Морально-етичні проблеми кіноповісті о. Довженка “Зачарована Десна”

Майстри слова надавали важливого значення народній моралі, показові її впливу на формування характеру і світогляду людей Шевченківська жага поставити слово на сторожі поневоленого народу була провідною зорею в житті і творчості кращих українських письменників.

З цього погляду заслуговує пильного аналізу кіноповість О. Довженка «Зачарована Десна», яку без перебільшення можна назвати найкращим авто-біографічним твором в українській літературі повоєнних років її автор, від-мовившись від традиційного переказу вражень дитячих літ, ніби підняв заві-су над найважливішим, найпотаємнішим і показав, як у трудовому середови-щі формувався світогляд майбутнього митця, які об’єктивні чинники вплива-ли на становлення його уявлень про прекрасне і потворне, про правду і крив-ду. Призмою, крізь яку проходили враження і роздуми зрілого художника (а він завжди присутній у творі), стали перші уроки народної моралі й етики, глибоко засвоєні малим Сашком у селянській сім’ї. Про що б не вів мову Олександр Довженко в «Зачарованій Десні» – про гру і пустощі свого ма-ленького героя, нелегку працю його матері чи батька, невдале полювання Ти-хона Бобиря чи косарський талант дядька Самійла – кожна подія оцінюється єдиною міркою: естетичні критерії художника визначаються народною мо-раллю й етикою.

Основу народної моралі, зокрема селянської, визначало ставлення до праці. Знаючи ціну мозолям, важкій роботі, селяни з повагою ставляться до працьовитих. Праця є категорією етичною й естетичною Хлібороб завжди вимальовувався натурою гармонійною, працьовитість, врода і фізична доско-налість поєднувалися з високою моральністю й розумом. Врода цінувалася, коли доповнювала працелюбність людини.

Живучи в нестатках, б’ючись за копицю сіна, як то бувало в родині ма-лого Сашка, хлібороби, проте, високо цінували людську гідність, чесність, роботящі руки, поетизували працю, яка виступала головним , критерієм мо-ралі селянина.

О. П. Довженко, вихований у повазі до праці, усе життя звеличував її, бачив щастя, людей і їхню красу саме в труді.

Середовище навчило майбутнього митця поважати простого селянина, воно відкрило очі й на талант дядька Самійла. який «вважавсь поганим хлібо-робом», але був неперевершеним косарем Він «обкосив би всю землю, аби була тільки добра трава та хліб і каша», і люди ціну вали його, прозивали ко-сарем, часом забуваючи справжнє прізвище

З особливою любов’ю згадує О. Довженко батька-хлібороба, його му-дру житейську мораль. Саме нелегка чесна праця, готовність прийти на допо-могу людям підносили його, давали права письменникові бачити батька пре-красним і гідним поваги.

З любов’ю говорить Довженко і про свою матір, яка любила «саджати що-небудь у землю, щоб проізростало». Образ матері постає перед нами як взірець працьовитості й доброти.

«Зачарована Десна» засвідчує, що весь уклад селянського побуту сприяє вихованню дитини в доброті. Хата, що ніби сама виросла серед роз-кішної природи, настроювала на це: «У ній ніщо не замикалось. Заходьте, будь ласка, не питаючись – можна? Милості просимо!» Письменник не ідеа-лізує це людське житло, тісне, по вікна вгрузле в землю; його вабить інше – звичаї, що вироблялись віками, висока мораль її мешканців.

Сприяло вихованню певних моральних якостей малого героя і ставлен-ня селян до тварин і рослин, до природи. Добрий господар, перш ніж сісти їсти, догляне худобу, домашню птицю. Така чуйність була нормою народної моралі і поведінки. Дід, наприклад, умів розмовляти з кіньми, волами, мати пестила кожну посаджену рослину. І малий Сашко пройнявся щирим спів-чуттям до коней, яких часом дуже бив батько; навчився хлопець бачити гли-боку тугу в їхніх очах. Захоплювався розвагами Рябка, мріяв про те, щоб весь навколишній світ кишів тваринами і птахами. Ця любов до природи, чуйне ставлення до неї породять пізніше чудову мрію – засадити всю землю сада-ми, виховувати людей-гуманістів.

Як бачимо, у «Зачарованій Десні» О. Довженко, збагачений життєвим досвідом, звертається до тієї пори свого дитинства, коли «світ одкривається перед ясними очима перших літ пізнання, всі враження буття зливаються в невмирущу гармонію, людяну, дорогоцінну». Разом з тим він критично роз-глядає умови, в яких зростав, відверто, з сумом розповідає про забобонність рідних, розкриває соціальні причини цього. Але скрізь наголос робиться на всьому доброму, що запало в дитячу душу, сприяло формуванню його світо-гляду і нової моралі нашого сучасника.