70. Основні напрями розвитку кейнсіанської теорії в останній третині хх ст.

У 1980-х рр відокремлення прибічників американського монетарного посткейнсіанства у вигляді нового кейнсіанства, яке суттєво відрізняється як від неокейнсіанства так і від постскейнсіанства.

Прихильники цієї течії виходять з того, що в капіталістичному господарстві існують серйозні причини, здатні викликати болісні відхилення від стабільного економічного зростання та повного використання ресурсів, призвести до макроекономічної нестабільності ринкової економіки, тому необхідним є активне втручання держави в економіку.

Нові кейнсіанці удосконалюють методологію економічних досліджень шляхом залучення як неокласичних ідей, так і відповідного категоріального апарату, використовують формально-математичний апарат загальної рівноваги. Вони вважають, що кейнсіанська теорія сьогодні — це теорія малозмінних цін і заробітної плати, які й потребують дослідження під час аналізу стійкої інфляції. У кредитно-грошовому регулюванні акцент робиться на посиленні гнучкості всієї кредитно-грошової системи. В центрі уваги опиняється політика доходів, якій приділяють особливого значення. Саме в ній сучасні кейисіапці вбачають можливість одночасного розв'язання проблеми зайнятості та інфляції. Пропозиції нових кейнсіанців зводяться до обґрунтування нової макроекономічної стратегії, яка полягає в тому, що за умов сучасної договірної економіки уряд має перебрати на себе контроль за цінами й доходами за допомогою оподаткування, коли відбувається регулювання процесів монополізації. Встановлення заробітної плати має відповідати співвідношенню попиту та пропозиції в кожному секторі економіки.

71.Динаміка світового господарського розвитку 2-ої пол. Хх – поч. Ххі ст

Головним фактором світового економічного розвитку у 2-й половині ХХ – початку ХХІ століття стає глобалізація. Глобалізація – це складний багатогранний процес, який поширюється на всі явища суспільного розвитку і пов*язаний з поглибленням інтернаціоналізації світової економіки, зростанням взаємозалежностей національних економік, зумовлений прискореним рухом міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталу. Високих технологій тощо.

Головними тенденціями розвитку світового господарства в умовах глобалізації є:

1.Розвиток інтеграційних процесів через інтернаціоналізацію господарського життя.

2.транснаціоналізація світової економіки – це посилення спеціалізації виробництва.

3.формування і розвиток науково-виробничих комплексів.

4.інформаційна революція

72.Нові індустріальні країни, стратегія їх економічних програм.

До Нових індустріальних країн (НІК) відносять ряд країн Азії та Америки, що характеризуються високими темпами економічного зростання. Склад НІК постійно змінюється.

Швидкий розвиток цих країн перш за все пов’язаний з розвитком міжнародної торгівлі НІК з розвиненими країнами (РК).Вражаючий “ривок” азіатської четвірки (АЧ) зумовлений об’єктивними процесами у світовій економіці. Першим поштовхом стало перенесення в 60-70х роках з РК до країн, що розвиваються (КР) деяких галузей легкої промисловості, металургії, хімії, а потім- машинобудування, електроніки. Під впливом таких факторів, як НТР, екологічна проблема, демографічна ситуація, ці галузі почали втрачати порівняльні переваги в РК. Зростання витрат виробництва зумовило їх перенесення до КР, які маючи такі традиційні порівняльні переваги, як дешева робоча сила, наявність сировини, низькі ціну на землю, стали районом активних операцій ТНК, які організували тут експортне виробництво промислової продукції. Залучення ТНК до індустріалізації виявилось найбільш значним у тих країнах, які раніше за інших перейшли до експортооієнтованої моделі розвитку нац. економіки і створили сприятливий клімат для іноземних інвестицій (це були НІК першого покоління) З середини 80-х років у зв’язку із зростанням вартості робочої сили, з підвищенням курсів національних валют (відносно долара) НІК першого покоління в свою чергу почали втрачати власні порівняльні переваги у виробництві працемісткої продукції. Переорієнтувавшись у бік технологічно складної, наукомісткої продукції, АЧ почала масово переміщувати працемісткі виробництва у країни з дешевою робочою силою-Малайзію, Індонезію, Таїланд, чим і сприяла появі НІК другого покоління. Очевидно, збереження даної тенденції приведе до розширення кола НІК і наступної передачі до країн третьої хвилі. Такий процес “ступінчастої” індустріалізації, коли кожна країна піднімаючись технологічними сходами вгору, звільняє нижню сходинку для інших, дістав образну назву “летючих гусей” за аналогією пташиного ключа, який нагадує клин, що чим-раз більше розширюється. Результатом цього процесу став значний економічний розвиток НІК, змінилися макроекономічні пропорції економіки, сталися зрушення у структурі промислового виробництва. У переважній більшості НІК сьогодні обробна промисловість і сектор послуг є головними. В обробній промисловості провідне місце займають сучасні галузі електроніки, машинобудування, хімії. Однією з швидко зростаючих галузей є загальне і транспортне машинобудування, виробництво та ремонт кораблів, автомобілів, локомотивів. Швидко розвиваються металургія, нафтохімія, целюлозно-паперова промисловість. Наслідком цього стали зрушення у товарній структурі експорту : зменшилася питома вага продовольства (11% від всього експорту ), с/г та інших видів сировини і значна збільшилася частка продукції переробної промисловості (54,3%), зокрема галузей названих вище, а також легкої промисловості (одягу, взуття). Так частка НІК Азії в світовому експорті телевозорів -32,6%, радіопиймачів -43,5%.Південна Корея стала помітним експортером легкових автомобилів, Сингапур перетворився на центр виробництва нафтодобувного обладнання.

73.Неоінституціоналізм та його особливості.

Неоінституціоналізм - це напрям сучасної економічної думки, який розвиває методологію, теорію, традиції американського інституціоналізму кінця XIX - початку XX ст. Визначальна риса неоінституціоналізму - критичне ставлення до неокласичної теорії і практики ринкового господарювання.

Неоінституціональна теорія виходить із організаційно-контрактної перспективи, де на перший план висуваються витрати, що супроводжують взаємодію економічних агентів.Неоінституціоналізм має свої методологічні особливості, зумовлені вихідними теоретичними джерелами: традиційним інституціоналізмом та неокласикою. Зокрема, неоінституціоналізмом активно використовуються такі провідні елементи неокласичної моделі ринкової поведінки як раціональний вибір та прагматизм, методологічний індивідуалізм, концепція «економічноїлюдини», максимізація корисності.

Будь-які відносини між людьми розглядаються як взаємовигідний обмін, що закріплюється певними зобов'язаннями сторін. Саме способи регламентації договірних відносин визнаються найваж-ливішою економічною інституцією.