16. Індекси проекту "ліберальні інститути" центру вивчення демократичного управління

Центр вивчення демократичного управління було створено у 2004 р. Його безпосередній засновник – це Університет Іллінойсу, а основний фінансовий спонсор – Р. Клайн. "Ліберальні інститути" – це один з основних проектів Центру (на даний момент проект більше не реалізується). Цілями проекту були: вивчення взаємозв'язку між ліберальними реформами, національним контекстом, соціально-економічним розвитком держав; аналіз стратегій, котрі сприяють консолідації демократії та успіху інституційних реформ; виявлення індикаторів, котрі дозволяли б заздалегідь відстежувати появу факторів, що дестабілізують країни, які розвиваються.

Найважливіший напрям реалізації цих цілей – це щорічний розрахунок трьох індексів: демократії (Democracy Index), верховенства права (Rule of Law Index) та свободи підприємництва (Free Enterprise Index). Головна особливість розрахунку індексів – це комбінування різних підходів і методів

Індекс демократії розрахувався на підставі 13 груп змінних – це: 1). суверенна представницька держава (наявність демократичних інститутів, їхній суверенітет); 2). відкритість еліти (вимоги щодо кандидатів, партійне й виборче законодавство, рівень утисків опозиційних політичних партій); 3). структура виборчого процесу; 4). включення громадян в виборчий процес (явка виборців, критерії громадянства

Індекс верховенства права розрахувався на підставі наступних груп змінних: 1). ліберальні цінності в конституціях; 2). визнання презумпції невинності, права на відкритий і чесний судовий процес, права на захист у суді тощо, а також наявність справедливого громадянського кодексу, уніфікованого комерційного законодавства; 3). структура судових інститутів (незалежність, професіоналізм, адміністративний потенціал тощо); 4). набір санкцій, які мають судові інституції; 5). прихильність до цінностей верховенства права.

Індекс свободи підприємництва розрахувався виходячи із таких груп змінних, як: 1). законодавче й інституційне забезпечення прав приватної власності; 2). роль держави в економіці (частка державних витрат, роль держави у виробничій сфері); 3). фінансова інфраструктура (структура ринків капіталу, відкритість економіки задля іноземного капіталу); 4). структура ринку праці (ступінь корпоративності, наявність мінімальної ставки заробітної плати, профспілки, робітничі партії й ін.); 5). свобода торгівлі (тарифи й торговельні бар'єри); 6). ступінь прихильності щодо цінностей свободи підприємництва.

Тема 4 - концептуалізація та диференціація

6. РІВНІ ТА РІЗНОВИДИ ДЕМОКРАТІЇ/ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ В ПОРІВНЯЛЬНІЙ ПОЛІТОЛОГІЇ: КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ТА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ

7. КОНЦЕПТ "ГІБРИДНОГО РЕЖИМУ": КОМПАРАТИВНА ПОЛІТОЛОГІЧНА ОПЕРАЦІОНАЛІЗАЦІЯ

8. КОНЦЕПТИ "ДЕФЕКТНОЇ" ТА "ВБУДОВАНОЇ" ДЕМОКРАТІЇ У СТРУКТУРІ ПОРІВНЯЛЬНОГО ПОЛІТОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ

9. КОНЦЕПТ "КОНСОЛІДОВАНОСТІ" ТА "КОНСОЛІДАЦІЇ" В ПОРІВНЯЛЬНОМУ АНАЛІЗІ ДЕМОКРАТІЇ ТА ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ

10. КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ЕФЕКТИВНОЇ ДЕМОКРАТІЇ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ

1. РІВНІ ТА РІЗНОВИДИ ДЕМОКРАТІЇ/ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ В ПОРІВНЯЛЬНІЙ ПОЛІТОЛОГІЇ: КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ТА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ

"Концепт демократії" означає, що мова йде про попередні результати, котрі потребують подальшого систематичного емпіричного дослідження і операціоналізації в контексті пояснення засадничих параметрів та індикаторів демократії.

С. Хантінгтон: кін.. 80-их – поч.. 1990-их рр. велика кількість електоральних (мінімальних) демократій - країни, які задовольняють мінімальні вимоги демократії – вільні і справедливі вибори. 2000 р. понад 60 відсотків країн слід вважати демократичними. Дані країни, за різними визначеннями, становлять так звані системи "сірих зон", дефектні, гібридні чи проміжні системи.

Білорусь: демократично обраний президент зловживав своїми повноваженнями із приводу "демонтажу демократії" в напрямі все більш авторитарної системи. Специфіка Білорусі у цей період, з однієї сторони, повинна характеризуватись як демократична, а із іншої – як авторитарна. Це й слугує підставою задля трактування таких політичних режимів як "дефектних або гібридних демократій

Два підходи стосовно трактування дефектності і гібридності:

• дефектна або гібридна демократія – це тільки різновиди інституціоналізації демократичного політичного режиму.

• Другий передбачає, що дефектна чи гібридна демократія – це комплексні категорії, в які можуть входити й інші політологічні концепти, на підставі яких тлумачаться політичні режими, котрі в дихотомічній традиції розташовуються між демократією та автократією.

Д. Колліер та С. Левіцькі: відбувається "поширення альтернативних форм концептів" демократії, внаслідок чого можемо відслідковувати таку колосальну кількість її підтипів. Прийнято ідею про необхідність трактування демократії "з прикметниками".

Три генералізовані стратегії оцінювання різних типів демократії:

1). "докладне" визначення демократії на підставі застосування різних дефініїтивних атрибутів;

2). переміщення всеохоплюючих концепцій (політичних режимів), з якими асоціюється демократія;

3). конструювання різних форм підтипів.

Класифікацію підходів трактування типів демократії:

1). електоральне дефініювання (електоралізм) – на основі прирівнювання демократії до виборів через застосування принципів виборчого права та відсутності масових фальсифікацій (представники – Дж. Кірпатрік, Т. Ванханен, Ф. Фукуяма, Ч.Х. Чі, Й. Шумпетер);

2). дефініювання на підставі процедурного мінімуму – до уваги взято електоральні процедури, проте наголос паралельно було зроблено на гарантіях основних громадянських прав і свобод (Г. О’Доннелл та Ф. Шміттер, Г. Ді Палма, Х. Лінц й С. Майнверінг);

3). дефініювання на основі розширеного процедурного мінімуму - до уваги взято розширений аналіз громадянських прав й свобод, а теж деякі інституційні параметри здійснення влади в країнах (Т.Л. Карл і Ф. Шміттер, С. Хантінгтон, С. Валенсуела та інші);

4). прототипне дефініювання демократії – на основі конструювання так званої "індустріальної демократії", яка тягне за собою поєднання політичних, соціальних та економічних функцій;

5). максималістське дефініювання демократії – на підставі широкого набору індикаторів і маркерів, які зустрічають в небагатьох країнах світу: рівність соціальних й економічних відносин, широку участь населення в процесі управління і прийняття рішень на всіх рівнях політичного процесу (Р. Фаген, Т. Хардінг та Дж. Петрас)

Три концепти демократії – "гібридна", "дефектна" та "консолідована"