Тема 6. Культура Росії, Білорусі та Польщі доби середньовіччя

План.

1. Витоки та становлення слов’янської культури.

2. Культура Русі та Росії у ІХ – ХV ст.

3. Культура Білорусі у ІХ – ХV ст.

4. Польська культура періоду середньовіччя.

Література:

Історія західних і південних слов’ян (з давніх часів до ХХ ст.). Курс лекцій: Навч. посібник / В. І. Яровий, П. М. Рудяков, В. П. Шумило та ін. – К.: Либідь, 2009. – 632 с.

История южных и западных славян: В 2 т. Т. 1: Средние века и Новое время: Учебник / Под ред. Г. Ф. Матвеева и З. С. Ненашевой. – 3-е издание. – М.:Изд-во Моск. ун-та: Изд-во «Печатные Традиции», 2008. – 688 с.

Дворнік Френсіс. Слов`яни в європейській історії та цивілізації. – К., 2000.

Хрестоматия по истории южных и западных славян: Учеб. пособие для вузов: В 3 т. / Общ. ред. Ю. В. Бромлей и др. – Минск, 1987 – 1991. – Т. 1.

Муравьева Т.В. Мифы славян и народов Севера. – М.: Вече, 2005. – С.107–160.

Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. – М., 1981.

Древности славян и Руси. – М., 1988. – С.14–22.

История России. С древнейших времён до начала ХХІ в. / Под ред. А. Н. Сахарова. – М.: Астрель, 2006. –1263 с.

История России: учеб. – 3-е изд., перераб. и доп. / А. С. Орлов, В. А. Георгиев, Н. Г. Георгиева, Т. А. Сивохина. — М.: ТК Велби, Изд-во «Проспект», 2006. – 528 с.

История России с древнейших времен до 1861 года: Учеб. для вузов / Н. И. Павленко, И. Л. Андреев, В. Б. Кобрин, В. А. Федоров; Под ред. Н. И. Павленко. – 2-е изд., испр. – М.: Высш. шк., 2001. – 560 с.

Ковкель И. И., Ярмусик Э. С. История Беларуси: С древнейших времён до нашего времени. – 2-е изд., доп. – Минск: Аверсэв, 2002. – 608 с.

Гісторыя Беларусі / Пад рэд. А. Г.Каханоускага і інш. – Мінск: Экаперспектыва, 1996. – 496 с.

История Белоруси: Учебн. пособие / Под ред. Кохановского А. Г. – Минск, 1997.

Основні поняття і терміни: культура; язичництво; християнство; православна віра; католицька віра; література; усна народна творчість; архітектура; скульптура; живопис; образотворче, декоративно-прикладне мистецтво.

Методичні рекомендації до самостійної роботи з теми:

Розкриваючи питання про становлення слов’янської культури, важливо зазначити, що давні автори у характеристиці слов’ян згадують їх варварські звичаї, войовничість, але, з іншого боку, звучить й позитивне (наприклад, їх гостинність, жттєздатність, сміливість, свободолюбство). Необхідно підкреслити, що слов’янський світогляд був самобутнім, їх система релігійних уявлень до прийняття християнства не була досить примітивною, а була цілісною та продуманою. Щодо християнізації слов’ян, варто поряд з місією Кирила та Мефодія на землі Великої Моравії, розглянути особливості запровадження цієї віри у різних слов’янських народів (див. у семінарах модуля).

Російська культура займає гідне місце у світовій культурі; вона є самобутньою, має власну динаміку розвитку, неповторність та унікальність; геополітичне становище країни між Заходом і Сходом багато в чому вплинуло на її розвиток. Особливостями її розвитку, зокрема, у середині ХІІІ – XV ст. були: негативний вплив монголо-татарського іга; погіршення соціально-економічного становища паівнічноруських земель. Процеси відродження розпочинаються тут наприкінці XІV ст. Куликовська битва 1380 р. та інші перемоги сприяли піднесенню національної самосвідомості російського народу, обумовили патріотичну тематику цього періоду. Важливо також зазначити, що Московська держава стала спадкоємницею та оплотом православної віри після падіння Візантійської імперії у 1453 р. Набули значного розвитку усна народна творчість (напр., «Сказание о невидимом граде Китеже»), літописання (Троїцький літопис, Московський літописний звід XV ст.), історичні оповідання; відбувся розквіт житійної літератури (про митрополита Петра, прп. Сергія Радонезького). У розвитку архітектури виділяють такі тенденції: містобудування, будівництво храмів (напр., храм Спаса Преображення у Твері (1285–1290); Троїцький собор Троїце-Сергієвої Лаври (1422), Спаський собор Андронікова монастиря (1410–1427)), Кремля у Москві тощо. Визначальний вплив на розвиток живопису мала православна церква (Московська школа була ведучою; Феофан Грек, Андрій Рубльов).

Важливими культурно-просвітницькими центрами на території Білорусі були монастирі: Туровський, Мозирський, Полоцький. Кирило Туровський, Єфросинія Полоцька – відомі духовні діячі свого часу (ХІІ ст.). Із XIII ст. мова населення Білорусі починає, на думку дослідників, відрізнятися від давньоруської мови, а також мов російської та української народності. Про формування білоруської народності вище вже згадувалося. У XIV–XV ст. в Білорусі, як і в Західній Європі, був розквіт ренесансної культури.

Польська середньовічна культура розвивалася під впливом християнства, завдяки якому у державі поширилася латинська писемність, було створено школи та бібліотеки. Для вивчення історії династії П’ястів важливе значення мали хроніки Галла Аноніма, В. Кадлубека тощо. У 1364 р. було засновано Краківський університет. В архітектурі у ХІІІ ст.поширюється готичний стиль (при будівництві костьолів).