5. Криза рабовласницького ладу, її причини. Колонат.

Для господарства Римської імперії визначальними стали розклад античної власності, поступова втрата рабством свого виробничого значення, натуралізація і аграризація економіки, послаблення економічних позицій міст. Невелика земельна власність і вільні селяни зберігалися, але вони потрапляли в різні форми залежності від великих землевласників: під патронат, ставали прекаріями, перетворювалися на колонів. Значення колонату постійно зростало.

Колонат – це форма залежності селян-орендарів землі, тобто колонів, від великих землевласників.

Змінився статус колонів: він став спадковим, не обумовлювався угодою, належність до колонів була юридично оформлена конституціями імператорів, їх прикріпили до землі, заборонивши покидати помістя, не могли відчужувати без землі, утікачів повертали рабовласникам. Як і раніш, колони платили ренту власнику землі, державні поземельні та подушні податки, виконували різні повинності. Держава надавала рабовласникам певні адміністративні та судові права щодо колонів.

Пізня Римська імперія переживала глибоку і всебічну кризу рабовласницького суспільства. Боротьба імператорів за престол, сепаратизм провінцій, грабіжницькі і спустошливі війни зумовили політичну нестабільність. Загострювалися соціальності суперечності. Не припиналися народні повстання. Натиск варварів постійно посилювався і загрожував романському світові. Східна і Західна частини імперії роз’єдналися щодо адміністрування та управління.

Причинами занепаду античного світу є загострення суперечностей рабовласницького суспільства та те, що дешева рабська праця не стимулювала технічний прогрес.

6. Господарська діяльність у первісній історії України (Трипільська та Черняхівська культури).

Найвідомішою культурою у первісній історії України була трипільська, назва якої походить від назви села на Київщині. Трипільці селилися від Карпат до Південного Бугу. Для поселень характерним було характерним кругове розташування жител. Основним заняттям трипільців було хліборобство. Сіяли ячмінь, просо, пшеницю. Трипільці розводили велику і дрібну рогату худобу, коней, свиней. Розвивалося общинне ремесло. Використовувався перший штучний матеріал – кераміка. Зародилося прядіння і ткацтво, з’явився ткацький верстат. Наслідком неолітичної революції стала досить розвинена система обміну.

Трипільці стали праосновою українського народу. Трипілля ставить Україну в один ряд з найдавнішими світовими культурами. Розвинене сільське господарство, високий рівень ремесла, будівництва, духовного життя дають підставу сучасним вченим вважати трипільців одним з найцивілізованіших народів неолітичної доби.

Найяскравішою культурою не лише України, а й усієї Східної Європи римського часу є черняхівська. період свого розквіту, який припадає на III — IV ст., вона обіймала більшу частину сучасних українських і молдовських земель та суміжні з ними райони Польщі, Румунії, Росії. Всі дослідники черняхівської культури зазначають наявність спільних рис, властивих її носіям: розвинуту економіку, основою якої були землеробство та ремісництво; інтенсивний обмін з античним світом; близькість форм кераміки, виробів з металів і кістки; розміщення поселень на розлогих схилах річок та струмків; поширення безкурганних могильників.

Найпоширенішими видами господарства було скотарство, землеробство, ремесло, полювання, рибальство. Підйом землеробства в епоху черняхівської культури відмічений удосконаленням плуга і рала із залізними наконечниками; віл і кінь використовувалися, ймовірно, як тяглова сила; розширився склад культурних злаків; під ріллю освоєні значні площі. Землеробство було підсічним і перелогова. Продукцію сільського господарства черняховці зберігали в ямах-сховищах або у великих глиняних посудинах - "зерновики". Зерно мололи жорнами. З домашніх тварин розводили велику і дрібну рогату худобу, свиней, коней, домашню птицю. Процвітала торгівля з найближчими античними центрами.