3.15 Стійкість і маневреність автомобіля

Визначення поняття "стійкості". Оцінювальні показники. Види втрати стійкості. Критична швидкість руху по боковому ковзанню з врахуванням і без врахування впливу повздовжніх реакцій. Вплив співвідношення між критичними швидкостями ковзання передньої і задньої осей на розвиток процесу втрати стійкості. Попереднє перекидання автомобіля. Критична швидкість по перекиданню на горизонтальній дорозі і на віражі. Крен підресорних мас і його вплив на критичну швидкість. Вплив людського фактору на розвиток процесу перекидання. Критична швидкість руху по критичній швидкості повороту. Стійкість прямолінійного руху "системи" автомобіль-водій і способи її оцінки. Аеродинамічна стійкість. Критерії аеродинамічнім стійкості. Вплив на аеродинамічну стійкість погашені метацентру. Критичні кути косогору па боковому конанню і перекиданню. Коефіцієнт поперечної стійкості. Стійкість при гальмуванні. Експериментальні методи оцінки стійкості. Визначення поняття "маневреність". Оцінювальні показники маневреності. Маневреність автомобіля і автопоїзди. Експериментальні методи оцінки маневреності.

Література: [2.1.с.164-190; 23.с. 85-90].

Для керування курсовим і боковим рухом автомобіля водій, повертаючи керуючі колеса, утворює керуючі сили. Параметри даних сил регулюються водієм таким чином, щоб одержати потрібну зміну курсового куга і траєкторію руху.

Але крім керуючих сил на автомобіль діють різні випадкові сили, які викликані різними причинами: взаємодією коліс з нерівностями дороги, аеродинамічні сили, нахилом дорогі і т.д.

Стійкість - сукупність властивостей автомобілі, які визначають критичні параметри по стійкості руху і положення даного транспортного засобу або його ланок.

Як таких загально прийнятих оцінювальних показників стійкості немає. При розгляді фізичних процесів, що формують дану властивість автомобіля, використовують такі показники:

- критичні швидкості по боковому ковзанню і по боковому перекиданню;

- критичні кути нахилу по боковому ковзанню і боковому перекиданню;

- коефіцієнт поперечної стійкості;

- критичні швидкості по кутовій стійкості.

Силами, що спричиняють поперечне перекидання транспортного засобу,можуть бути:

- складова сила інерції;

- поперечна складова сили тяжіння;

- аеродинамічна сила.

Однією із задач керування транспортним засобом с орієнтування в просторі його повздовжньої осі, тобто забезпечення його курсового положення, яке визначається курсовим кутом γ. В залежності від мети керування водій в результаті керуючих дій прагне або підтримувати кут γ постійним, або змінити його певним чином. Крім керуючих сил, на автомобіль діють певні перешкоди, які ьлсликають відхилення кута γ від заданого.

Найбільш важливим є вплив аеродинамічних сил на зміну курсових і бокових параметрів руху. Поворот автомобіля відбувається так само, як і при відсутності зовнішніх сил, якщо керуючі колеса повернуться на кут θ.

Маневреністю вважається група властивостей, які характеризують можливість автомобіля змінювати заданим чином своє положення на обмеженій площі, які вимагають рух по траєкторіях великої кривизни з різкою зміною напрямку руху, в тому числі і заднім ходом.

Маневрування оцінюють наступними показниками:

- мінімальним радіусом повороту;

- зовнішнім габаритним радіусом повороту;

- внутрішнім габаритним радіусом повороту;

- поворотною шириною автомобіля по сліду коліс;

- габаритною смугою руху;

- питомою тяговою силою, яка необхідна для здійснення повороту;

- коефіцієнтом використання зчіпної сили коліс при повороті;

- зусиллям на рульовому колесі при повороті керуючих коліс на місці;

- складністю виконання керуючого руху задніх коліс.

Перших три показники визначаються при контрольних випробуваннях транспортних засобів.