3. "Індекс свободи преси" організації "репортери без меж"(щорічний проект)

Оцінюють по 44 позиціях, що дозволяє зафіксувати будь-яке порушення прав журналістів (вбивства, тюремні ув'язнення, фізичний вплив, загрози) і свободи ЗМІ (цензура, конфіскація тиражів, обшуки та утиски), відобразити ступінь безкарності осіб, які здійснюють схожі дії, розкрити правове середовище функціонування ЗМІ (штрафи, державна монополія і наявність регулюючого органу), поведінку влади по відношенню до державних й зарубіжним ЗМІ та основні перешкоди на шляху вільного поширення інформації в Інтернеті. До уваги береться не лиш позиція влади, а діяльність збройних формувань, підпільних організацій, а також груп тиску, здатних здійснювати реальний вплив на свободу преси.

За даними "Репортерів без меж", понад третина світового населення проживає у країнах, в яких відсутня свобода преси. Закриті країни – Чечня (Росія), Огаден (Ефіопія), Джаму і Кашмір (Індія), Вазиристан (Пакистан), Агадез (Нігер), Північна Корея, Сирія.

Найбільш вільна преса - Естонія, Польща й Чехія; а найменш вільна – для Росії, Азербайджану та Білорусі. В усіх аналізованих нами регіонах пік зростання свободи преси характерний задля проміжку 2004-2008 рр. Тим не менше, запропонований індекс часто піддають критиці за суб’єктивізм, а також змінюваність параметрів оцінювання. Задля виправлення цієї ситуації було запропоновано інші проектні дослідження.

4. Проекти організації "freedom house"

"Свобода преси" з 1980 р. Головною перепоною на шляху свободи преси організація називає урядовий контроль над ЗМІ. Інформацію для даного проекту збирають закордонні кореспонденти, безпосередньо штат, консультанти "Freedom House".

23 питання, які розділені на три групи – це правова, політична, економічна сфери. Кваліфікуються як "вільні" (0-30), "частково вільні" (31-60), "невільні" (61-100). Загальний бал країни за шкалою від 0 (найкраща оцінка) до 100 (найгірша оцінка).

Правова складова/сфера аналізу включає в себе вивчення законів та правил, які можуть вплинути на зміст ЗМІ і схильність уряду використовувати закони і правові інститути для того, щоб обмежити можливості засобів масової інформації. Політична складова/сфера аналізу розкриває ступінь політичного контролю за змістом ЗМІ.

Економічна сфера аналізу оцінює структуру власності ЗМІ, прозорість, а теж концентрацію власності, витрати на створення ЗМІ; утримання реклами і субсидій із боку держави або інших суб'єктів; вплив корупції та хабарництва на утримання; вплив економічної ситуації в країні на розвиток і стійкість ЗМІ.

2012 р., вільна преса– Фінляндія, Норвегія, Швеція. Наближено вільна Чилі, Намібія, Південна Корея. До частково вільних, це: Алжир, ЦАР, Гвінея. Найбільш невільна преса зосереджена в країнах Середнього Сходу та Північної Африки (31 відсоток).

Україна на межі між вільною та невільною.

"Свобода мережі". Побоюючись влади нових технологій, авторитарні держави розробили способи фільтрації або моніторингу, а в окремих випадках і блокування доступу до певного інформаційного контенту.

Методологія компаративного аналізу включає у себе три елементи: 1. оцінка перешкод на шляху доступу до інформації 2. аналіз обмежень за змістом3. дослідження порушення прав користувачів. Щодо цих методологічних розділів/блоків використано 21 запитання, відповіді на котрі дають експерти у сфері інформаційних технологій та свободи преси.

Кожній країні дається кількісний рейтинг від 0 (найбільш вільна країна) до 100 (найменш вільна країна). Внаслідок цього визначається три групи країн: 1. вільні (0-30); 2. частково вільні (31-60); 3. невільні (61-100).