23. Літературний процес у Київській державі: заг. Характеристика.

Літературний процес — це багатоманітне історико-мистецьке явище, яке характеризується змінами у стилях і напрямах художньої творчості, у виражально-зображувальній системі художніх засобів, у тематичній та жанровій своєрідності творів тощо. Обумовлюється літературний процес багатьма факторами мистецького і суспільного порядку, зокрема інтенсивністю літературного життя в тому чи іншому регіоні чи в певному культурному центрі країни.

Концепції розвитку української літератури Михайла Грушевського, Сергія Єфремова, Дмитра Чижевського, сучасних дослідників є близькими між собою. Їх можна звести до таких основних відтинків чи блоків:

література часів Київської Русі (княжа доба);

середньовіччя (давня українська література);

становлення нової української літератури (кінець XVIII-поч. XIX ст.);

перша та друга половина XIX ст.;

окремо, правда, із деякими застереженнями, виділяється період кінця XIX-поч. ХХ ст.(величезний масив здобутків української літератури у ХХ ст. в материковій Україні та в діаспорі).

Відображаючи загальний поступ українського письменства, ці етапи розвитку літератури не є географічно стабільними. Так склалося в нашій історії, що "п'ємонтами" української духовності були не тільки відомі адміністративно-культурні центри країни (напр., Острог, Київ, Львів, Харків та ін.), часто ними ставали місця, які знаходились за межами традиційних осередків українства. Так, у ХХ ст. українська ідея й українська демократична література розвивались не в Україні, а переважно в західній діаспорі.

Розвиток літературного процесу є явищем різноманітним і не однозначним у багатьох відношеннях. Разом з тим він має чіткі параметри функціонування, ряд особливостей, які змінюються від століття до століття, характеризуючи культурно-мистецьку єдність української літератури. У зв'язку з цим, на нашу думку, є плідним розгляд внеску в українське художнє слово не тільки відомих літературних центрів, але й окремих регіонів. Варто лиш зауважити, що такі студії повинні опиратись на ідею художньої цілісності української літератури, на її унікальний характер у світовому культурному процесі.

24. Перекладна література в Київській державі.

25. Оригінальна література в Київській державі.

26. Образотворче мистецтво в Київській державі.

Образотворче мистецтво Київської держави представлене як дохристиянськими, так і християнськими визначними пам’ятками живопису, в першу чергу комплексу монументального декору та станкового живопису, який сполучає стилістичні та тематичні особливості і риси античної й християнської культур Сходу й Римської імперії. Напр прийоми енкаустичного живопису Давнього Єгипту, а також техніки мозаїки та фрески, давньоримьских аристократів з традиціями рапортного середньовічного живопису. Комплекс традиційного розпису священних споруд християн сформувався на основі іконографічної концепції, розробленої в проповідях Константинопольського патріарха Фотія у ІХ ст.

І. Монументально-декоративний розпис

Подкупольний простір – у кількох кольорових колах поясна фігура Христа-Вседержителя із благословляюч правосл та Євангелієм. Навколо Христа жекілька архангелів в одязі візантійських імператорів із прапорами...

Фрески. Сюжети Старого і Нового Заповіту, орнамент.

ІІ. Іконопис представлений пам’ятками художніх майстерень київських та інших монастирів, які розробляли сюжети візантійської іконографії.

Богородиця з немовлям

Спас у симах

Церковні свята, зокрема Благовіщення