2.2. Визначення та оцінка основних засобів

Відповідно до податкового законодавства основними засобами визнаються матеріальні цінності, призначені для використання у господарській діяльності платника податків протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей. Причому вартість таких цінностей повинна перевищувати 1000 грн.

Для обліку основних засобів використовують такі види їх оцінки:

1. Первісна вартість – це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

2. Переоцінена вартість – це вартість необоротних активів після їх переоцінки.

3. Справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснений обмін активу в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Справедливою вартістю основних засобів в більшості випадків може бути ринкова вартість, а в разі відсутності даних про ринкову вартість – відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки.

4. Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу. Знос визначається сумою амортизації об’єкта необоротних активів з початку їх корисного використання.

5. Вартість, яка амортизується – первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

6. Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації необоротних активів після закінчення строку їх використання за вирахуванням витрат, пов‘язаних з продажем.

Первісна вартість основних засобів включає:

— суми, що сплачують постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

— реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

— суми ввізного мита;

— суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

— витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

— витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

— інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозиченого капіталу.

Оцінка первісної вартості основних засобів наведена в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Оцінка первісної вартості основних засобів

Основні засоби	Первісна вартість
Придбання за грошові кошти	Витрати на придбання
Придбані за рахунок кредиту банку	Витрати на придбання без урахування відсотків за кредит
Безоплатно отримані	Справедлива вартість на дату отримання
Внесені до статутного капіталу	Погоджена засновниками їх справедлива вартість
Отримані підприємством у результаті обміну на подібний об’єкт	Залишкова вартість переданого об’єкту. Якщо залишкова вартість переданого об’єкту перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об’єкту буде справедлива вартість переданого об’єкту із включенням різниці до витрат звітного періоду
Отримані підприємством у результаті обміну на неподібний об’єкт	Справедлива вартість переданого об’єкту, збільшена на суму грошових коштів або їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну

Основні засоби можуть надходити на підприємство шляхом:

1) придбання за грошові кошти або їхні еквіваленти;

2) обміну на інші об’єкти основних засобів;

3) обміну на інші активи, а також роботи і послуги;

4) виготовлення власними силами;

5) внесення до статутного капіталу;

6) безоплатного отримання;

7) переведення зі складу оборотних активів;

8) установлення активів за результатами інвентаризації;

9) переводу зі складу об’єктів, що враховуються за балансом;

10) повернення об’єктів, раніше переданих як внесок до статутного капіталу господарського товариства;

11) одержання об’єктів після ліквідації господарського товариства.

Якщо з будь-яких причин основний засіб не відповідає ознакам активу, то приймається рішення про його списання.

Основний засіб списується з балансу підприємства в наступних випадках:

• продаж за плату в порядку реалізації майна;

• передача за договором дарування стороннім юридичним та фізичним особам;

• списання внаслідок морального або фізичного зносу;

• ліквідація при аваріях, стихійних лихах та інших надзвичайних ситуаціях, викликаних екстремальними умовами;

• в зв’язку з реконструкцію та новим будівництвом;

• передача у вигляді внеску до статутного капіталу інших підприємств.

Фінансовий результат від вибуття об’єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття об’єктів основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних з вибуттям основних засобів.

Реєстри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

Прибуток або збиток від вибуття основних засобів відображають у Звіті про фінансові результати відповідно у складі доходів або витрат звичайної діяльності. Проте, якщо причиною списання основних засобів була надзвичайна подія (аварія, пожежа тощо), відповідну суму прибутку або збитку відображають як фінансовий результат від надзвичайних подій.