Г) евапорограф
До елементів установок радіохвильового контролю не відносяться:
а) хвилепровід; б) трійник; в) радіометр; г) діод Ганна.
До приймачів електромагнітного випромінювання не відносяться:
а) світло діоди; б) фоторезистори; в) термопари; г) фотопомножувачі.
Евапорограф – це прилад, що визначає:
а) пористість твердих тіл; б) величину дифракції інфрачервоних променів;
в) розподіл температури на поверхні тіла; г) розподіл оптичної густини речовини.
Еджеограф дозволяє виявити:
а) розподіл температури на поверхні тіла; б) розподіл механічної напруженості в об’ємі тіла; в) розподіл електричної напруженості на поверхні тіла;
г) наявність тріщин на поверхні тіла.
Електромагнітне випромінювання має:
а) хвильову природу; б) корпускулярну природу; в) разом а) і б)
Електромагнітні коливання є по відношенню до напряму поширення:
а) поздовжніми; б) поперечними; в) поздовжньо-поперечними; .
Електронно-оптичний перетворювач служить для:
а) підсилення телевізійного сигналу;
б) отриманн телевізійного сигналу;
в) отримання розподілу густини світлового потоку;
г) візуалізації зображення, отриманого у невидимих променях.
Енергія квантів випромінювання визначає:
а) швидкість поширення у просторі; б) характер поглинання в речовині;
в) характер розсіювання в речовині; г) разом б) і в).
Епіоб’єктив є вузлом:
а) дзеркальним; б) дволінзовим; в) багатолінзовим; г) із змінною фокусною віддаллю.
Ефект Доплера дозволяє визначити:
а) віддаль до об’єкта; б) переміщення об’єкта; в) швидкість переміщення об’єкта;
г) зміну швидкості переміщення.
За допомогою голографії можна проводити контроль об'єктів:
Нерухомих обєктів
За допомогою поляризованих приладів не можна контролювати:
а)розміри обєктів; б)віддаль до об’єкта; в)фізичні властивості об’єкта;
г)хімічний склад об’єкта.
Закон Біра встановлює залежність поглинання випромінювання від:
а) розмірів розсіюваних частинок; б) концентрації частинок в розчині;
в) енергії випромінювання; г) інтенсивності випромінювання.
Закон Біра є вірним:
а) завжди; б) для частинок, менших від довжини хвилі світла; в) для частинок, співмірних з довжиною хвилі; г) для частинок, більших від довжини хвилі.
Закон Бугера характеризує:
а) відбивання світла від поверхні; б) заломлення світла на межі двох середовищ;
в) поглинання світла у середовищі; г) разом а) і б).
Закон Вергейма встановлює залежність:
а) величини показника заломлення від напруженості магнітного поля; б) величини показника заломлення від напруженості електричного поля; в) величини показника заломлення від механічної напруженості; г) різниці показників заломлення звичайного і незвичайного променів від механічного напруження.
Закон Віна виявляє залежність від температури:
а) густини потоку випромінювання; б) спектральної густини потоку випромінювання;
в) максимуму густини потоку випромінювання; г) довжини хвилі, на якій є максимум густини потоку випромінювання.
Закон Керра встановлює залежність:
а)
повороту площини поляризації від
величини електричного поля; б) показника
заломлення від напруженості електричного
поля; в)
різниці
від напруженості електричного поля; г)
показника заломлення від механічної
напруженості.
Закони хвильової оптики використовуються:
а) в усіх оптичних приладах; б) в інтерферометрах; в) в голографії; г) разом б) і в).
Заломлення ходу променів відбувається:
а) всередині кожного середовища по-різному; б) всередині тільки одного середовища;