
- •Лекція № 20
- •Література і політика
- •Літературні угруповання
- •Згубне втручання компартії в літературний процес
- •Літературна ситуація
- •Поезія 20-30-х років
- •Мотиви ранньої творчості Тичини
- •Перша збірка віршів "Сонячні кларнети" (1918)
- •Збірка "Плуг" (1920)
- •Цикл віршів у прозі "Замість сонетів і октав" (1920)
- •Поезія «Арфами, арфами...»
- •Твір «Ви знаєте, як липа шелестить...»
- •Висновки
- •Лекція № 21
- •Світить лампаду мою і розкладає папір”
- •Людина і природа як лірична домінанта
- •Аналіз поезій
- •Місце поета в українській і світовій культурі
- •Лекція № 23
- •Поезії: “Для вас, історики майбутні...”, “Вчись у природи творчого спокою...” Євген Плужник
- •Лірика і філософія в поетичній творчості Євгена Плужника
- •Аналіз поезій
- •Лекція № 24
- •Проза 20-30-х років
- •Григорій Косинка. Оповідання: “На золотих богів”, “Мати” григорій косинка
- •Життєвий шлях
- •Новела «На золотих богів» (1920)
- •Новела «Мати»
- •Лекція № 26
- •Творчість
- •Лекція № 27
- •Роман „Місто” (оглядово): мотив підкорення людиною міста, ідея самоствердження, інтерпретовані на національному матеріалі; сучасне прочитання твору Валер'ян Підмогильний
- •Світоглядна позиція митця
- •Роман „Місто”
- •Творчість Остапа Вишні
- •Лекція № 29
- •Драматургія
- •«Без брехні і фальші». Творчість «На межах революції» («97», «Комуна в степах»)
- •«Міщанство і українізація» («Мина Мазайло»)
- •П’єса „Мина Мазайло”
- •Лекція № 30
- •Олег Ольжич
- •Олена Теліга
- •Лекція № 32
- •Кіноповість «Україна в огні»
- •Морально-етичні проблеми кіноповісті о. Довженка “Зачарована Десна”
- •Лекція № 33
- •Загальний огляд творчості
- •Роман “Жовтий князь”
- •«Гомер українського життя хх ст.»
- •«Марія» – перший в українській літературі художній твір про насильницьку колективізацію
- •28 Вересня 1929
Твір «Ви знаєте, як липа шелестить...»
Шедевром інтимної лірики П. Тичини постає твір «Ви знаєте, як липа шелестить...», де важливу роль відіграє паралелізм каротин природи і люд-ських переживань. Загальна емоційна тональність, інтонація й прихована ідея цього вірша близькі до твору О. Олеся «Чари ночі».
Помітне місце в творчості Павла Тичини займає вірш «Пам'яті тридця-ти», вперше опублікований у газеті «Нова Рада» в березні 1918р. і присвяче-ний пам'яті загиблих у бою з військами Муравйова під Кругами київських студентів, пізніше похованих на Аскольдовій могилі:
На кого завзявся Каїн ?
Боже, покарай! –
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих.
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
Прикро, але цей поетичний реквієм після 1918р. аж до нашого часу ні-коли більше не друкувався.
Вульгарно-соціологічна критика епохи тоталітаризму зробила все, щоб збіднити творчість Тичини, щоб його, замовчати або спотворити його шедев-ри, окарикатурено виставляючи в школі, перед школярські наївні очі якісь і справді невдалі рядки поета.
Сьогодні, на щастя, поет повертається до читачів неушкодженим, нез-нівеченим, повертається до нас той, кому доступно було пізнати божественну красу гармонійності світу, відчути весь трагізм епохи, зіткнення сил світлих, творчих і чорних, руйнівних в їх вічнім борінні.
Висновки
Павло Тичина дійсно є одним з найвидатніших українських поетів. Зав-дяки своєму поетичному відчуттю Тичина занурився в найпотаємніші глиби-ни українського народу, відчув його дух у піснях, народнопісенній поезії. І велич поета полягає навіть не стільки в тому, що він зміг відчути душу наро-ду, почути його пісню та передати її нащадкам. Тичина великий тим, що, по-чувши народні, релігійні пісні, прочитавши класиків і сучасників, багато по-бачивши подій у своєму бурхливому житті, він завжди пропускав усе крізь себе, надавав нових акцентів, творив свої пісні, свої вірші, а не переспівував інших.
Вже у ранній поезії Тичини відчувається митець, який наполегливо працює над створенням і вдосконаленням власного стилю, розробляє прийо-ми, що надають мелодійності та гармонійності його віршам. Ранній період творчості, кульмінацією якого є видання збірки «Сонячні кларнети», характе-ризується якраз мелодійними віршами, серед яких незначна кількість суто го-вірних ритмів, а більшість має тісні взаємозв’язки з піснями, які складають душу як Тичини, так і українського народу, з якого поет постав.
Ліричний герой молодого Тичини так само молодий, заповзятий, гото-вий кинути виклик усьому світові; його настрій завжди корелює зі станом природи, а стан природи ніби дослухається до його почуттів. Увесь світ діє разом, у єдиному пориванні людина та природа грають на сонячних кларне-тах. Тичина торкається питань краси, любові, не забуваючи про більш земні проблеми – важке життя плугатарів і їхніх полів також займають значне міс-це в ранній творчості митця.
Поезія Тичини стала новим і чи не найвизначнішим явищем україн-ської літератури, його лірика ввібрала до себе все найкраще та найпісенніше, що майоріло в повітрі, а потім щиро виплеснула це в душі слухачів і читачів.
Павло Григорович Тичина прагнув іти в ногу з життям, утверджував поетичним словом усе нове, перспективне. Щоб найповніше виразити провід-ні мотиви доби, він знаходив такі мистецькі засоби, які найбільше відповіда-ли величі соціальних перетворень і найточніше передавали труднощі бороть-би нового із старим, зокрема у сфері людського духу. Багатющим джерелом, що живило його творчу уяву, був народ в історичному поступі, у виявах ре-волюційного пориву, талановитості, життєдайної сили. За прикладом своїх великих попередників поет звертався до народнопісенних скарбниць, до мі-фологічних образів і мотивів, до літературних пам'яток різних часів і народів. Так він поєднував національну традицію з духовними надбаннями світової культури. Усі набутки людського генія Павло Тичина підпорядковував ідеї утвердження сучасності, про що з такою переконливістю свідчать "переос-мислені" в його поезії образи Прометея, Фауста, Кожум'яки, Ярославни, Ла-ди.
Все краще, чим багата сьогодні українська поезія, несе на собі печать новаторського генія Павла Тичини.
Стою. Молюсь. Так тихо-тихо скрiзь, -
Мов перед образом Мадонни.
Лиш вiд осель пливуть тужнi, обнявшись,
Дзвони...