуючи, що влучність стрільби (правильний вибір прицілу, точки прицілювання) значним чином залежить від точності визначення відстані до цілей, існує декілька способів визначення відстаней до цілі:

1. Окомірний:

• за відрізками місцевості;

• за ступенем видимості предмету.

2. За лінійними розмірами предметів.

3. За кутовими розмірами предметів.

4. За допомогою прицільного пристрою зброї.

2. Безпосереднім промірюванням.

3. За співвідношенням швидкостей звуку й світла.

4. На слух.

Визначення відстані окомірним способом

Це основний спосіб — без будь-яких допоміжних приладів і спе­ціальних пристосувань. Він доступний, застосовується в будь-якій обстановці й забезпечує достатню точність визначення відстаней. Робиться це в тих випадках, коли неприпустиме ніяке зволікання вогню, а умови не дозволять використовувати карту або прилади, для більш точного визначення відстані, або коли ці засоби відсутні.

Для швидкого визначення відстані з якомога меншою помилкою необхідне систематичне тренування в найрізноманітніших умовах.

а) За відрізками місцевості:

Найпоширеніший прийом, який полягає в здібності кожного уяв­ляти на місцевості звичні відстані, наприклад: 50, 100, 150, 200, 300 м.

Зорове вираження від обраного масштабу в пам'яті вимірюю­чого є індивідуальним масштабом окоміру. Необхідно запам'ятати на місцевості відрізки 50, 100 м і відкладенням цих відрізків визна­чити відстань до різноманітних предметів.

При цьому необхідно пам'ятати, що із збільшенням відстаней уявна величина відрізка в перспективі постійно скорочується, а впа­дини приховують відстані.

б) За ступенем видимості предмету або за зовнішнім вигля- дом предмету. Прийом полягає на ступені сприйняття кольору, об- рису та деталей предмету, до якого визначається відстань, а також зрозумілої видимості предмету та його висоти, що здається, якщо вона відома.

Відомо, що з віддаленням видимість предмету зменшується, але ступінь цього зменшення дуже важко помітний тому, що зале­жить від багатьох причин: обрисів предмету, його забарвлення в по­рівнянні з оточуючим середовищем, його освітленості, прозорості повітря, гостроти зору тощо (табл. 8).

Приблизна видимість предметів, об'єктів на місцевості

Але цією таблицею як шаблоном користуватися не можна. Вона складена для нормального зору, рівної місцевості й прозорого повітря, за інших обставин видимість буде іншою.

Визначення відстаней по лінійним розмірам предметів

Спосіб дає більш точні результати, ніж окомір, але для цього треба знати дійсні розміри предмета, за яким спостерігають і мати лінійку з міліметровими поділками. Для цього необхідно:

1. Утримувати лінійку на відстані випростаної руки у 50 см від ока (мал. 63).

2. Виміряти в міліметрах висоту (ширину) предмета, за яким спостерігають, тобто визначити скільки міліметрів на лінійці вкла­дається по висоті (ширині) предмета.

3. Потім дійсну висоту (ширину) предмета у сантиметрах поділити на виміряну по лінійці висоту (ширину) предмета в мілі­метрах.

Визначення дальності за співвідношенням звуку й світла

При визначенні відстані до цілі за співвідношенням швидкості звуку й світла, необхідно засікти час між спалахом і звуком, який дійшов, в секундах. Помножуючи швидкість звуку 330 м/с на час, можна ви­значити відстань до місця, з якого був зроблений постріл, або враху­вати, що за 3 секунди звук проходить приблизно 1 кілометр.

Наприклад: ви побачили спалах при пострілі артилерійської гармати через 9 секунд до вас дійшов звук даного пострілу. Визна­чити дальність до гармати.

Виходячи з даних умов визначаємо: 9:3 = 3 км

Визначити відстань до різноманітних об'єктів можна також на слух

Знаючи орієнтовні відстані, з яких чуються різні шуми: рубання лісу — 300 м, вбивання кілків в землю ручним способом — до 300 м, падання дерева — 800 м, удар лопати по каменю й залізу — 0,5— 1 км, голосний крик — 1—1,5 км, одиночний постріл — 3 км.

Два вищевказаних способи застосовуються, як правило, в ніч­них умовах.

Питання для закріплення знань:

1. Що визначає поняття «тисячна»?

2. Які існують формули тисячної?

3. Які існують способи визначення відстані до цілі?